1. Загальні положення

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойовою порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості

Особовий склад взводу (відділення, танка), використовуючи результати вогневого ураження противника, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно вдень і вночі, в будь яку погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника, який обороняється.

Наступ взводу (відділення, танка) на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Механізований (танковий) взвод наступає у складі роти, а в резерві батальйону, в штурмовій групі та в бойовому розвідувальному дозорі може діяти і самостійно Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку — на фронті до 50 м.

Механізованому (ґанковому) взводу (відділенню, танку) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Підчас постановки бойового завдання по радіо взводу (відділенню, танку) може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.

Об’єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку на­ступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника

Гранатометному (протитанковому) взводу (відділенню) вказуються цілі для ураження, напрямок стрільби та напрямок наступу.

2. Бойовий порядок і завдання взводу у наступі. Бойові можливості взводу в наступі

а) Місце і роль взводу в наступі.

Бойові завдання взвод в наступі виконує як правило у складі роти. Крім того взвод може діяти самостійно і знаходитись в резерві батальйону, в штурмовій групі, в передовій групі від тактичного повітряного десанту.

Діючи в складі роти взвод може находитись в першому або другому ешелоні (в резерві) на головному напрямку дії противника або на іншому. В залежності від місця взводу в бойовому порядку залежить його роль, тобто взвод буде вирішувати головне, або другорядне завдання.

б) Бойове завдання і бойовий порядок взводу.

В якості бойового завдання взводу вказується об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об’єкти атаки можуть розташовуватись в глибині оборони противника на 200 – 300 метрів.

Об’єктами атаки взводу можуть бути:

• противник в окопах або других фортифікаційних спорудах;

• окремо розташовані на напрямку наступу танки, БМП, БТР, гармати, кулемети та інші вогневі засоби.

Бойове завдання взводу визначається задумом бою командира роти, характером оборони противника, ступенем його ураження та наявністю засобів підсилення.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку, складається із цепу особового складу, групи управління та вогневої підтримки, лінії бойових машин піхоти (БТР) та засобів посилення.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (БТР), і танкового взводу складається із бойової лінії бойових машин з Інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею

Бойовий порядок гранатометного і проти­танкового взводів, які діють в пішому порядку у повному складі, складається ІЗ бойових порядків відділень з інтервалом між ними до 80 м.

Бойовий порядок гранатометного взводу, який діє на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), – лінія машин з інтервалом між ними до 50 м.

Бойовий порядок протитанкового взводу, який діє на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) у повному складі, – бойова лінія бойових машин а інтервалом між ними до 150 м.

Бойовий порядок механізованого відділення, який наступає в пішому порядку, складається із цепу з інтервалом між солдатами 6–8 м (8–12 кроків) і бойової машини піхоти (бронетранспортера). Для зручності ведення вогню та кращого використання міс­цевості солдати в цепу можуть висуватись трохи вперед або в бік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти (бронетранспортер) діє за цепом відділен­ня, на його фланзі або безпосередньо в цепу.

Бойовий порядок гранатометного та протитанкового відділень, що діють в пішому порядку, складається з обслуги, розгорненої по фронту з інтервалом між гра­натометами 10–20 м, між протитанковими ракетними комплексами – не менше 15 м, і бойової машини піхоти (бронетранспортера).

Перед атакою механізованих та танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу — вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині

Танковий взвод, механізований взвод на бойових машинах піхоти та протитанковий взвод у повному складі або окремими машинами (комплексами) можуть виділятися для знищення вогневих засобів противника, які спостерігаються, стрільбою прямою наводкою в ході вогневої підготовки атаки.

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні 9 інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Під час атаки в пішому порядку особовий склад механізованого взводу (відділення) діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укрит­тя) просуваються за своїми відділеннями на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особового складу, який атакує, а бойові маши­ни піхоти із стабілізованим озброєнням – безпосередньо в цепу своїх відділень.

Після спішування особового складу механізованого взводу в бойових машинах піхоти (БТР) залишаються навідники-оператори (кулеметники бро­нетранспортерів), механіки-водії (водії) та заступник командира взводу, які вогнем озброєння бойових машин підтримують бій своїх підрозділів.

Підчас атаки на бойових машинах піхоти (БТР) механізований взвод діє в бойовій лінії за танками на віддаленні 100–200 м.

