Навчальні питання

1. Робота командира взводу (відділення, танка) по організації бою.

1.1. Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення, танка) по організації бою.

Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, отриманої задачі і наявності часу. В усіх випадках командир взводу, не чекаючи вказівок старших командирів і одержання задачі, повинен організувати підготовку озброєння і бойової техніки до бойового застосування.

Конкретна робота з організації бою командиром взводу починається з одержання бойової задачі. Звичайно вона здійснюється в такій послідовності:

– з'ясування отриманої задачі;

– оцінка обстановки;

– прийняття рішення;

– проведення рекогносцировки;

– віддача бойового наказу;

– організація взаємодії, бойового забезпечення і керування;

– перевірка підготовки особового складу, озброєння і бойової техніки до бою;

– доповідь командиру роти про готовність взводу до виконання бойової задачі,

Усвідомлюючи отриману задачу, командир взводу повинен зрозуміти:

– задачу роти і взводу;

– які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

– задачі сусідніх підрозділів і порядок взаємодії з ними;

– час готовності до виконання задачі.

На основі з'ясування задачі, командир взводу визначає:

– місце і роль взводу у задачі, яку виконує рота;

– які об'єкти (цілі) необхідно вразити засобами взводу;

– на якому етапі бою і з яким із сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію, як побудувати бойовий порядок;

– скільки часу є на організацію бою і як його краще розподілити.

При оцінці обстановки командир взводу вивчає:

– склад, положення і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

– стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів;

– склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

– місцевість, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

– найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів і інших повітряних цілей противника на малих і гранично малих висотах;

– пора року, доби і стан погоди.

З оцінки обстановки командир взводу визначає:

– якої сили противник очікується перед фронтом дій взводу, його сильні і слабкі сторони, можливе співвідношення сил і засобів;

– бойовий порядок взводу, бойові задачі відділенням (танкам), розподіл сил і засобів;

– на якому етапі бою і з ким із сусідів підтримувати найбільш тісну взаємодію;

– порядок маскування і використання захисних властивостей місцевості,

З'ясування отриманої задачі та оцінка обстановки є етапами роздумливого процесу командира взводу по прийняттю рішення. Результатом цього процесу є вибір найбільш доцільного варіанта рішення на бій.

У рішенні командир взводу визначає:

– порядок виконання отриманої задачі;

– задачі відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам;

– порядок взаємодії.

Визначаючи порядок виконання отриманої задачі, командир взводу повинен враховувати, що цей пункт виражає головну, керівну ідею рішення, будучи як би його задумом на бій. Тому в ньому повинні знайти відображення послідовність знищення противника, порядок враження його вогнем штатних та приданих засобів, бойовий порядок.

Бойові задачі відділенням (танкам) визначаються строго відповідно до порядку виконання поставленої взводу бойової задачі. Так, у наступі бойова задача відділення полягає в знищенні живої сили і вогневих засобів противника на напрямку його наступу. В обороні завдання відділення полягає в міцному утриманні зазначеної позиції і недопущенні прориву через неї танків і піхоти противника в глибину.

Визначаючи порядок взаємодії, командир взводу намічає основні заходи щодо узгодження дій відділень (танків) між собою, із сусідніми підрозділами, засобами посилення, а також з вогневими ударами, які наносяться засобами старших командирів і начальників на різних етапах бою.

Важливим етапом у роботі командира взводу є рекогносцировка, що проводиться з метою уточнення прийнятого рішення на місцевості. До участі в ній можуть бути притягнуті не тільки командири відділень (танків), але в окремих випадках і механіки-водії (водії).

При проведенні рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує: орієнтири, положення противника (напрямок його дій), місця розташування його вогневих засобів, уточнює задачі відділенням (танкам) і вказує місця спішування механізованих відділень (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків і інших вогневих засобів).

Прийняття командиром взводу правильного рішення на бій саме по собі ще не забезпечує успішного виконання отриманої бойовий задачі. Рішення стає основою управління відділеннями (танками) і законом для підлеглих з одержанням кожним з них конкретної бойової задачі. Тому доведення до виконавців бойових задач — один з найважливіших обов'язків командира взводу.

При організації бою бойові задачі до підлеглих доводяться, як правило, у формі бойового наказу. Командир взводу повинен викладати його коротко, чітко і так, щоб підлеглі ясно зрозуміли свою задачу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

– склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

– задачу роти і взводу;

– об'єкти і цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також задачі сусідів;

– бойові задачі відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, —снайперу і стрілку-санітару;

– час готовності до виконання задачі;

– своє місце і заступника.

