11.1. Фурнітура

До одягової фурнітури належать ґудзики, гачки, петлі (баб­ки), пряжки, кнопки, застібки. Ґудзики для одягу виробляють механічним способом — вирізанням із дерева та природних мате­ріалів; штампуванням — вирубуванням із листового металу; пре­суванням — формування ґудзиків із порошку в прес-формах під дією високої температури й тиску; плетенням — із оздоблюваль­них шнурів, тасьми, ниток; способом формування ґудзиків на одязі шляхом взаємодії полімеру з тканиною.

За призначенням ґудзики поділяють на пальтові (26 мм і бі­льше); костюмні (20...25 мм); платтяні (12 мм і більше); брючні (14...17 мм); сорочкові білизняні (10...19 мм); для форменого одягу (14, 18, 22, 24 мм).

За формою ґудзики бувають круглими, овальними, довгасти­ми, кулькоподібними, фігурними тощо; за характером поверхні лицьового боку — гладенькі, рельєфні; за способом прикріплення до одягу — з дірочками (2, 4) або з нижньою петелькою для при­шивання; за кольором — чорні, білі, кольорові, строкаті. Основні властивості ґудзиків визначаються здебільшого властивостями матеріалів, з яких вони виготовлені.

Металеві ґудзики, виготовлені штампуванням з м'якої стале­вої стрічки, характеризуються міцністю та хімічною стійкістю; бувають пальтові, формені, дитячі та оздоблювальні.

Дерев'яні ґудзики виготовлені зі самшиту, клена, берези, бука, не дуже міцні, під дією вологи вони втрачають форму й блиск, придатні для верхнього одягу.

Рогові ґудзики (з ріг Ь-нопит) бувають натуральних кольорів або фарбовані в чорний колір, використовуються для верхнього одягу. В гарячій воді ґудзики розм'якшуються, втрачають форму, погано шліфуються, перерізають нитку й відриваються.

Кістяні ґудзики, зроблені з кісток, стійкі до температур, до­статньо міцні, але з часом жовтіють і ламаються.

Перламутрові ґудзики, які виготовляють діаметром 10...22 мм із раковин молюсків, мають відповідний блиск, стійкі до вологи, температур, до дії кислот і лугів, але не дуже міцні, ламаються.

Застосовують перламутрові ґудзики для білизняних, блузкових, сорочкових виробів.

Скляні ґудзики виробляють пресуванням, можуть бути різно­кольоровими, прозорими, їх використовують для білизни, оздоб­лення платтів, блуз. Недолік скляних Ґудзиків полягає в тому, що вони швидко ламаються.

Прес-порошкові амінопластові ґудзики бувають як прозорі, так і пофарбовані в різні кольори. Вони міцні, стійкі до вологи, дії високих температур і кислот, однак недостатньо стійкі до дії лугів; найчастіше їх застосовують для верхнього одягу.

Акрилатові ґудзики (з оргскла) прозорі, різноманітних яскра­вих кольорів, міцні, світло-, водо- й морозостійкі. Мають недостат­ю хімічну стійкість і термостійкість (при 60 ° С акрилат розм'як­шується). Ці ґудзики бувають різними за формою, розміром і при­значенням.

Фенопластові ґудзики характеризуються високою міцністю, стійкістю до води й кислот, мають достатню термостійкість (100 °С), не стійкі до дії лугів і окисників. Використовують ці ґудзики для пальт, костюмів, суконь.

Ґудзики з полістиролу та співполімерів хімічно нестійкі, їх теплостійкість — 60...70 °С, здебільшого їх використовують для верхнього одягу. Останнім часом для виготовлення ґудзиків засто­совують поліамідні, поліефірні смоли, поліпропілен. Ґудзики, виготовлені з цих матер4$ілів, мають відповідну хімічну стійкість, теплостійкість (110 °С) Г використовуються для легкого плаття, верхнього одягу, білизняних виробів.

Ґудзики, призначені для застібання та прикрашання одягу мають бути правильної форми, відповідних розмірів, без подря­пин, тріщин, плям, облою (з гладенькими краями), з симетрично розташованими, однаковими за розміром отворами (дірочками, петельками). Якість ґудзиків визначають за їх зовнішнім виглядом або шляхом перевірки їх основних властивостей.

