Основна частина
Сутність платіжного балансу Іспанії
Економіка Іспанії зростає вже протягом 13 років поспіль та, у переважній більшості показників, має кращу динаміку ніж у середньому по ЄС.
Економічна політика Іспанії у 2012 році характеризувалася забезпеченням бюджетної стабільності, зростанням продуктивності, покращенням соціального захисту населення та зниженням податків.
Наприкінці 2012 р. у країні спостерігається уповільнення темпів зростання ВВП. За уточненими даними Національного Інституту Статистики Іспанії зростання ВВП Іспанії у ІІІ кв. 2011 р. становило 3,8%, що на 0,9% більше ніж загалом по ЄС (2,9%). За дев'ять місяців ц.р. ВВП Іспанії склав 771,1 млрд. євро (1042,1 млрд. дол. США). Чинниками економічного зростання залишаються збільшення інвестицій в основний капітал, зростання внутрішнього попиту та питомої ваги зовнішнього сектору Іспанії.
Керівництво економічного блоку Уряду Іспанії прогнозує, що зростання ВВП за результатами 2012 р. складатиме 3,3%. Буде продовжено процес створення нових робочих місць, поліпшення продуктивності праці та уповільнення зростання цін. У найближчій перспективі внутрішній попит залишатиметься головним чинником економічного зростання Іспанії з огляду на продовження процесу залучення інвестиції та підвищення рівня споживання. Індекс споживчих цін в Іспанії у 2012 р. становив 4,2%.
Не зважаючи на активну діяльність Уряду Іспанії щодо підвищення експортної спроможності, за результатами 2012 р. виникло подальше збільшення дефіциту поточного рахунку платіжного балансу до 10,1% ВВП.
За даними іспанської статистики експорт товарів з Іспанії протягом січня-жовтня 2013 р. зріс на 7,5% (реально - на 4,5%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, до 150,7 млрд. євро. У свою чергу імпорт товарів в Іспанію збільшився на 7,6% (реально - на 6,8%) відповідно, до 231,1 млрд. євро. Торговий дефіцит за 10 місяців 2009 р. склав 80,4 млрд. євро, що на 7,9 % більше ніж за аналогічний період 2008 р. Коефіцієнт покриття експортом імпорту протягом 2012 р. склав 0,65.
Основними секторами експорту Іспанії були машини та обладнання, транспортні засоби, частка яких склала 21,4 та 18,6% відповідно. Поряд з основним партером щодо експорту товарів з Іспанії (ЄС; 68,9%; зростання на 1,6%) також виділяються збільшення іспанських експортних постачань у Норвегію (85,6%), Росію (48,7%), Туреччину (32,6%).
У 1950-х роках Іспанія перетворилася з аграрної країни на індустріальну. За обсягом промислової продукції Іспанія посідає п’яте місце в Європі і восьме - у світі. У другій половині 1980-х років економіка Іспанії була найбільш динамічною в Європі, середньорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 4,1% у 2011-2012 роках. Спад світової економіки спричинив різке зниження приросту ВВП до 1,1% у 2009 році. Одночасно загострилася проблема безробіття. Частка безробітних в Іспанії у 2009 р. сягнула 22% (найвищий показник для країн ЄС).
У 1960-х роках щорічні темпи приросту ВВП збільшилися до 7,2% проти 4,5% у 1955-1960 роках. З метою збільшення національного доходу в 1959 р. був скасований прямий контроль держави у промисловості, що привело до швидкого росту імпорту. Торговельний дефіцит компенсувався за рахунок високих доходів від туризму в Іспанії. Однак, незважаючи на цей прогрес, структурні диспропорції, що гальмували економічний розвиток Іспанії, зберігалися. До них належать застарілі методи ведення сільського господарства; велике число промислових підприємств, не конкурентоспроможних на світовому ринку; значна підтримка державою неефективних галузей важкої індустрії, включаючи чорну металургію і суднобудування, і залежність від імпорту нафти. У 1970-х роках уряд прагнув підвищити ефективність і конкурентоспроможність економіки, але глобальна криза, що почалася у 1973 р. з чотириразового зростання світових цін на нафту, болюче вдарила по Іспанії.
У 1982 р. після приходу до влади Іспанської соціалістичної робітничої партії з прем’єр-міністром Феліпе Гонсалісом Маркесом було взято курс на реструктуризацію промисловості, інвестиції в інфраструктуру, модернізацію ринків фінансів і капіталу, приватизацію ряду державних підприємств і вступ Іспанії в ЄС (1986).
