2. Основні етапи розвитку техніки

Техніка пройшла історично тривалий шлях розвитку - від примітивних знарядь первісної людини до складних автоматичних пмалтроїв сучасної промисловості. Особливо важливу роль у розвитку суспільного виробництва зіграли так звані робочі машини, що виконують певні технологічні і транспортні функції. Винахід прядильних робочих машин і створення універсальної парової машини дали поштовх промисловому перевороту кінця 18 - початку 19 ст., ознаменували перехід від мануфактурного способу виробництва до машинного. Удосконалена парова машина могла приводити в рух вже не одну, а цілий ряд робочих машин. Це стало передумовою створення різних передавальних механізмів, що утворили в багатьох випадках широко розгалужену механічну систему. Характеризуючи еволюцію механічних засобів праці (знарядь і машин), які є найважливішою складовою частиною техніки, К. Маркс дав наступну схему їх розвитку: "Прості знаряддя, накопичення знарядь, складні знаряддя; приведення в дію складного знаряддя одним двигуном - руками людини, приведення цих інструментів в дію силами природи; машина; система машин, що має один двигун, система машин, що має автоматично діючий двигун, - от хід розвитку машин ". Розвиток великої промисловості стало можливим завдяки тому, що вона опанувала найбільш характерним для неї засобом виробництва - самою машиною. Якщо спочатку механічні верстати, парові і інші машини створювалися окремими майстерними робочими кустарним способом, то надалі, з збільшенням розмірів рухового і передавального механізмів і робочих машин, їх ускладненням, з появою нових матеріалів, які важко піддаються обробці, виникла об'єктивна необхідність масового (промислового) виробництва та застосування машин в промисловості. Почавши виробництво "машин машинами", - велика капіталістична промисловість створила тим самим адекватний їй технічний базис.

Протягом 19-20 ст. технічні засоби праці проникли не тільки в окремі ланки виробництв, процесів, а й послідовно завоювали всі галузі промисловості, витіснивши традиційні форми виробництва, розташована на ручній праці та ремісничій техніці. Машинне виробництво отримало виключно широке поширення у всіх індустріально розвинених країнах світу. З розвитком великої промисловості удосконалювалися конструкції, збільшувалися потужності і продуктивність технічних засобів. У кінці 19 століття парова машина поступово витісняється більш економічним і компактним двигуном внутрішнього згоряння, який дозволив створити нові типи робочих і транспортних машин (автомобілі, трактори, екскаватори, літаки, теплоходи та ін.) Були знайдені нові способи перетворення енергії на основі викомалтання парових і гідравлічних турбін, з'єднаних з генераторами електричного струму. Удосконалення електричних двигунів привело в 1-ій половині 20 ст. до повсюдного викомалтання їх в якості групового та індивідуального приводу робочих машин. У системі машин предмет праці послідовно набуває ряд пов'язаних між собою часткових процесів, які виконуються сукупністю різнорідних, але взаємно доповнюють один одного машин. У розвинутій формі система машин створює передумови для безперервно-потокового виробництва, все більш широкого застосування автоматів - робочих машин, які самостійно, без безпосередньої участі людини виконують всі основні і допоміжні операції (наприклад, перемикання швидкостей і подачу, реверс, установку виробів і зняття їх після обробки). Кожен автомат є складний агрегат, що включає один або кілька двигунів, ряд передавальних механізмів, кілька робочих органів і спеціальні пмалтрої контролю, регулювання, управління та ін У ході автоматизації виробництва створюються машини-автомати, в яких одночасно можуть діяти десятки робочих органів, що виконують дуже складні технологічні операції. Автоматична техніка звільняє людину від напруженої роботи з виконання трудомістких функцій, забезпечує значне зростання продуктивності праці та високу якість роботи при збереженні однорідності, точності і сталості параметрів продукції, що випускається. [2, с.83]