Гачки й петлі виробляють із сталевого або мідно-цинкового дроту; щоб захистити від корозії, їх лакують, оксидують, ніке­люють або посріблюють. За призначенням і розміром гачки бува­ють таких номерів: № 2 (шубні) довжина гачка 24 мм, № 3 (паль­тові) — 20 мм, № 5 (для плащів, кителів, гімнастерок) — 16 мм, № 6 — 11 мм, № 7 — 9 мм. Гачки №№ 6, 7 (для жіночих суконь і блуз) мають спеціальний фіксатор, який запобігає їх розстібан­ню. Гачки й петлі для штанів бувають дротові або штамповані, зі сталевої полірованої стрічки і також мають антикорозійне по­криття. Гачки та петлі повинні мати правильну форму й розміри відповідно до даного виду й номера, рівну, гладку поверхню, без облою та корозії.

Пряжки для штанів виробляють зі сталевої стрічки штампу­ванням, щоб захистити від корозії їх лакують або оксидують. Пряжки для пальт, суконь інших виробів верхнього одягу виготов­ляють з відходів пластмас способом пресування або лиття під тис­ком, у вигляді прямокутної рамки, круглої, овальної чи іншої форми з перекладиною посередині. Розміри цих пряжок можуть бути різними.

Кнопки складаються з основи з виступом (штифтом) і головки, що має заглиблення, яким фіксується основа зі штифтом. Виготов­ляють кнопки з-латуні (нікельовані, посріблені), зі сталевої стрічки (лаковані) або пластмасові. Розмір кнопок визначається їх діамет­ром (мм), становить 5, 7, 9, 11 мм. Використовують їх для застібан­ня жіночих блуз, суконь, дитячих сорочок, головних уборів.

Застібки-блискавки складаються з двох бавовняних і шовко­вих стрічок з рядами металевих або пластмасових зубчиків і зам­ка. Металеві деталі застібок мають бути нікельованими або хромо­ваними, а пластмасові — з декоративним чи лаковим покриттям. Залежно від ширини замкнутої стрічки застібки поділяють на такі види: особливо дрібна (до 3 мм); дрібна (3...5 мм); середня (5...7 мм); велика (7...10 мм); дуже велика (10 мм і більше). Довжина застібок-блискавок: 120, 150, 180, 200, 250, 300 мм і більше як з нерознімним ходом замка, так і з рознімним. Застібки мають бути блискучими, без плям, обломів, забоїн, слідів іржі. Замок повинен з'єднувати застібку плавно й вільно. Використовують застібки-блискавки з нерознімним ходом замка для суконь, спідниць, штанів, а з рознімнимц — для спеціального та спортивного одягу.

11.2. ОЗДОБЛЮВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ _ч

Оздоблювальні матеріали — це стрічки, тасьма, шнури, мере­живо, тюль, шитво. Вони широко використовуються у швейному виробництві для оздоблювання одягу, а також як прикладні мате­ріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тка­нини, шкіру, замшу, хутро, одягову фурнітуру, бісер тощо.

Стрічки — це вузькі смужки різної ширини, виготовлені пе­реплетенням основних і пітканних ниток. Для виробництва стрічок широко застосовують бавовняну пряжу, шовкові, штучні, синте­тичні нитки різної будови (профільовані, комплексні, текстурова­ні). За способом виробництва стрічки поділяють на ткані, нарізні та в'язані. ,

Ткані стрічки виготовляють різними переплетеннями на тка­цьких верстатах. За фактурою поверхні стрічки бувають гладкі, ворсові, фасонні (рельєфні типу мережив, гофровані тощо).

Нарізні стрічки, на відміну від тканих, нарізають із готових тканин, а їх краї обплавляють або обшивають на оверлочних ма­шинах.

В'язані стрічки виготовляють на в'язально-трикотажних ма­шинах з використанням базових і візерунчастих переплетень.

За призначенням стрічки поділяють на оздоблювальні, докладні й одягово-допоміжні. Розглянемо різновиди оздоблювальних стрічок.

Атласну (ліберті) стрічку виготовляють з віскозних комплекс­них ниток невисокої скрученості атласним переплетенням. Шири­на стрічки — в межах від 12 до 130 мм.

Капелюшна стрічка виробляється з віскозних або шовкових ниток репсовим, полотняним переплетенням, з чітко помітним рубчиком; стрічка гладкофарбована, шириною 20...50 мм.

