Зміст лекції Вступна частина

Оборона – вид загальновійськового бою. На початку війни оборона є найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат та створити умови для переходу до наступу. Вдосконалення існуючих і поява нових засобів збройної боротьби і зміна організації військ підвищують бойові можливості підрозділів, надають обороні нових рис, роблять її більш стійкою і активною, змінюють види оборони і способи дії підрозділів і частин. З другого боку противник, який наступає, теж використовує сучасне озброєння і бойову техніку. Це дозволяє йому наносити сильні і точні удари на значну глибину, в короткі строки створювати виломи в обороні.

Розробляючи нові й вдосконалюючи існуючі способи наступу, противник надає особливої ваги досягненню раптовості, створенню вирішальної переваги в силах і засобах і нанесенню масивних ударів. До того ж ставка робиться в першу чергу на високоточні системи зброї, за допомогою яких передбачається в короткі терміни завдавати ураження підрозділам і частинам, які обороняються, на всю глибину бойового порядку.

Для своєчасного використання результатів вогневого ураження противник передбачає рішучі дії частин і підрозділів, які наступають з фронту, в поєднанні з широким використанням авіації, повітряних десантів і засобів радіоелектронної боротьби.

В сучасних умовах силам, що обороняються, доведеться відбивати атаки противника, який має 5-6 разову перевагу в особовому складі й бойовій техніці. В наслідок цього оборона повинна успішно протистояти потужному наступу противника, забезпечувати відбиття масових ударів авіації і високоточної зброї, атак танків і мотопіхоти.

1. Загальні положення по організації і веденні оборони

1. Мета оборони і вимоги, які пред’являються до неї

Оборона має мету відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і створити сприятливі умови для переходу до наступу.

Шляхами досягнення мети оборони можуть бути здійсненням:

ураження, в першу чергу головного угрупування противника вогнем всіх засобів (вертольотами, авіацією, артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю так і при вклиненні його в глибину оборони;

широким маневром вогнем, силами і засобами;

стійкого утримання важливих районів місцевості. До них відносяться райони, котрі включають вигідні в тактичному відношенні ділянки з природними перешкодами, які перехоплюють можливі напрямки наступу противника. Без стійкої оборони таких районів неможливо забезпечити ефективне ведення вогню по противнику, проведення сміливого і стрімкого маневру;

умілого знищення противника, який вклинився в її глибину.

Виходячи з цього, мета оборони полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника, нанесенням йому ураження ударами авіації і вогнем всіх засобів збройної боротьби з широким використанням загороджень перед переднім краєм оборони і в глибину в поєднанні з маневром вогню, сил та засобів, рішучими контратаками під час одночасного, стійкого утриманні важливих (ключових) позицій, районів місцевості і створення тим самим сприятливих умов для переходу у наступ.

Оборона може бути позиційною і маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів і характеру місцевості.