3. Ведення наступу ротою з положення безпосереднього зіткнення з противником та з ходу.

3.1. Ведення наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником.

У призначений час старшим командиром до підлеглих доводиться час початку вогневої підготовки та час атаки переднього краю “Ч”.

За сигналом у призначений час починається вогнева підготовка. Підрозділи, які знаходяться у безпосередньому зіткненні з противником, своїми вогневими засобами знищують і подавляють вогневі засоби і живу силу противника в ОП першої позиції.

Командир роти у ході вогневої підготовки атаки спостерігає за результатами вогню, ставить завдання своїм вогневим засобам на знищення цілей, які уціліли, контролює як робляться проходи в загородженнях, висування танків, які взаємодіють.

Танки, які залучалися до стрільби прямою наводкою, займають місця в своїх бойових порядках. По мірі підходу до рубежу переходу в атаку, підрозділи послідовно розвертаються в бойовий порядок і продовжують рух з максимально можливою швидкістю, переходять в атаку, знищують противника вогнем з ходу. БМП висуваються до своїх підрозділів.

Під час атаки механізованих підрозділів у пішому порядку, при підході танків до вихідних позицій КР подає команду “Приготуватися до атаки !” і потім “Позначити проходи для танків !”.

Після проходження танками вихідного положення “Рота – в атаку ! - Вперед” за якою особовий склад вистрибує з траншей і слідом за танками атакує противника.

БМП, рухаючись за своїми підрозділами ведуть вогонь по цілях, підтримують атаку танків і піхоти.

При веденні атаки на БМП, посадка особового складу проводиться під час вогневої підготовки. БМП за командою КР виходять з окопів, підходять до своїх підрозділів.

БМП услід за танками переходить в атаку.

З переходом в атаку танків, БМП, артилерія переносить вогонь в глибину і підтримує атаку.

Гармати, які виділені для стрільби прямою наводкою, установки ПТКР, гранатомети продовжують знищувати цілі, що вціліли, або виявленні нові. Атакуючі підрозділи, подолавши загородження, в час “Ч” вриваються на передній край оборони противника.

ОП в глибині оборони підрозділи оволодівають раптово атакою з флангів і в тил, під прикриттям вогню артилерії і ударів гелікоптерів.

З початком атаки штатна і придана артилерія безперервно подавляє і знищує противника, переносячи вогонь на виявленні цілі, забезпечуючи безперервну вогневу підтримку атаки.

КСП роти пересувається за бойовою лінією на віддалі до 200 м.

Рота може вести наступ на противника, який надійно подавлений, в предбойових порядках.

Бій в глибині розвивається в умовах обстановки, яка швидко змінюється, і характеризується нерівномірністю просування підрозділів.

КР повинен уважно спостерігати за ходом бою, управляти вогнем усіх вогневих засобів і своєчасно підтримувати підрозділи, які досягли успіху, вміло використовувати їх успіх для маневру та раптової атаки в тил і фланг.

Після знищення противника в районах оборони батальйонів першого ешелону, рота продовжує стрімко наступати в глибину. КР може вислати БРД (РД), якщо противник не веде сильного опору і відходить.

Рота, яка діє в другому ешелоні, або резерві, пересувається у перед бойовому порядку за ротами першого ешелону від одного рубежу до другого на відстані 1,5-2 км, в готовності до розвитку успіху, поширення прориву у бік якогось флангу та відбиття контратак, зміни підрозділів першого ешелону, для знищення противника, який залишився в тилу наступаючих військ.

Другий ешелон вводиться при завершенні виконання найближчого завдання батальйону.

Резерв може вводитися в будь-яку мить бою.

При відході противника КР негайно організує його переслідування, доповідає про це КБ та повідомляє сусідів.

При переслідуванні рота може діяти в бойовому, предбойовому та похідному порядку.

Організуючи переслідування, КР уточнює завдання БРД, а при необхідності і висилає додаткові РД, і ставить завдання підрозділам.

3.2. Ведення наступу на противника з ходу.

Рота, як правило, буде наступати в складі батальйону. Для наступу з ходу роті призначається вихідний район. Рота розташовується в ньому вздовж маршруту висування в укриттях, використовуючи маскуючі особливості місцевості.

Віддалення вихідного району від переднього краю противника має виключати поразку підрозділів вогнем далекобійної артилерії та розвідку РЛ засобами. Райони обладнуються в інженерному відношенні.

Для організованого висування та переходу в атаку роті призначається маршрут висування, вихідний пункт (рубіж), рубіж розгортання в ротні колони, рубіж розгортання у взводні колони, рубіж переходу в атаку, та рубіж безпечного віддалення.

Під час атаки МР в пішому порядку також призначається рубіж спішування.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного висування колони роти з вихідного району.

Віддаленість його від району може бути 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону з засобами підсилення.

Маршрут призначається до першого рубежу розвертання в ротні колони, а далі нижче рота буде висуватися по своєму маршруту до рубежу переходу в атаку. Рубіж розгортання в РК призначається на відстані 4-6 км від ПК противника, що дає змогу уникнути ураження від ПТКР, танків та гармат.

Рубіж РВК призначається на відстані 2-3 км від переднього краю, що дає змогу уникнути ураження ПТКР ближньої дії, гармат БМП. Рубіж переходу в атаку вибирається щоб підрозділи могли підійти скрито. Його віддаленість від ПК противника до 600м.

Рубіж спішування призначається якомога ближче до ПК і, як правило, в місцях скритих від вогню. З досвіду відстань РС – 300-400 м.

Рота висувається в похідному порядку, який дає змогу вступити в бій без перегрупування підрозділів.

Якщо придані танки, то вони будуть висуватися в голові колони за БМП командира роти.

З підходом механізованих і танкових підрозділів до рубежу переходу в атаку вони розгортаються в бойовий порядок і з відстані 600-800 м ведуть інтенсивний вогонь по противнику.

Атаку переднього краю оборони противника, рота здійснює як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним.

ІІІ. Заключна частина.

Механізована, танкова рота при наступі, як правило, буде діяти в складі батальйону.

Успіх виконання бойових завдань ротою залежить від підготовки офіцерського складу, його досвіду ведення бойових дій, а також від підготовки та досвіду особового складу підрозділу. При прийнятті рішення на ведення наступу КР обов’язково повинен врахувати такі фактори, як моральний стан особового складу, фізична підготовленість, забезпеченість особового складу всіма видами довольства та технікою і озброєнням. Особлива увага КР повинна бути направлена на підтримку бойової готовності, вдосконалення бойової підготовки всього особового складу, проявлення пильності.