Механізований взвод на автомобілях атакує противника, як правило, в пішому порядку. При бездоріжжі, наявності глибокого снігового покриття та в деяких інших випадках, особовий склад механізованих підрозділів може атакувати противника на окремих ділянках десантом на танках.

Гранатометний та протитанковий взводи (відділен­ня) наступають за бойовими порядками механізованих рот першого ешелону на віддаленні до 300 м, в проміж­ках між ними або на одному з флангів батальйону. При необхідності вони можуть висуватися безпосередньо в бойові порядки того підрозділу, атаку якого підтримують. Протитанкове відділення роти наступає, як прави­ло, в бойових порядках механізованих взводів, в про­міжках між ними або на фланзі роти.

Бойові можливості взводу в наступі – показники, що характеризують можливості підрозділу виконати визначені бойові завдання за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

До показників бойових можливостей відносять кількість знищених танків та інших броньованих об’єктів, ступінь поразки живої сили противника вогнем стрілецької зброї, а також маневрові можливості взводу.

Розрахунки вогневих можливостей взводу по боротьбі з танками і іншими броньованими об’єктами основуються на використанні коефіцієнтів бойової ефективності протитанкових засобів, бойових машин піхоти, танків.

Дослідним шляхом встановлено, що коефіцієнт бойової ефективності показує, яку кількість танків та інших броньованих цілей може знищити той чи інший засіб, перш чим він вийде із ладу (буде знищений).

Таблиця 1.

Умовні коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів в наступі

Найменування протитанкових засобів	При наступі на підготовлену оборону	При наступі на поспішно зайняту оборону	При відбитті контратак
РПГ 7	0,2	0,2	0,2
СПГ-9	0,5	0,8	1,0
БМП	1	1,3	1,5
ПТКР	1	1,3	1,5
ТАНК	0,5	0,8	2,0

Примітка: коефіцієнти збільшуються в 1,5 рази при веденні вогню по БМП противника і в 2 рази при веденні вогню по бронетранспортерам.

Вогневі можливості по боротьбі з танками визначається з урахуванням наступних вихідних даних. Взвод має 3 РПГ-7 і 3 БМП при умовах наступу на підготовлену оборону, взвод здатний знищити (3 БМП х 1,0 + 3 РПГ-7 х 0,2 = 3,6) до 4 танків противника. Але в цьому випадку усі БМП взводу можуть бути знищені, в результаті взвод утратить боєздатність, щоб зберегти боєздатність взводу і зберегти більш 50 % бойових машин піхоти. Таким чином, механізований взвод на БМП при наступі на підготовлену оборону противника здатний знищити до двох танків.

Розрахунок бойових можливостей взводу по поразці живої сили противника застосовується на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї сторін, виражених в кількості куль на 1 м фронту в хвилину.

Послідовність розрахунку наступна:

• визначається кількість даного типу стрілецької зброї, яка є у взводі перед початком наступу, яка може прийняти участь в бою;

• виходячи із бойової скорострільності зброї визначається кількість куль, яке може бути випущене за одну хвилину використаною в бою зброєю;

• виходячи із фронту наступу взводу шляхом поділу кількості куль на протилежність фронту в метрах визначається щільність вогню.

Розрахунки показують, що в механізованому взводі на БМП-2 при наступі може бути використано: автоматів АК-7418, кулеметів РПК-74-6, ПКТ-3, СВД-1, бойова скорострільність яких відносно складає 100, 150, 250 та 40 пострілів в хвилину (механіки водії та командир взводу, який знаходиться в бойовій машині піхоти, три гранатометники із розрахунку виключені). При цій умові взвод може виконати (18 х 100) + (3 х 250) + (1 х 40) = 2590 куль/хв.

Виходячи з цього щільність вогню взводу складе 2590 : 300 = 8,63 куль/хв. на один метр фронту наступу.

Досвід бойових дій показує, що щільність вогню 8-10 куль на 1 метр наступу забезпечує виконання бойового завдання.

Ударна сила – це здатність механізованих танкових підрозділів наносити могутні удари по противнику в поєднанні вогню та руху.

Ударна сила взводу основана на використанні вогню танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових засобів та стрілецької зброї в поєднанні з його стрілецьким просуванням в глибину розташування противника, знищенням його живої сили та вогневих засобів і оволодіння об’єктами атаки. Тому ударна сила взводу залежить від його вогневих та маневрених можливостей, а також від стійкості проти різних засобів поразки противника, від фронту наступу і місця в бойовому порядку роти.

