Методичні вказівки:

План семінару викладач видає студентам заздалегідь, це можна зробити в день читання лекції. Викладач видає студентам питання, які виносяться на семінар та дає перелік літератури для підготовки до семінару.

При проведенні семінару.

Викладач починає заняття з короткого вступу, де дається стисла характеристика видів занять з тактичної підготовки, етапи злагодження підрозділів тощо. Крім того, викладач визначає вимоги Начальника ГШ ЗС України, командувача СВ ЗС України з питань підготовки особового складу та техніки на визначений навчальний період (календарний рік) з організаційно-методичних вказівок з планування та виконання заходів з бойової підготовки.

В подальшому ставляться питання перед студентами, на які вони відповідають, шляхом дискусії обговорюються усі питання семінару. За кожну відповідь студента викладач оголошує оцінку. В кінці семінару викладач оголошує оцінки студентів за семінар.

Якщо необхідно викреслити якусь схему або ілюструвати відповідь малюнком студент може готувати відповідь біля дошки в той час коли іде дискусія по іншим питаннях.

Для більш глибшого розуміння питань, які винесені на семінар викладач може висвітлювати слайди по темі 18, зан. 1.

Навчально-методичний матеріал

Бойова підготовка – це система заходів, які плануються, організовуються і проводяться з метою навчання та виховання особового складу, підготовки і злагодження бойових частин і служб з'єднань (частин, підрозділів) та їх органів управління (штабів) до ведення бойових дій та виконання інших завдань за призначенням, а також для підтримання встановленої бойової готовності.

Бойова підготовка проводять в збройних силах всіх держав в мирний і воєнний час.

Бойова підготовка тісно пов'язана з морально-психологічною підготовкою військовослужбовців, вихованням у них високих морально-бойових якостей і є одним з найважливіших елементів, яким значною мірою визначається висока бойова готовність підрозділів.

Бойова підготовка військ проводиться відповідно до вимог наказів, настанов, керівництв, курсів стрільб і водіння, а також програм бойової підготовки.

В процесі бойової підготовки військ дотримують послідовність в засвоєнні знань і навичок військовослужбовців, застосовують різні форми і методи їх навчання.

Методи навчання (бойової підготовки підрозділів):

- розповідь (пояснення);

- бесіда;

- показ (демонстрування);

- самостійне вивчення навчального матеріалу;

- вправи (тренування);

- практична робота.

Основні форми бойової підготовки є:

- тактичні та тактико-спеціальні заняття;

- тактичні навчання (летючки);

- військові (військово-історичні) ігри на місцевості й на топографічних картах,

- командно-штабні (штабні, радіо-) тренування.

На заняттях і навчаннях, що проводяться в полі (в повітрі, на морі), забезпечується спільна підготовка командирів та штабів, військ (підрозділів) та підрозділів забезпечення в умовах, максимально наближених до бойових.

Основними об’єктами навчально-матеріальної бази, які використовують під час тактико-стройових, тактичних занять і бойових стрільб є:

• тактичне навчальне поле для підготовки підрозділів з контрольною смугою;

• обладнана ділянка місцевості поблизу військового містечка,

• тактичне навчальне поле для проведення бойових стрільб у складі відділення й взводу.

Тактична підготовка є основою польової виучки військ, що найбільш повно забезпечує комплексне навчання воїнів і підрозділів на полі бою в умовах, максимально наближених до бойової дійсності.

Основна мета тактичної підготовки – виробити в кожного воїна і підрозділів в цілому практичні навички, уміння і якості, необхідні для успішного ведення сучасного бою.

Основною умовою досягнення успіху в тактичній виучці є дотримання принципу: учити війська тому, що необхідно на війні. Тактичну підготовку необхідно проводити відповідно до вимог наказів Міністра оборони, організаційно-методичних вказівок командувача Сухопутних військ, бойових статутів, настанов, курсів стрільб, програм і нормативів із бойової підготовки й забезпечувати постійну готовність підрозділів до ведення стрімких наступальних дій і зустрічного бою, вмілого маневрування на полі бою, швидкого й організованого здійснення маршу, ведення оборонного бою, що дозволяє не тільки відбити, а й зірвати наступ противника.

У ході бойової підготовки особовий склад набуває потрібних знань та умінь, практичні навички з дій на полі бою, ефективного застосування зброї й бойової техніки, злагодженості загальновійськових підрозділів у різних видах бойової діяльності набувають тільки під час тактичних занять і бойових стрільб.

У ході тактичної підготовки кожен солдат, відділення й взвод мають бути навчені:

під час наступу з ходу і з положення безпосереднього зіткнення з противником – прихованому висуванню й умілому розгортанню в бойовий порядок (прихованому заняттю вихідного положення для наступу), подоланню інженерних загороджень, і особливо мінно-вибухових, установлених засобами дистанційного мінування, стрімкій атаці на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і в пішому порядку; знищенню вогневих засобів (у першу чергу протитанкових) і живої сили противника на напрямку атаки, умілому здійсненню взаємодії з сусідами, танками й артилерією; знищенню противника, що контратакує, вогнем і рішучою атакою; подоланню або обох-ду зон зараження, загороджень і перешкод; невідступному переслідуванню противника;

в обороні – умілому використанню місцевості для прихованого розташування й створення системи вогню в поєднанні із загородженнями й природними перешкодами; умілому вибору вогневих позицій для бойових машин піхоти (бронетранспортерів), інших вогневих засобів, а також позицій відділення, їх інженерному обладнанню з урахуванням необхідного захисту особового складу й техніки від впливу високоточної зброї й зброї масового ураження противника; швидкій підготовці зброї й даних для стрільби як вдень, так і вночі; ефективному використанню усіх вогневих засобів для знищення противника перед переднім краєм;

під час вклинення противника в оборону й завзятого втримання зайнятих позицій – безперервному здійсненню взаємодії всередині підрозділу та із сусідами; умінню за наказом свого командира швидко зайняти запасну (нову) позицію й продовжувати вести бій; швидкому переходу від оборони до наступу;

під час пересування – здійсненню маршів, а також перевезень різними видами транспорту в умовах постійної загрози застосування противником зброї масового ураження, впливу його авіації, повітряних десантів і розвідувально-диверсійних груп, радіоактивного, хімічного й бактеріологічного (біологічного) зараження, руйнування доріг і переправ; рішучим діям під час зустрічі з противником, швидкому розгортанню в бойовий порядок, відкриттю влучного вогню й атаці у фланг і тил, дотриманню дисципліни маршу;

під час бойового забезпечення – веденню розвідки противника й місцевості; умінню діяти як спостерігач дозорного відділення (дозорної машини) і розвідувального (окремого розвідувального) і бойового розвіду-вального дозору, а також умілим діям у засідці й пошуку;

під час захисту від зброї масового ураження – швидким діям за сигналами оповіщення; умілому використанню засобів індивідуального й колективного захисту, захисних властивостей бойової техніки й місцевості; діям у зонах зараження, районах руйнувань, пожеж і затоплень; контролю радіоактивного опромінення (зараження) особового складу, озброєння, бойової техніки й інших матеріальних засобів, проведенню заходів з ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження й відновлення боєздатності підрозділів;