17) Філософія політичної сфери життя суспільства: становлення цивільного суспільства

Політична система суспільства — явище історичне. Воно нерозривно пов'язане з виникненням політики і формуванням політичних відносин. Етимологічно слово «політика» означає мистецтво управляти державою. Це особлива форма діяльності, що регулює відносини членів суспільства, об'єднаних у різні соціальні групи з метою збереження певної суспільної структури й організації та подальшого її розвитку й удосконалення в інтересах панівних соціальних сил або суспільства в цілому.

Політика як суспільне явище виконує ряд важливих функцій. До них необхідно віднести:

вираження політично значущих інтересів усіх соціальних суб'єктів; управління соціально-політичними процесами в суспільстві; визначення пріоритетів розвитку суспільства і забезпечення у ході їх реалізації гармонії соціальних груп та окремих індивідів; узгодження інтересів різних соціальних груп населення і відвернення конфліктів, збереження цілісності й стабільності функціонування соціальної системи.

Отже, політика — багатовимірне соціальне явище. В процесі суспільного розвитку змінюються суб'єкти політичних відносин, функції політики, форми політичного устрою і правління, характер політичних відносин,

20 Філософія науки: методологія науки і науковий метод

Поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. Методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за допомогою яких здобуте. Основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. Така традиція закладена німецьким філософом Ім-мануїлом Кантом. На думку Іммануїла Канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання.

У науці XX ст. широке розповсюдження одержали загальнонауко-ві методи: системний (досліджує об'єкти як системи); структурно-функціональний (пізнає об'єкти структурно як роздроблені цілісні, де елементи структури заповнюють певні функції; кібернетичний, імовірний, моделювання та ін.). У науці є приватнонаукові методи, що розробляються у галузях знання і представляють систему способів, принципів пізнання, процедур, заходів, за допомогою яких осягається істина: методи хімії, фізики, біології, гуманітарних наук та ін. Розрізнюють також методи міжгалузевого дослідження, які становлять ряд синергетичних, інтегративних способів і виникли в результаті сполучення елементів рівнів методології (біохімічні, фізикохімічні та ін.). У науковому дослідженні використовують такі загальнологічні методи і заходи наукового мислення, як аналіз і синтез.

23) Суттєві ознаки культури, їх зміст та значення.

Ознаками культури є:ї

--те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність ("друга_ природа", створена людиною)

--способи, технології, методи творення культурних явищ (культу ротворча людська діяльність), які вводять людину у так званий технологічний аспект культури

--сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей

--те із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно

--способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей

В загальному плані ясно, що справжні культурні цінності орієнтують розвиток культури в бік збагачення людини та її проявів, але за конкретних умов суспільного життя інколи буває надзвичайно складно виявити, що саме реально відповідає таким цінностям.

Отже, як бачимо, явище культури справді постає з одного боку складним, а, з іншого боку, важливий для суспільства і людини; в ньому концентруються своєрідні кристалізації людськості, через що культура справді виявляється як одна із важливіших сфер людського буття.

Основні риси ,некласичної культури:

-не претендує на сягання абсолютів, сповідуючи позицію мінімалізму

-всіляко акцентує несвідомі та позасвідомі чинники людської життєдіяльності

-розглядає дійсність як відносну та скоріше розпорошену, подрібнену, ніж-цілісну і завершену

Яскравим проявом некласичної культури у XX ст. постає так зва­на "масова культура", яка бачить свою місію не в тому, щоб лю­дину підносити до якихось вищих рівнів діяльності та світосприй-• няття, а в максимально вільних виявленнях людських стихійних та спонтанних бажань, уподобань та імпульсів.