Стрічку-оксамитку виробляють на бавовняній основі з корот­ким щільним ворсом зі штучного шовку, шириною 6...70 мм. Окса­митками оздоблюють головні убори, жіночий і дитячий одяг.

Стрічку "Українка" виробляють з бавовняної пряжі або віскоз­них ниток жакардовим переплетенням з візерунками, що іміту­ють українську вишивку, шириною 20...60 мм.

Білизняну стрічку отримують з бавовняної або напівшовкової (з віскози з шовком) пряжі, полотняного переплетення, шириною 13... 17 мм; використовують для оздоблення білизни.

Широко застосовують для оздоблення одягу також декоратив­ну капронову стрічку, картату стрічку (шотландку), стрічку-лаке, стрічку-бейку тощо.

Серед докладних стрічок найбільш поширені кіперні, бор­тові, корсажні, корсетні, взуттєві, гардинні, для штанів.

Кіперну стрічку виробляють саржевим переплетенням (ламан-на саржа) з бавовняною або змішаною пряжею. Ця стрічка буває суровою, вибіленою, гладкофарбованою, її використовують для обробки країв швів виробів та зав'язок у білизні.

Бортова стрічка (пруг) — полотняного переплетення, лляна по основі й бавовняна по пітканню, шириною 9... 12 мм. її застосо­вують при пошитті чоловічих і жіночих костюмів, пальт, наклею­ючи на борти клеєм БФ-6, щоб уникнути їх деформації.

Корсажну стрічку виробляють переважно з бавовняної або змішаної пряжі полотняним чи комбінованим переплетенням, глад­кофарбованою, пістрявотканою, суровою й дуже апретованою. Ширина стрічки — 40...60 мм. Корсажну стрічку використовують у поясних виробах (штанах, спідницях) для жорсткої прокладки в поясах.

Корсетна стрічка, отримана з бавовняної або змішаної пряжі в поєднанні з гумовою ниткою або ниткою спандекс полотняного переплетення, шириною 110...130 см, використовується для виго­товлення предметів жіночого туалету.

Стрічку для штанів виготовляють з бавовняної пряжі з потов­щеним краєм, завширшки 15...17 мм, застосовують для зміцнення нижніх країв штанів, вона запобігає їх передчасному зношуванню.

До одяговодопоміжних стрічок належать еластичні, підв'язувальні, бандажні та інші стрічки.

Еластичні стрічки виробляють різними переплетеннями в по­єднанні з бавовняною пряжею, прокладають у натягнутому стані гумові нитки, спандекс, а також високорозтяжні нитки-еластик. Ширина стрічки — 18...20 мм. Для жіночих і дитячих підв'язок вико­ристовують стрічки з гофрованим краєм (підв'язувальні), для чоло­вічих — з гладким. На відміну від підв'язувальних, бандажні стріч­ки ширші ( 50...110 мм) і випускаються тільки з гладким краєм.

Тасьма — це вузька смужка, отримана на спеціальних плетель-них верстатах зі системи ниток, що переплітаються під кутом 45°. Внаслідок такого розміщення ниток плетена тасьма може тягну­тися вздовж і впоперек, завдяки чому вона добре облягає краї деталей одягу і нашивається на виріб будь-якими вигинами. Залеж­но від волокнистого складу тасьма буває бавовняна, напівшовко­ва, шовкова, вовняна; за оздобленням — сурова, вибілена, глад­кофарбована, багатоколірна; за призначенням — оздоблювальна й докладна. Найбільш поширені такі види оздоблювальної тасьми: аксельбант, галун, фасонна (з різних видів сировини), "змійка" шириною 5,5 мм, "косичка" — 2 мм, "ялинка" — 3 мм, фігурна (з віскозних ниток), "пилка" — 6 мм, "хвиля" ■— 9 мм; зигзагоподібна хвиляста тасьма "в'юнчник" з віскозної плоскої соломки. Серед докладних видів тасьми найбільш поширені білизняна, корсетна, одягова, еластична.

Білизняна тасьма з бавовняної або змішаної пряжі, а також із віскозних та ацетатних комплексних ниток — сурова, вибілена, гладкофарбована, шириною 4...20 мм. Застосовується для обши­вання швів в одязі, країв виробів, виготовлення зав'язок тощо.

