2. Технологія клієнт-сервер.

Технологія “клієнт-сервер” дала змогу розподілити процес обчислення між настільною ПЕОМ (“клієнтом”) і більш потужною ЕОМ, що використовується багатьма користувачами (“сервером”). Технологія “клієнт-сервер” ґрунтується на обміні електронними повідомленнями (клієнт посилає запит на сервер й одержує відповідь) та керуванні подіями (при настанні конкретної події на неї реагує спеціальний тригер, який генерує і відправляє конкретне повідомлення, наприклад інформує про зміну даних).

Обчислювальні мережі, побудовані на основі концепції “клієнт-сервер”, дають змогу: реалізувати кооперативне управління ресурсами ОМ (обчислювальна мережа); виробити розподіл вступу до даних і процесів їх оброблення між безліччю робочих станцій та сервером; організувати ПЗ на основі концепцій відкритих систем.

Сервер – одно- або багатопроцесорна персональна чи віртуальна ЕОМ з розподілюваною пам’яттю, розподілюваним обробленням даних, розподілюваними комунікаційними засобами та засобами управління периферійним обладнанням.

Основна роль серверу полягає в управлінні клієнтами, які спільно користуються ресурсами системи в заданий момент часу: принтерами, БД, зовнішньою пам’яттю, програмами та ін. За функціями розрізняють файл-сервер, обчислюваний сервер, принт-сервер, комунікаційний сервер тощо.

Концепція “файл-сервер” передбачає наявність комп’ютера, виділеного під файловий сервер, в якому знаходяться ядро мережної ОС і файли, що централізовано зберігаються. Для цієї архітектури характерний колективний доступ до спільної БД на файловому сервері. Від конкретного АРМу на сервер надходить запит, оброблення якого зумовлює передачу по мережі на АРМ всієї інформації запитуваного файла. Вибір записів, що задовольняють умови запиту, буде здійснений на самому АРМі засобами СУБД. Це приводить до того що в момент передачі по мережі інформації файла доступ до нього інших АРМів блокується.

Одночасний доступ багатьох користувачів до інтегрованої БД реалізується в концепції “клієнт-сервер”, згідно з якою серверу належить більш активна роль. Запит на оброблення даних посилається клієнтом (АРМом) по мережі на сервер БД. На сервері здійснюються пошук даних і їх оброблення засобами СУБД. Оброблені дані передаються по мережі від серверу до клієнта (на АРМі). Специфікою архітектури “клієнт-сервер” є використання мови структурованих запитів SQL (Structured Queries Language) до БД, що забезпечує роботу зі спільними даними з різнотипних додатків у мережі.

Відносно серверів решта ЕОМ, які запрошують інформацію, є клієнтами.

Клієнт - робоча станція, що взаємодіє з користувачем, здатна виконувати потрібні обчислення і забезпечує приєднання до обчислювальних ресурсів та БД засобів їх оброблення, а також засобів організації інтерфейсів.

Як ЕОМ клієнта може бути використана будь-яка ЕОМ.

Основна ідея концепції “клієнт-сервер” полягає в тому, щоб сервери розмістити на потужних ЕОМ, а додатки клієнтів - на менш потужних. Завдяки цьому будуть задіяні ресурси більш потужного серверу і менш потужних ЕОМ клієнтів. Введення-виведення до бази ґрунтується не на фізичному дробленні даних, а на логічному, тобто сервер відправляє клієнтам не повну копію бази, а тільки логічно необхідні порції. Завдяки цьому скорочується графік мережі - потік повідомлень. Сервер обробляє запити клієнтів, вибирає потрібні дані з БД, посилає їх клієнтам по мережі, поновлює інформацію, забезпечує цілісність і збереження даних.

Лекція 14-15