У другій половині 1980-х років економічне становище Іспанії покращилося. Програма реструктуризації промисловості була спрямована на відтік ресурсів і робочої сили з неефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. До 1987 намічений план був виконаний на 3/4: обсяг продукції у більшості цільових галузей промисловості різко зріс. Приєднання до ЄС також стимулювало зростання економіки: на початку 1990-х років Іспанія одержала майже 1/5 регіональних субсидій ЄС.
Економічний спад, що стався на початку 1990-х років, був частково пов’язаний з дефіцитом платіжного балансу після 1989 року. Хоча доходи від туризму в Іспанії і знизили цей дефіцит у 1992 р., особливо завдяки проведенню літніх Олімпійських ігор у Барселоні і всесвітньої виставки "Експо-92" у Севільї, у цьому секторі економіки проявилися ознаки застою. Більшість інвестицій продовжували направлятися в традиційно привілейовані райони (Барселона, Мадрид) на шкоду депресивним районам (Астурія). Нееластичний ринок праці продовжував гальмувати спроби скорочення високого рівня безробіття.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) Іспанії у 1991 оцінювався в 496 млрд. дол., або 12 719 дол. у розрахунку на душу. Частка промисловості становила 26% ВВП, будівництва - 10%, а сільського господарства - 4%.
Сільське і лісове господарство Іспанії.
Сільське господарство здавна було важливою галуззю економіки Іспанії. До початку 1950-х років, коли промисловість випередила його за темпами розвитку, сільське господарство Іспанії було головним джерелом доходів держави, а у 1992 р. його частка скоротилася до 4%. Частка зайнятих у сільському господарстві продовжувала скорочуватись - з 42% у 1986 до 8% у 1992.
З 1970-х років різко зріс обсяг виробництва фруктів і овочів в Іспанії. У 1992 р. обсяг вирощених фруктів і овочів перевищив врожай зернових. Багато фруктів і овочів вирощувалося на експорт, головним чином у країни ЄС.
В країні обробляється тільки 40% земель. Близько 16% оброблюваних земель зрошуються. Луги і пасовища займають 13% території, ліси і рідколісся - 31%. Оскільки протягом сторіч у багатьох місцевостях країни ліси нещадно вирубувалися, уряд реалізував широкомасштабну програму лісовідновлення. Серед лісових культур дуже цінується корковий дуб; у даний час Іспанія посідає друге місце у світі (після Португалії) з виробництва кори коркового дерева. Приморська сосна широко використовується для отримання смоли і скипидару.
Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина (іспанські вина). Плантації маслинових дерев знаходяться головним чином у латифундіях Андалузії і Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основна зернова культура - пшениця - вирощується на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства [1].
У 1991 р. в Іспанії нараховувалося 55 млн. голів домашньої птиці (23,7 млн. у 1933), 5,1 млн. голів великої рогатої худоби (3,6 млн. у 1933), а також 16,1 млн. свиней і 24,5 млн. овець. Більша частина поголів"я худоби зосереджена у вологих північних районах країни.
Рибальство в Іспанії
Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції Іспанії, але ця галузь швидко і майже беззупинно розширювалася з 1920-х років. Улов риби зріс з 230 тис. т у 1927 до 341 тис. т у середньому в рік у період з 1931 по 1934 рік; у 1990 р. середньорічний улов сягнув 1,5 млн. тонн. Значна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардини, хека, макрелі, анчоусів і тріски.
20-25% всього улову щорічно переробляють на консерви. Але рибоконсервна промисловість якийсь час перебувала в стані застою, внаслідок чого Іспанія втратила ринки збуту в Португалії, Японії та інших країнах. Такі фактори, як зниження імпорту листового заліза для виробництва консервних банок, підвищення цін на маслинову олію і скорочення улову сардин, стримували розвиток цієї галузі.
Промисловість Іспанії
У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг в Іспанії. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину [2].
Розвиток промисловості в Іспанії в 1930-х - на початку 1960-х років перебував під контролем держави. Ще в 1941 р. був створений Інститут національної індустрії Іспанії (ІНІ) - державна корпорація, що відповідала за створення великих державних підприємств, контроль приватної промисловості і проведення протекціоністської політики. З 1959 р. економіка Іспанії стала більш відкритою, а частині підприємств була надана провідна роль у розвитку промисловості. Функції ІНІ обмежувалися створенням підприємств у державному секторі економіки. У результаті темпи зростання промисловості підвищилися, що тривало до початку 1970-х років, після чого почався поступовий спад [3].
Вступ Іспанії в ЄС у 1986 р. стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.
Обробна промисловість Іспанії
Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість Іспанії, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 р. було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 рр. у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 2008-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).
Гірничодобувна промисловість Іспанії
Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 р. поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь [4].
Енергетика Іспанії
Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 2009 р. за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 2009 р. у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС в Іспанії була запущена в 1969 р., однак у 1983 р. через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС в Іспанії.