6. Фізіологічне обгрунтування принципів навчання спортивної техніці

Ефективність навчання спортивній техніці тісно пов'язана з урахуванням фізіологічних закономірностей функціонування організму, особливо тих, які пов'язані з діяльністю нервової і м'язової систем.

Принцип поступового ускладнення техніки рухів. При здійсненні спортивних рухів функціонують дуже складні тимчасові зв'язки, які керують одночасною діяльністю багатьох м'язів. Такі зв'язки утворюються поступово, у міру широкого використання раніше сформованих рухових рефлексів. Істотна при цьому роль підготовчих вправ, що дозволяють засвоїти окремі фрагменти руху і потім включити їх в цілісну систему розучуваного складного рухового акту.

Центральна нервова система по механізму екстраполяції здатна відразу програмувати нові по своєму характеру рухові акти, але лише в дещо обмежених межах. Коли розучувана вправа недостатньо пов'язано з раніше придбаним досвідом, для вироблення програм у ряді випадків необхідне надходження в ЦНС по зворотних зв'язках спеціальної інформації. Без відповідної попередньої підготовки людина не може правильно програмувати складні взаємовідносини в діяльності м'язів, що здійснюють цей руховий акт. Але якщо таку вправу виконати кілька разів за допомогою тренера, ЦНС завдяки зворотним зв'язкам отримає інформацію про динаміку послідовних змін в положенні ланок тіла і в роботі відповідних м'язів. Це дозволить сформувати в нервових центрах таку програму їх діяльності, яка надалі буде використана спортсменом для самостійного виконання руху.

Принцип багатократного систематичного повторення вправ. Тимчасові зв'язки, що є основою рухових навиків, формуються і удосконалюються при обов'язковому повторенні вправи. Важливе значення при цьому мають число повторень та інтервали як між повтореннями, так і між тренувальними заняттями. Не тільки недостатнє, але і надмірне число повторень (з ним пов'язаний розвиток стомлення) утрудняє формування навику. Те ж саме потрібно відзначити і відносно інтервалів між тренувальними заняттями. По мірі зростання тренованості число повторень вправи на одному занятті і частоту занять можна збільшити.

Принцип різносторонньої технічної підготовки. Тимчасові зв'язки, що утворюються в процесі формування рухового навику, при багатократному стереотипному виконанні рухів можуть сприяти звуженню екстраполяції. Це звуження, що виникає при односторонньому тренуванні, обмежує можливість змінювати характер рухів адекватно змінам ситуацій. Тим часом зміни зовнішньої обстановки (особливості траси або снаряда, виникнення перешкод і так далі) та стану спортсмена (емоційне перезбуджування, стомлення, травма та ін.) можуть викликати невідповідність стереотипної програми виконання руху до нової ситуації. Внаслідок цього руховий акт може бути неповноцінним. Навчання стереотипному виконанню тільки обмеженого числа фізичних вправ гальмує також і розвиток тренованості.

Принцип індивідуалізації навчання. Генетичні особливості, що детермінують здатність швидко навчатися новим складним рухам, у різних спортсменів можуть значно розрізнятися. Вельми різним у них може бути також і фонд раніше придбаних навиків. Обидва ці чинника зумовлюють необхідність індивідуального підходу як при спортивному відборі, так і при навчанні техніці спортивних рухів.