3 Позицій високого гуманізму підходив в.О.Сухомлинський до праці

педагога, вважаючи її насамперед “напруженою працею серця й творчості

розуму". Вчителі, за переконанням В.О.Сухомлинського - це "творці людських

душ", сіячі істинно людського", “світочі інтелектуального життя". а основними

складниками педагогічної культури є гуманізм, духовність, тромадтянськісгь,

інтелект, якості дослідника, творчий підхід до справи, здатність до

самовдосконалення. У працях В.0.Сухомлинського всебічно обґрунтовується і

розробляється положення про творчу природу праці педагога, а також зміст

його педагогічної культури. Він зазначав: “...щоб педагогічна робота приносила

вчителю радість. щоб проведення уроків не перетворилося у нудну,

одноманітщ/ повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежину

дослідження... Стає майстром педагогічної праці зазвичай той, хто відчув себе

дослідником 6

Під впливом "вітру змін", руху "шістдесятників, Методологічною

просування педагогічна теорія починає успішніше реалізовувати свої

прогностичні функції. активізуюгься науково-теоретичні та експериментальні

дослідження праці педагога, його особистості та діяльності. з'являються

фундаментальні монографічні дослідження Ф.Н.Гон0боліна. Н.В.Кузьміної,

Оіщербакова, іЛРаченка, В.0.Сластьоніна та ін. Пізніше дослідники

прийшли до висновків, що у цей період склалися провідні дидаскялотічтті

наукові школи - Ленінградська (Н.В.Кузьміна, Ю.М.Кулюткін, Оіщербаков),

московська (очолювана В„0.Сласгьоніним). українська (І.А.3язюн, 0.Г.Мороз.

Р.1.Хмелюк, М.Д.Ярмаченко, Лвкондрашова), білоруська (ЦКазимирська.

С.В.Кондратьєва, А.І.Кочегков, М.В.Кухарєв, І.Ф.Харламов), представники

яких в останні десятиліття успішно здійснили комплексне та різнопланове

вивчення професійної праці педагога. Сучасними авторами дидаскштогія

визначається новою галуззю знань та іитерпретується як напрям педагогіки.

що вивчає закономірності відбору, підготовки. функціонування та підвищення

кваліфікації педагогічних кадрів

Чимало дидаскалогічних досліджень у 60-80-ті рр. фокусувалися на

проблемі педагогічної майстерності, внаслідок чого суттєво збагатилися

уявлення про ії сутність та зміст, ознаки та структурний склад (Ю.П.Азаров.

І.А.3язюн, НВКузьміиа, М.В.Кухарєв, В.0.Сластьонін, Н.М.Тарасевич та ін.).

У 9О-ті рр. на тлі процесів гуманізації та демократизації освіти, розгортання

руху педагогів-новаторів посшцоєгься інтерес до педагогічної творчості,

неформалізованих явищ і процесів педагогічної інтуїції, натхнення, творчої

імпровізації, індивідуальності вчителя (Візагвязинський, В.А.Кан-Калик.

Н.В.Кічук, М.Д.Никандров, О.М.Пєхота. М.М.Поташник, і.П.Раченко,

Р.П.Скульський, С.0.Сисосва та ін.). На сьогодні у сучасній дидаскалогії

стверджуються та розробляються нові, більш фундаментальні та багатоскладові

дефініції педагогічної культури фахівців освітню-виховної сфери

(Є.М.Бондаревська, В.М.Гриньова. Т.В.Іванова, і.Ф.ісаєв та ін.), педагогічного

професіоналізму (І.Д.Багаєва, Л.К.Гребенкіна, Н.В.Гузій, Б.А.дьяченко,

І.А.3язюн, Т.!.Руднєва, А.В.Соложин та ін.).

На сучасному етапі розвитку наукової думки вивчення проблеми творчої

й майстерноі професійної праці педагога широко спирається на досягнення

психології творчості, де розробляються питання фізіологічних основ, етапів,

механізмів творчого процесу; типів, структури, обдарованості творчої

особистості та ін. (Г.С.Альтшулер, Д.Б.Богоявленська, Л.С.Виготський,

І.Р.Гілфорд„ О.М.Лук, В.0.Моляко, Я.О.Пономарьов, Піпросецький,

В.В.Рибалко, В.А.Семиченко, В.А.Роменець, Е.Торренс. М.0,Холодна та ін і'

педагогіки творчості, де ведеться пошук ефективних шляхів, методі ,

технологій розвитку творчих можливостей людини. формування творчої

особистості (ВіАндреєв, І.С.Дми'грик, М.О.Лазарєв, О.М.Мапошкін.

К.Роджерс, С.0.Сисоєва, А.В.Хуторський, Тішамова, Пішевченко,

В.С.Шубинський та ін.); загальної, професійної та педагогічної акмеології, щ:

вивчаються проблеми професійної й особистісної зрілості людини, її

"вершинні" досягнення в праці та житті (А.О.Деркач, Єіклимов,

Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова, СДЛожарський та ін.).

Разом з тим педагогічна праця є унікальним видом людської діяльності,

яка, хоча і функціонує на основі загальних законів психології та педагогіки, але

має й власну неповторну специфіку, що відбивається на особливостях

педагогічної творчості та майстерності. Спираючись на результати проведених

вченими досліджень можна перейти до розгляду понять педагогічної ТВОРЧОьТЇ

п майстерності, з'ясування їх сутності, відмінностей, співвідношення, а також

визначення їх специфічних рис та властивостей.