8. Проблемні кредити і заходи щодо реструктуризації простроченої заборгованості

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.

Банківських працівників повинні насторожити такі факти як:

• Непредставлення фінансових звітів в установлений термін;

• Різка зміна відносин із банком, небажання співпрацювати;

• Заміна ключових співробітників;

• Відстрочки заміни застарілого устаткування і т. Ін.

Система показників, що відбивають стан банківської позичкової заборгованості.

Поточна позичкова заборгованість — позичкова заборгованість по основному боргу, термін платежу по якій ще не настав.

Прострочена позичкова заборгованість — позичкова заборгованість по основному боргу, не погашена позичальником у встановлені кредитним договором терміни.

Загальна позичкова заборгованість — залишок основного боргу за наданими банком позичальнику кредитами.

Для ефективної роботи банку доцільним є створення спеціалізованого підрозділу по роботі з проблемними активами.

Задачі, що стоять перед підрозділом проблемних активів:

1) Здійснення комплексу заходів, пов'язаних з роботою щодо повернення заборгованості по проблемних активах, і аналітичного обліку заборгованості, що знаходиться у віданні підрозділу;

2) Супровід активів від стадії переходу в групу проблемних до одержання конкретного результату;

3) У частині, що відноситься до компетенції підрозділу, здійснення організації, обліку і контролю діяльності дочірніх структур банку, що залучаються до роботи з проблемними активами;

4) Здійснення розрахунку, нарахування і контролю за рухом сформованих резервів на можливі втрати по позичках або інших видах резервів по заборгованості, що числиться у віданні підрозділу.

Типові схеми погашення проблемної і простроченої заборгованості.

Схема першого типу. Прострочена заборгованість за кредитом погашається одноразово без додаткового кредитування і переведення позичкової заборгованості на третю особу, але з використанням дебіторської заборгованості третіх осіб позичальнику банку.

Схема другого типу. Сума простроченої заборгованості за кредитом погашається позичальником коштами, отриманими за реалізовану продукцію (послуги) від кредитоспроможної зацікавленої третьої особи, що одержує у свою чергу кредит у банку.

Схема третього типу. Прострочена заборгованість за кредитом перетворюється в термінову позичкову або дебіторську заборгованість шляхом переведення боргу на юридичну особу, діяльність якої контролюється банком. При цьому зазначена юридична особа одержує деяке майно позичальника, експлуатуючи яке можна отримати кошти, достатні для погашення позичкової заборгованості.

Схема четвертого типу. Банк видає кредит юридичній особі, діяльність якої контролюється. Вона фінансує позичальника (як правило, забезпечуючи його сировиною, матеріалами) з метою завершення виробничого циклу. Кошти від реалізації готової продукції направляються на погашення як простроченої заборгованості позичальника, так і кредиту, виданого підконтрольній юридичній особі.

У світовій банківській практиці серед заходів щодо реструктуризації банківських кредитів в умовах кризи застосовують наступні:

1. Викуп проблемних кредитів.

2. Зниження процентних ставок.

3. Пролонгація строків кредитування.

4. Зменшення основної суми боргу.

5. Конвертація валютних кредитів.

Серед даних заходів найпоширенішими є пролонгація процентних ставок за кредитом, конвертація валютних позичок і зменшення основної суми боргу є менш популярними.

Реструктуризація повинна бути добровільною і застосовуватися стосовно кредитів, як у національній, так і в іноземній валютах. НБУ повинен активніше проводити роз'яснювальну роботу щодо реструктуризації і надавати у визначених межах підтримку банкам, які її здійснюють.

Важливими заходами повинні стати пролонгація строків кредитування та перегляд розміру процентних ставок у бік їх зниження. Ці заходи повинні вживатися в першу чергу стосовно добросовісних позичальників, наприклад на один рік із можливою пролонгацією.

Щодо кредитів в іноземній валюті, доцільною є їх конвертація як щодо основної суми боргу, так і відсотків за ним, оскільки це нівелює чутливість кредиту до валютних ризиків. Реструктуризація кредитів в інвалюті повинна бути добровільною. Комплекс зазначених заходів сприяє зменшенню платіжного навантаження на позичальника.

Важливим є проведення реструктуризації кредитів з одного боку, на безоплатній основі, а з другого - супроводжуватися запровадженням певних обмежень для банків. Зокрема, за кредитом, що реструктуризується, варто заборонити:

• Проведення переоцінки заставного майна;

• Погіршення класу позичальника;

• Вимагання додаткового забезпечення.

Відповідно збитки пов'язані з реструктуризацією мають розподілятися між банками, державою і позичальниками.

Висновки

Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як «кредитний процес», дало можливість комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування.

Отже, кредитний процес — це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Існує сім стадій кредитного процесу: розгляд заявки позичальника на отримання кредиту; аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта; розробка умов позики; підготовка та укладання кредитного договору; визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики; процедура надання позики; процедура погашення позики; контроль за кредитною операцією.

Список використаних джерел

1. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993.

—328 с.

2. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. I. Савлук, М. Ф.

Пуховкін та ін. / За ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.

3. Банковское дело: Учебник / Под ред. В. И. Колесникова, Л. П.

Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 480 с.

4. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни "Банківські

операції" / Керівник авт. колективу А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, 1998.—448 с.

5. Калина А. В., Кочетков А. А. Работа современного коммерческого банка;

Учеб.-метод, пособие. — К.; МАУП, 1997. — 224 с.

6. Кочетков В. Н. Анализ кредитоспособности клиентов. Кредитные риски;

Учеб.-метод, пособие. — К.; УФИМБ, 1995. — 16 с.

18