Після постановки бойових задач командир взводу віддає вказівки по взаємодії, що є конкретизацією визначеного їм у рішенні порядку взаємодії. При цьому він повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленої задачі, домогтися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойової задачі і способів її виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій по них.

Поряд із указівками по взаємодії командир взводу організує і бойове забезпечення. В залежності від обстановки, що склалася, і характеру майбутнього бою командир взводу звертає увагу підлеглих на виконання необхідних заходів бойового забезпечення, і насамперед по організації розвідки, захисту від зброї масового ураження, запальної і високоточної зброї, інженерного обладнання позицій, маскування та охорони. Організація бойового забезпечення здійснюється у формі віддачі окремих указівок в міру необхідності.

При організації управління командир взводу доводить (уточнює) до командирів відділень (танків) радіоданні і порядок використання радіозасобами. При діях механізованого взводу в пішому порядку, а також у випадках, коли робота на радіостанціях заборонена, командир взводу повинен передбачити варіант управління з використанням зв'язкових і сигналів.

Командир взводу (відділення, танка) несе повну та персональну відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), зброї, бойової техніки до бою та успішне виконання бойової задачі в установлені терміни, а також за виховну роботу, військову дисципліну, психологічну підготовку та моральний стан особового складу.

Управління підрозділом у бої ґрунтується на твердій впевненості командира в тім, що підлеглі здатні успішно виконати поставлену задачу. Така впевненість виходить з рівня підготовки, ініціативи і творчості кожного солдата, сержанта, прапорщика, офіцера окремо та їхній високій особистій відповідальності за виконання бойової задачі. Довіряючи командирам відділень (танків), командир взводу в той же час, володіючи знаннями і досвідом, постійно стежить (здійснює контроль) за ходом підготовки підрозділів до бою і при необхідності в будь-який момент може надати їм допомогу.

Мета контролю з боку командира взводу зводиться до перевірки готовності підлеглих до бою з одночасним наданням їм практичної допомоги. Як правило, командир взводу здійснює контроль шляхом заслуховування підлеглих, а також спостереженням за ходом проведення підготовчих заходів до бою. При цьому він звертає увагу на технічний стан бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), заправку їх пальним, мастильними матеріалами і поповнення боєприпасами, підготовку озброєння до стрільби і приведення боєприпасів в остаточно споряджений вид, знання підлеглими своїх бойових задач, а також сигналів оповіщення, управління і взаємодії і порядку дій по них.

Про готовність до бою командир взводу у встановлений час доповідає командиру роти.

2. Робота командира відділення

Підготовку до бою командир відділення починає ще до одержання бойової задачі. Вона полягає насамперед в організації технічного обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера, танка), поповненні запасів матеріальних засобів. При технічному обслуговуванні в першу чергу дозаправляється пальним і поповнюється боєприпасами бойова машина піхоти (БТР, танк), потім проводиться перевірка технічного стану та усунення виявлених несправностей.

З одержанням бойової задачі командир відділення приступає до організації бою, яка, як правило, включає:

– з'ясування задачі;

– оцінку обстановки;

– прийняття рішення;

– віддачу бойового наказу;

– перевірку готовності БМП (БТР) і озброєння;

– доповідь командиру взводу про готовність.

При з'ясуванні отриманої задачі командир відділення (танка) повинен зрозуміти:

– задачу взводу і відділення (танка);

– задачі сусідів;

– час готовності до виконання задачі, порядок і терміни її виконання.

Оцінюючи обстановку, він повинен:

– усвідомити, де противник і що він робить, а також місця розташування його вогневих засобів;

– вивчити місцевість, її захисні та маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню,

На основі з'ясування задачі та оцінки обстановки командир відділення (танка) визначає задачі особовому складу, що є головним змістом його рішення на бій.

Бойові задачі особовому складу при організації бою командир відділення доводить звичайно у формі бойового наказу, у якому вказує:

– орієнтири;

– склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

– задачу взводу;

– задачу відділення (танка);

– задачі сусідів;

– задачі особовому складу: навіднику-оператору (навіднику кулемета, бронетранспортера), кулеметнику, гранатометнику, механіку-водію (водію) і іншому особовому складу, а командири гранатометного та протитанкового відділень, крім того, задачі розрахункам;

– сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій по них;

— час готовності до виконання задачі і заступника.

Командир відділення при постановці задач особовому складу вказує місце кожного підлеглого в бойовому порядку і визначає порядок спостереження та ведення вогню.