Корсетну тасьму отримують з бавовняної пряжі шириною 16...18 мм. Наявність у ній здвоєних ниток робить її значно міцнішою від аналогічної за волокнистим складом білизняної тасьми. Вико­ристовують для шнурування корсетів.

Одягову тасьму виробляють шириною 2...30 мм з різноманіт­них видів сировини, гладкою й фасонною. Використовують в різ­них видах верхніх швейних виробів.

Еластичну тасьму виготовляють з бавовняної й змішаної пря­жі, віскозних та ацетатних ниток у поєднанні з гумовими, полі-уретановими прожилками шириною 2,5...25 мм. Використовують у білизняних виробах.

Окрім плетеної, виробляють в'язану тасьму шириною 80...90 мм, яку отримують дешевшим та продуктивнішим в'язальним способом. Використовують з тією ж метою, що й плетену.

Шнури за способом виробництва бувають плетені, сукані й в'язані. Плетені шнури виробляють у_чвигляді порожнистої трубки або трубки з осердям із бавовняної пряжі або гумових ниток, обплетених штучними, синтетичними нитками, бавовняною пря­жею, металізованими нитками. Сукані шнури отримують з двох, трьох або чотирьох пасом, звитих разом.

В'язані шнури виробляють трикотажним переплетенням гладі на шнуров'язальних машинах.

Найпоширенішими в швейному виробництві є сутаж, синель-ка, бортові, петельні, корсетні та оздоблювальні шнури.

Сутаж — це оздоблювальний шнур із заглибленням посе­редині у вигляді вісімки, шириною 2...6 мм. Отримують його з двох пасом бавовняної крученої пряжі, обплетеної нитками віс­козного шовку. Використовують для оздоблення жіночих і дитя­чих суконь.

Синелька — це шнур з ворсистою поверхнею, утвореною впле-тенням віскозних волокон між двома скрученими бавовняними нитками. Синельку виробляють діаметром 2..Л мм найрізноманіт­ніших кольорів і застосовують для оздоблення швейних виробів.

Бортові — це бавовняні шнури діаметром до 1,76 мм, їх за­стосовують для прокладки в рельєфних петлях.

Петельні — це напівшовкові шнури діаметром 4...4,5 мм з ба­вовняної пряжі й віскозного шовку, використовують для виготов­лення пришивних ґудзикових петель.

Корсетні шнури мають плоску форму, шириною 6,5 мм, ви­готовляють із бавовняної пряжі або з бавовняної пряжі, обвитої капроновими нитками. Використовують для шнурування корсетів і бандажів.

До оздоблювальних належать: напівшовковий шнур діамет­ром 3,5...6 мм, який виробляють із трьох бавовняних пасом, обви­тих ниткою віскозного шовку; вовняний суканий шнур діаметром 1,5...2,5 мм. Ці, а також інші фасонні шнури застосовують для оздоб­лення різних швейних виробів.

Мереживо — це сітчасті, прозорі, плетені, в'язані або вишиті вироби, отримані машинним чи ручним способом.

Машинне мереживо виготовляють -на спеціальних машинах, його поділяють на мереживо, вироблене на мереживній машині; плетене (басонне); вишите, виготовлене на вишивальних автома­тах. Випускають машинне мереживо у вигляді краю, прошивки, мотивів і мереживного полотна. Край — це мереживна стрічка, рівна з боку, який пришивають до основної тканини, і зигзагоподібна з протилежного боку. Прошивка — це мереживна стрічка з рівними краями, яку вшивають у тканину між двома частинами виробу. Мотиви — це мереживні вставки, які мають форму ова­лів, кругів, квадратів.

Мереживо, отримане на мереживній багаточовниковій маши­ні, поділяють на тонке вузьке (валансьєн) шириною 10...40 мм, яке являє собою тонку ромбоподібну бавовняну сітку зі щільним візерунком; широке (малин) шириною 40...120 мм, у вигляді бавов­няної чи капронової шестигранної сітки з тонким легким візерун­ком; рельєфне вузьке (бретон) шириною 10...40 мм з рельєфними контурами та випуклим візерунком; рельєфне широке (брабант) подібне до мережива бретон шириною 45... 100 мм; ґрунтове росій­ське (торшон) шириною 15...100 мм з візерунком, подібним до плетеного ручного мережива. Виробляють мереживо полотном, у якому може бути від 50 до 300 смуг, з'єднаних між собою спеціа­льними з'єднувальними нитками, які після обробки полотна витя­гують. Полотно виготовляють із бавовняної пряжі, віскозних, ка­пронових, лавсанових ниток.

