3 Навіщо вивчати етику?

Метою етики є раціональне обгрунтування моралі та вияв­лення її природи, сутності, місця і значення у розвитку люди­ни і суспільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систе­матизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які прагнуть пояснити природу, закономір­ності розвитку, функції моралі, а також здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять моральної свідо­мості.

4 Етика як філософська дисципліна

Етика належить до філософських дисциплін, оскільки вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлення індивіда до світу (актуальність цієї проблеми визнавали ще мислителі Давньої Індії), Вона досліджує цінності життя і світу, вчить оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовує людину на самооблагородження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, а також буття людства, з'ясовує місце людини у світі, її призначення, сенс життя.

Етика як філософська дисципліна і як система характерних для певних спільнот моральних норм і цінностей завжди зосереджена на пізнанні міжособистісних стосунків і відносин людини зі світом. Завдяки цьому вона постає як своєрідне осмислення і самоосмислення моралі.

5 Предмет вивчення етики

Предметом етики є мораль. Мораль - це сукупність істори-чно визначених норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалі-зуються в їхніх моральних діях і вчинках.

Всі етичні вчення минулого і сьогодення мають на меті раці-ональне обґрунтування моралі, виявлення її загального, сутнісно-го значення, відображеного в системі норм, законів, цінностей,принципів, категорій. У цьому сенсі, етика є вираженням вищихморальних цінностей. Вона формує уявлення про морально нале-жне. Мораль стверджує не те, що є, а, ґрунтуючись на узагаль-ненні практики поведінки людей, те, що має бути.

Мораль замкнута на людині. Вона - атрибут її існування, по-казник її соціальності. Це єдино можлива умова співіснуваннялюдей, то простір, у рамках якого людське буття розвертаєтьсясаме як людське. Уже найбільш ранні етичні вчення розглядаютьлюдину в якості єдиного і вищого критерію моралі. Саме моральє універсальним способом і засобом самопізнання і самовдоско-налення особистості. Вона забезпечує вищу суспільну й особистудоцільність, підтримання гармонії людини і суспільства, стійкостівсіх ланок суспільного буття.

Мораль вплетена в живу тканину духовного буття людства ікожної окремої людини. Поряд з наукою, політикою, правом, ре-лігією, мистецтвом, філософією вона визначає цілісність історич-них процесів, їх наступність, розвиток духовної культури людст-ва, є необхідною умовою відтворення громадського життя.

Вивчення питання «Етика - практична філософія, її суспі-льна значимість» варто почати із з'ясування структури предметаетики. Її зміст містить у собі дві основні частини, одна з яких по-в'язана з вивченням і теоретичним обґрунтуванням походження йісторичного розвитку моралі, осмисленням різних форм і напря-мів етичних вчень, інша - охоплює весь спектр проблем, щоскладають зміст етики або загальної теорії моралі. Це системати-зоване філософське поняття моралі, законів її функціонування ірозвитку, ролі в житті людини та суспільства.

Перші відомі етичні вчення формуються в рамках давньосхі-дних філософських традицій та в епоху Античності. Вони маютьхарактер практичної моралі, філософських дискусій про благо ічесноту, про порівняльну цінність слів і справ, намірів і вчинків,природи добра і зла. Метою етики, за словами Арістотеля, є змісті оцінка вчинків.