Основу ударної сили взводу складає бронетанкова техніка (танки, БМП, БТР) з її озброєнням та особовим складом. Вона здатна знищувати вогневі засоби противника не тільки вогнем, а й гусеницями (колесами). При цьому ударна сила взводу та вогнева міцність проявляється в нерозривній єдності, що досягається організацією та підтримкою чіткої та безперервної взаємодії усіх сил та засобів взводу, які приймають участь в бою.

Величина ударної сили взводу визначається співвідношенням засобів боротьби з танками та іншими броньованими об’єктами, щільністю вогню із стрілецької зброї, а також темпом руху в атаку. Співвідношення засобів боротьби з танками та іншими броньованими об’єктами, а також щільність вогню із стрілецької зброї дозволяє зробити висновок про можливості знищення противника і оволодіння об’єктами атаки. Для успішного наступу підрозділам необхідно мати 2-3 разову перевагу, а на ділянках прориву необхідно створити 4-6 разову, тобто подавляючу перевагу над противником.

Механізований взвод здатний створити таку перевагу проти механізованого відділення противника, витрачаючи для цього 0,2-0,3 боєкомплекту боєприпасів. Виконуючи бойове завдання, взвод здатний послідовно на трьох рубежах знищити живу силу та вогневі засоби в трьох мотопіхотних відділеннях.

Маневрові можливості – це показники взводу, які характеризують ступінь його рухомості і здатності швидко здійснювати пересування, розгортання при підготовці і під час наступу, змінювати швидкість та напрям руху, здатність взводу здійснювати маневр на полі бою за визначений час, подолати зони радіоактивного та хімічного зараження, райони руйнувань, завалів та пожеж.

Маневр завжди повинен бути простим по задуму, проводитись швидко, приховано і зненацька для противника.

Основні показники маневрених можливостей взводу наведені в таблиці № 2.

Таблиця 2.

№	Характер дії	Показники
	Пересування в колоні	25-30 км/ г
	Бойові швидкості атаки: пішки на БТР, БМП, танках	4-5 км/ г 8-12 км/ г
	Розгортання з передбойового порядку в бойовий: при діях на машинах при діях пішки	40/30 с (БТР/БМП) 20 с
	Розгортання танкового взводу із передбойового порядку в бойовий	35 с
	Атака переднього краю оборони противника пішки (відстань 450-500 м)	4,5 хв
	Зайняття рубежу для відбиття контратаки противника: без спішування з спішуванням	1хв 35с БТР 1хв 5с БМП 2хв 40с БТР 2хв 10с БМП
	Ухилення танків від ПТКР противника (здійснення маневру): – екіпаж взвод	11 с 15 с

Примітка: 1. Дані таблиці складені на основі Збірника нормативів по бойовій підготовці Сухопутних військ, кн. 1.

2. В чисельнику показаний час для підрозділів на БТР, в знаменнику – на БМП.

Таким чином, роль взводу в наступі залежить від місця взводу в бойовому порядку роти; бойове завдання взвод виконує як правило у складі роти, але є багато випадків коли взвод може діяти і самостійно; бойові можливості взводу це показники які не бувають постійними, вони дуже залежать від стану озброєння та техніки, від рівня бойової підготовки, морально-психологічного стану особового складу, від його вишквалу.

Порядок і зміст роботи командира взводу по організації наступу

Бій командир взводу, як правило, організує на місцевості, а якщо це неможливо – по карті (схемі). В цьому випадку бойові завдання відділенням і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Але існує певна послідовність в його роботі по організації наступу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання:

• з’ясовує його;

• визначає заходи, які треба провести негайно;

• проводить розрахунок часу і при необхідності віддає попередні вказівки;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• проводить рекогносцировку;

• віддає бойовий наказ;

• організовує взаємодію;

• організовує бойове забезпечення і управління;

• організовує підготовку особового складу, бойової техніки та озброєння до бою;

• перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в встановлений час доповідає про це командиру роти.

Зміст кожного пункту буде розглянуте при проведенні групових вправ по даній темі.

Таким чином, робота командира взводу по організації бою залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу і виконується в певній послідовності; організація бою вимагає від командира глибоких знань, рішучості та сміливості; якість виконання поставленого завдання в великій мірі залежить від своєчасного та якісного прийняття рішення, своєчасної постановки завдань підлеглим та контролю за діями підлеглих.