2. Методи діагностики рис особистості. Діагностичне значення особистісних питальників.

До основних методів діагностики рис особистості належать:

1. Спостереження.

2. Особистісні питальники та інші методи, що базуються на вивченні оцінки та самооцінки.

3. Проективні методи вивчення особистості. В основі використання методу лежить проекція. Надійність та валідність цього методу середня. Розкриваються внутрішні захисні механізми і людина постає такою як вона є. Користуватися ними почали ще з початку ХХ століття.

I. Особистісні питальники.

Спрямовані на вивчення особистості. Використовується в рамках суб’єктивного підходу.

1. Питальники рис особистості. Розробленні на основі виділення певних категорій рис особистості. На діагностику тих чи інших рис особистості спрямований той чи інший питальник, іншими словами для вивчення окремих рис особистості є розробленні питальники.

2. Типологічні питальники. Розробленні на основі виділення типів особистості (тип – це цілісне утворення, яке базується на самій особистості, а не на її рисах). Можна співставити конкретну особистість з тим чи іншим типом. Наприклад, питальник спрямований на діагностику акцентуації характеру, інтроверсії чи екстраверсії (це ціле утворення, що складається з певних рис).

3. Питальники мотивів. Спрямовані на діагностику потреб та мотивів особистості. На сьогодні ця область досить представлена в діагностиці, розроблена велика кількість питальників, спрямованих на дослідження мотивів людини. Ця область відіграє досить важливу роль у професійному відборі.

4. Питальники інтересів. Їх лише умовно відокремили від питальників мотивів. Спрямовані на діагностику різноманітних інтересів: навчальних, комунікативних, пізнавальних тощо. Психологи вважають, що діагностика інтересів багато в чому говорить про особистість, її нахили.

5. Питальники цінностей. Спрямовані на діагностику ціннісних орієнтацій особистості. Проявляються в соціальній сфері, ціннісних установках тієї чи іншої діяльності. Цінності людини пов’язані з соціальною ситуацією, яка має властивість постійно змінюватися, але слід враховувати, що є загальнолюдські цінності, якими кожна людина повинна керуватися у житті і в діяльності.

6. Питальники установок. З їх допомогою здійснюється вимір відносних орієнтирів особистості, її релігії. Культури. Це досить важливий момент в соціальних стосунках кожної людини і може стати причиною конфліктів.

При використанні особистісних питальників, при тлумаченні їх результатів потрібно враховувати явище психометричного парадоксу.

Психометричний парадокс проявляється в:

– різне тлумачення одних і тих же питань різними людьми. Наприклад, Ваш настрій, дуже часто люди відповідають: хороший, поганий, середній, ніякий тощо. Універсальної відповіді немає і бути не може.

– однозначність запитань, до яких легко підібрати відповідь. Наприклад, чи часто вам сниться, що ви в пащі крокодила?

Рис. 1. Види особистісних питальників

II. Метод спостереження.

Це один з методів вивчення рис особистості.

Метод спостереження – цілеспрямоване та організоване сприймання та реєстрація поведінки людини.

Слід зазначити, що це пасивний метод в психодіагностиці. Прояви цього методу можна зафіксувати в звичайних умовах, у повсякденному житті. Спостереження можна поділити на види за декількома критеріями.

НАГАДУЮ КЛАСИФІКАЦІЮ!

1. За послідовністю спостереження буває:

– Систематичне – спостереження, що здійснюється за певним планом (фіксуються певні, потрібні ознаки).

– Несистематичне – певний опис поведінки як узагальнення в цілому, тобто в цілому опис поведінки, але воно буде не настільки точним.

2. За метою:

– Цілеспрямоване – спостереження, мета якого попередньо визначена.

– Вільне – особливості поведінки фіксуються по ходу проведення спостереження.

3. За спрямованістю:

– Вибіркове – фіксуються окремі, якісні прояви особистості.

– Суцільне – фіксуються усі прояви особистості, які спостерігаються.

4. За хронологічною організацією:

– Лонгітюдне – тривале спостереження, спостереження проводить протягом досить тривалого періоду, інколи це роки.

– Періодичне – проводиться протягом певного періоду часу, визначається послідовність спостереження.

– Одиничне – проводиться одне спостереження («разове»), на основі якого робиться висновок.

5. За способом фіксації результатів:

– Безпосереднє – певні прояви фіксуються в даний момент.

– Спостережливе – за допомогою певних засобів фіксації результатів (аудіо, відео тощо).

6. За відповідністю до позицій спостерігача (психолога):

– Зовнішнє – психолог, що спостерігає не включений в групу (стороннє споглядання).

– Внутрішнє – психолог бере безпосередню участь в роботі групи, за якою він спостерігає. Таким чином, він має змогу спостерігати і одразу консультувати.

7. За організацією:

– Польове – проводиться в реальних умовах.

– Спровоковане – невеликий експеримент, людині даються певні завдання, створюється певна ситуація (психолог повинен пам’ятати про етичний аспект).

8. По відношенню до гіпотез:

– Попереднє – інформація про доцільність використання того чи іншого методу.

– Евристичне – вичерпує всю гіпотезу. Вирішує усю задачу дослідження.

9. За видами звіту:

– Нестандартизоване – особливості спостереження фіксуються в одиничному прояві і не зводяться до психологічних категорій.

– Стандартизоване – характеристика подається в психологічних категоріях, описуються діагностичні одиниці.

Рис. 2 Види спостереження