Плетене (басонне) мереживо утворюється на плетельних ма­шинах з капрону в поєднанні з віскозними нитками з бавовняної та вовняної об'ємної пряжі переплетенням двох систем: оснонних і візерункових ниток. Ширина мережива — 43...88 мм, мереживо басонне з об'ємної вовняної пряжі має ширину 10...80 мм.

Вишите мереживо отримують на вишивальних автоматах ви­шивкою по бавовняному, капроновому тюлі, тонкому синтетично­му трикотажному полотні або тонкій капроновій тканині. Вишива­ють широке полотно, яке потім розрізають на смуги відповідної ширини. Вишите мереживо застосовують для оздоблення жіночої білизни.

Мереживо ручної роботи виготовляють плетенням, в'язанням або філейним вишиванням також у вигляді краю, прошивки, мо­тивів.

Плетене мереживо виробляють з вибіленої сурової бавовняної та лляної пряжі за допомогою спеціальних дерев'яних коклюшок. При цьому використовують також синтетичні металізовані нитки, утворюючи різноманітні геометричні та рослинні візерунки.

Філейне мереживо отримують вишиванням голкою по натягну­тій сітці. Його застосовують для виготовлення ошатної постільної білизни, оздоблення суконь, блуз.

В'язане мереживо отримують в'язанням гачком з ниток бавов­няних, льняних, шовкових.

Гіпюр — це мереживо, яке складається з випуклих фігу­рок, з'єднаних між собою ажурною сіткою, повітряна вишивка, яку виконують бавовняною пряжею або текстурованою ниткою на бавовняній чи натуральній шовковій тканині, просоченій солями алюмінію. Внаслідок термічної та механічної обробки тканина ви­даляється. Гіпюр застосовують для святкових блуз, суконь, оздоб­лення.

Тюль — це рідке сітчасте полотно, буває гладким і візерунча­стим. Виробляють тюль на тюлевих або гардинних машинах з ба­вовняної пряжі, віскозних і капронових ниток. На тюлевих маши­нах виробляють гладкий тюль завширшки 71...178 см, який за­стосовують для оздоблення жіночої білизни, на гардинних машинах — шириною 80...180 см з різноманітними візерунками, для виготов­лення покривал, накидок, фіранок, занавісок.

Шитво отримують на основі тонкої бавовняної тканини (бати­сту, маркізету тощо), на яку машинним способом наносять вишив­ку, яку поєднують з вирізаними отворами, які входять до загаль­ної композиції малюнка. Випускають шитво із зигзагоподібним краєм та у вигляді прошивки, полотна, використовують для оздоб­лення жіночої білизни, суконь, блуз.

Розділ 12

З БЕРЕЖЕННЯ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

Важливе значення для збереження якості швейних матеріа­лів та їх споживчих властивостей мають: повнота їх маркування, правильне складання й пакування, раціональні умови транспор­тування й зберігання, а також належний догляд за ними. Порядок й особливості складання, маркування, пакування, транспор­тування та зберігання окремих текстильних матеріалів (тканин, нетканих матеріалів, трикотажних полотен тощо) регламен­туються відповідними стандартами. Загальні вимоги пакування, маркування, транспортування та зберігання всіх видів текс­тильних полотен регламентуються ГОСТом 7000-80.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які матеріали належать до одягової фурнітури?

2. Як поділяють ґудзики за способом виробництва, призначенням, фор­ мою, матеріалом?

3. Перелічіть основні властивості перламутрових, фенопластових, амі- нопластових, акрилатових, полістиролових ґудзиків.

4. Охарактеризуйте гачки й петлі, кнопки та застібки-блискавки.

5. Які оздоблювальні матеріали застосовуються у швейному вироб­ ництві?

6. Стрічка, її властивості та різновиди.

7. Які докладні стрічки використовують під час пошиття одягу?

8. Чим відрізняється тасьма від стрічки?

9. Як поділяють шнури за способом виробництва, де їх застосовують?

10. Як отримують мереживо, яких видів воно буває?

11. Охарактеризуйте гіпюр, тюль, шитво.