6. Символіка назви твору.

У Чехова в п'єсі досліджується лише людина і її душа, його совість, його ідеали, його розуміння життя, його почуття. Людина, за визначенням Вишневської І., «не підтримане ні чим, окрім власних своїх сил, - ні релігією, ні церквою, ні страхом перед дияволом, ні боязню гріха, ні боязню кари за торжество щасливого кохання». Звідси і розуміння сенсу назви п'єси: «Чайка» - самотня, нещасна птах, приречена безперестану з криком кружляти над водою. Через цієї духовної ущербності виникають всі біди героїні - чайки

убита Трєплєвим з рушниці птах і записаний Тригоріним сюжет для невеликого оповідання .

Цей образ- мотив містить заряд всеосяжного почуття - трагічно - напруженого, філософського і глибокого . Образ Чайки перегукується з народно - поетичним уявленням про душу білої і чорної , крилатою і безкрилої , живий і загиблої , вмістилищем якої служить чайка, будь вільний птах .

Образ вільної птахи - символ свободи людини , вираз протесту проти гнітючої дійсності , натяк на силу чи слабкість , незахищеність страждає особистості .

7. Характеристика персонажів

Головні герої:

Ірина Миколаївна Аркадіна (за чоловіком Треплева) – актриса

самовдоволена і самовпевнена провінційна знаменитість »- така в оцінці театральної критики. Основа характеру - «воля до самоствердження і слави». Однак за цим упереджено відтвореним виглядом А. ховається цільна натура жінки-актриси. Своє життя вона поставила на службу професії.

Петро Миколайович Сорін - брат Ірини Миколаївни, колишній статський радник, прослужив по судовому відомству двадцять вісім років, хворий на астму, пересувається на кріслі-каталці.

Костянтин Гаврилович Треплєв, її син, молодий чоловік розкриває світовідчуття людини «рубіжного» часу, провідною ідеєю якого стає ідея «духовного вибраності». Ця ідея хвилює уяву визначає його характер почувань, «забарвлення переживань

Ніна Михайлівна Зарічна, молода дівчина, дочка багатого поміщика На початку п'єси - молода, рвучка, захоплена, всім серцем прагне стати частиною "богеми".У фіналі - з надривом, болем в очах. З опущеними руками і повному прийняттям своєї долі. Нещасна історія кохання і втрата дитини зруйнували її зсередини і занапастили крупиці таланту. Вона усвідомлює, що перетворилася на посередність, але вже навіть з цього приводу не особливо переживає. І все одно любить Тригоріна, не дивлячись ні на що.

Другорядні герої:

Борис Олексійович Тригорін Його особа позбавлена ​​всякого ореола «знаменитого письменника, улюбленця публіки». Т. ходить в «рваних черевиках і штанах в клітку»; любить вудити рибу і «радіє, що зловив двох головнів»; намагається не привертати до себе уваги; не розучився «конфузитися» від похвал; «млявий, пухкий, завжди покірний», він позбавлений «характеру»; хвилюється і починає сердитися, лише говорячи про своє письменстві; пише «мило, талановито», але «гірше Тургенєва»

Ілля Опанасович Шамраєв, поручик у відставці, керуючий у садибі Соріна. Поліна Андріївна, його дружина. Їхня донька Маша, дочка (22 роки), закохана в Костянтина Треплева.

Євген Сергійович Дорн - лікар, частий гість у Соріна. Неодружений, вік 55 років, користується увагою жінок, у тому числі Поліни Андріївни (дружиною керуючого).

Семен Семенович Медведенко - вчитель, бідний, живе з рідними, явно доглядає за Машею.

Яків, працівник. Повар. Покоївка.