- •1 Генетичні алгоритми
- •1.1 Основні поняття генетичних алгоритмів
- •Опис довільного генетичного алгоритму
- •1.3 Етапи довільного генетичного алгоритму
- •Опис довільного генетичного алгоритму
- •2.1 Створення початкової популяції
- •2.3 Алгоритмічне розмноження
- •3.2 Застосування генетичних алгоритмів
- •2.4 Мутації
- •3 Реалізація генетичних алгоритмів
- •3.3 Класичний генетичний алгоритм
- •4 Еволюційне програмування
- •4.1 Сучасне еволюційне програмування
- •4.2 Галузі Застосування еволюційного програмування
- •Висновки
- •Перелік посилань
4.2 Галузі Застосування еволюційного програмування
Еволюційне програмування було застосоване до різних інженерних завдань, включаючи маршрутизацію трафіку і планування (Макдоннелл, 1997), фармацевтичні дизайни (Дункан і Олсон, 1996; Фогель, 1996), епідеміологію (Фогель, 1986 ), виявлення раку (Фогель 1997, 1998), військове планування (Фогель, 1993), системи управління (Чон, 1997).
Висновки
Дослідили принцип дії генетичних алгоритмів, розглядали різні методи їх дії. Ознайомились з еволюційним програмуванням.
Великою перевагою еволюційних обчислень є можливість використання уніфікованого підходу до вирішення найрізноманітніших проблем. Під час вирішення складних завдань перебору генетичні алгоритми показують прекрасні результати.
При реалізації алгоритмів велику увагу необхідно звертати на специфіку мови програмування і нюанси програмування цих алгоритмів. Це може дати певний виграш у часі.
Генетичні алгоритми - це потужна стратегія виходу з локальних оптимумів. Вона полягає в паралельній обробці деяких альтернативних рішень з концентрацією пошуку на найбільш перспективних з них. Причому періодично в кожної ітерації можна проводити стохастичні зміни в менш перспективних рішеннях.
У багатьох проблемах є спеціальні знання, що дозволяють побудувати апроксимаційну модель. При використанні ГА це може зменшити обсяг і час обчислень і спростити моделювання функцій, скоротити число помилок моделювання.
Генетичні алгоритми дозволяють одночасно аналізувати деякий підмножина рішень, формуючи квазі - оптимальне рішення. Тимчасова складність алгоритмів залежить від параметрів генетичного пошуку і числа генерацій.
Перелік посилань
Баодин Л.В. Теория и практика неопределенного программирования. – Курск: БИНОМ, 2005. -416 c.
Емельянов В. В., Курейчик В. В., Курейчик В. М. Теория и практика эволюционного моделирования. – Челябинск: ФИЗМАТЛИТ, 2003. – 432 с.
Курейчик В.М. Генетические алгоритмы. – Таганрог, 1998. –239 с.
Рутковский Л. Д. Методы и технологии искусственного интеллекта. – М.: Горячая линия-Телеком, 2010. 520 с.
Рутковская Д. М., Пилиньский М.С., Рутковский Л.Е. Нейронные сети, генетические алгоритмы и нечеткие системы. – Москва: Горячая линия-Телеком, 2008.- 452 с.
