Загальні організаційно-методичні вказівки

Групова вправа – одна із основних видів заняття по тактичній підготовці. На ній курсанти навчаються правильно і всебічно оцінювати обстановку, приймати рішення і доповідати його; отримують навички в віддачі бойового наказу; розпоряджень і вказівок по організації бою, виробляє уміння використовувати графічні і текстуальні бойові документи, а також розвивати командну мову.

На груповій вправі всі студенти діють на одній посаді і послідовно відпрацьовують всі питання заняття. Викладач при цьому виступає на посаді старшого командира.

Якісне проведення групової вправи вимагає ретельної підготовки викладача. Вона складається із самостійної роботи по вивченню теоретичного матеріалу по даній темі, методичній підготовці і розробці плану проведення заняття.

В результаті вивчення літератури викладач повинен твердо знати вимоги статутів, настанов і наказів по вивчаємій темі, а також перспективи подальшого розвитку поглядів по тому чи іншому питанню. Йому необхідно також поглибити знання тактики дій, організації і бойових можливостей своїх підрозділів та противника. В результаті проробленої викладач на заняттях повинен легко розбиратися у всіх питаннях, не прибігати без особливої потреби до конспекту, посібників, статутів і т. і.

Студенти повинні готуватися до групової вправи в основному під керівництвом викладача або командира взводу.

Доцільно порекомендувати студентам методику роботи над літературою, вказати їм, де можна знайти викладку того чи іншого теоретичного положення, в якій послідовності виконувати роботу.

Групова вправа починається з докладу про готовність студентів до заняття. Якщо воно проводиться в класі, то контрольне опитування доцільно проводити в виді письменної літучки.

Відпрацьовуючи перше навчальне питання викладач, повинен дробитися єдиного порозуміння всіма студентами загальних положень наступу, вимоги до маршу. Місце відділення в похідному порядку взводу.

Відпрацьовуючи друге питання особливу увагу звернути на зміст і методи роботи командира відділення при організації маршу в якості похідної охорони.

В заключній частині викладач нагадує тему і цілі заняття, вказує на позитивні і негативні сторони в роботі студентів, відмічає кращих, об’являє оцінки і дає завдання на підготовку до наступного заняття.

Навчально-методичні матеріали і. Розташування взводу (відділення, екіпажу танка) на місці

Взвод (відділення, танк) розташовується на місці, як правило, у складі батальйону (роти). Він може призначатися черговим підрозділом, а відділення (танк) – у сторожову охорону батальйону. Звичайно взвод розміщується уздовж маршрутів висування, використовуючи захисні і маскуючі властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.

БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25 – 50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї – 100 – 150 м і маскуються штатними маскувальними засобами і місцевими матеріалами. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття.

Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються, очищаються від хмизу, сухої трави та інших легкозапалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати незгаслі недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі необхідності, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об’єкти (встановлюються теплові пастки).

Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри. В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості).

Отримавши завдання на розташування на місці, командир взводу усвідомлює його, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ, вказівки щодо взаємодії та управління, бойового забезпечення, організує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за розташуванням взводу на місці.

У ході з’ясування завдання він повинен зрозуміти: в якому районі розташовується рота і місце розміщення в ньому взводу; до яких дій бути готовим; порядок охорони; обсяг і терміни інженерного обладнання; місце розташування сусідніх підрозділів і порядок підтримання з ними взаємодії та організації зв’язку.

У рішенні на розташування на місці командир взводу визначає: порядок розміщення взводу у визначеному місці, місця розташування бойових машин (автомобілів) і особового складу; завдання підлеглим; порядок фортифікаційного обладнання місць розташування особового складу, ОВТ; порядок спостереження за повітряним і наземним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій під час нападу противника.

Бойовий наказ на розташування командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника;

у другому пункті – завдання роти, взводу, місця розташування, сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам):

місця їх розташування, місця обладнання відкритих чи перекритих щілин, а за необхідності і бліндажів для особового складу, окопів і укриттів для техніки і озброєння;

порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій відділень (танків) у разі нападу противника;

у четвертому пункті – час зайняття району розташування, обсяг і терміни його інженерного обладнання; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Командир взводу, що призначений черговим підрозділом, крім того, вказує ймовірні рубежі дій, маршрути висування до них, порядок дій відділень (танків) щодо відбиття нападу наземного противника, порядок підтримання зв’язку з командиром (штабом) батальйону і збору підрозділу.

Після віддання бойового наказу командир взводу доводить вказівки з інженерного обладнання району розташування, захисту від ЗМУ, високоточної і запалювальної зброї, організовує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за підтриманням взводу в постійній бойовій готовності.

Під час віддання вказівок щодо взаємодії та управління командир взводу вказує сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; де розташовуються сусідні підрозділи, порядок підтримання з ними зв’язку; порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку, а командир взводу, який призначений черговим підрозділом, крім того, порядок спільних дій із підрозділами охорони щодо відбиття нападу наземного противника.

Під час організації безпосередньої охорони командир взводу призначає спостерігачів, вказує порядок спостереження за наземним і повітряним противником, місцевістю і повітрям, а також за сигналами командира роти.

Під час фортифікаційного обладнання місця розташування взводу в першу чергу обладнуються укриття (окопи) для БМП (БТР, танків, автомобілів), у разі розташування взводу на напрямку ймовірних дій наземного противника влаштовуються інженерні загородження; у другу чергу – щілини, перекриті щілини, бліндажі (сховища) для особового складу; надалі (за наявності часу) інженерне обладнання районів удосконалюється.

Під час технічного обслуговування насамперед дозаправляються пальним і поповнюються боєприпасами техніка та озброєння, потім здійснюється технічне обслуговування, перевірка озброєння, механізмів і приладів, їх вивірка і регулювання, усунення виявлених несправностей.

Командир відділення (танка), одержавши завдання на розташування, перевіряє знання особовим складом порядку відбиття нападу наземного і повітряного противника, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними та особисто керує обладнанням місця для розміщення особового складу, окопу або укриття для БМП (БТР), танка, маскуванням і технічним обслуговуванням озброєння і бойової машини.

Під час розташування на місці взвод (відділення, танк) повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп, здійснення виходу із району розташування.