План 7-8 Тема: Українська термінологія у професійному спілкуванні

Мета: поглибити знання студентів про термінологічну систему.

1. Юридична термінологічна система. Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.

2. Запозичення в юридичній термінології. Правопис термінів іншомовного походження.

3. Труднощі при перекладі юридичних термінів з російської мови на українську.

4. Розпорядження. Вказівка.

Реферат на тему: З історії українських правничих термінів.

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 12, 17, 19, 21.

Методичні поради

Досліджуючи перше питання, потрібно наголосити на тому, що правнича термінологія – це сукупність номінацій, що позначають правові явища і поняття, притаманні правничим наукам, до яких належать: законодавство, судочинство.

Українську юридичну термінологію формують нормативно-правові акти, які створювалися різними політико-економічними устроями, ґрунтувалися на метологічних засадах, мали різну мету. Українська юридична термінологічна система є невід’ємним елементом правової реформи. Сучасна українська термінологія – це цілісна система, яка виявляється у певних кваліфікаційних ознаках, особливостях сполучуваності термінів, у співвіднесеності їх з відповідними науковими поняттями, а також у виділенні певних тематичних груп, ядра і перефирії. Ядром юридичної терміносистеми є суто правнича лексика, периферією – терміни інших терміносистем, дотичні до правознавства. Термін – це одиниця мови, яка виражає специфічне поняття конкретної сфери професійного спілкування, що характеризує та ідентифікує її. Класифікація – це розподіл термінів за їх узагальненими ознаками спорідненості та відмінності. Вона важлива для впорядкування правової інформації, її автоматизації. Основні класифікації юридичних термінів такі: за вживанням (загальні та спеціальні), за вираженням явищ (терміни, що відображають моменти або частини судочинства, номінації певних процесуальних дій), за походженням (власне українські та запозичені), за творенням (прості, складні, терміносполуки).

Досліджуючи друге питання, потрібно сказати, що термінологія кожної галузі на сучасному етапі немислима без запозичених слів. Як відомо, значна частина правничих термінів має латинське походження, зокрема: арешт, адвокат, вотум, документ, експерт, інкримінування, кодекс, колегія, презумпція, рецидив, санкція, юрист, юстиція тощо. З грецької мови у правничу сферу увійшли слова: амністія, дактилографія, наркоманія, парадокс, поліція тощо. Безпосередньо з французької мови запозичено терміни арбітр, арбітраж, бюрократ, декувер, досьє, рапорт, саботаж та ін. З англійської мови в юриспруденцію ввійшли слова бізнес, кіднепінг, Інтерпол, кіллер, лобі, ноу-хау, хакер, хуліган. З німецької мови запозичено лексеми бухгалтерія, вексель, гауптвахта, ранг, фіаско. Вживання іншомовних слів у правничій сфері – закономірний процес, що виявляє специфіку як стосовно мови-продуцента, так і стосовно освоєння цих слів українською мовою.

Аналізуючи третє питання, необхідно пам’ятати, що переклад правничих термінів є не лише особливістю обережного ставлення до передачі змісту документа, а й ретельного добору українських відповідників юридичних термінів. Помилки у перекладі роблять документ юридично невідповідним до оригіналу. Відтак і можливість застосування документа у правничій практиці стає сумнівною, що може призвести до важко передбачуваних наслідків. При читанні законодавчих актів привертає увагу неоднозначність вживаної термінології. Невпорядкована термінологія негативно позначається на якості закону, породжує суперечки у теорії і на практиці. Зокрема, це недопустимо при викладенні поняття злочину, яке у кримінальному законодавстві є основоположним. Треба пам’ятати, що труднощі при доборі відповідників в українській мові до російського терміна зумовлюється такими причинами: 1) до однозначного російського терміна додається два і більше аналогів , що перебувають між собою в синонімічних відносинах: согласно приказу – згідно з наказом, відповідно до наказу; привлечение – притягнення, залучення; лицо – обличчя, особа; 2) неточність російського терміна передається українським відповідником: предоставился удобный случай – трапилась нагода; разыскиваемый преступник – злочинець, який перебуває у розшуку; по имеющимся сведениям – за даними, що мають місце; убивство из корыстных побуджений – вбивство з корисливих мотивів. Правнича термінологія виявляється стійкою до змін, що пояснюється стабільністю юридичної форми, а також тим, що мова права сприймає стійкі та загальновизнані конструкції.

Готуючись до шостого питання, потрібно пам’ятати, що розпорядження – правовий акт управління державного органу, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань. Як правило, розпорядження має обмежений термін дії, стосується вузького кола організації, посадових осіб і громадян, кому адресоване. Розпорядження видає Кабінет Міністрів України, виконкоми Рад народних депутатів, а також керівники підприємств, організацій, установ та їхні заступники для вирішення оперативних завдань.

Вказівка – це розпорядчий документ, що видається переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов’язаних з організацією виконання наказів, інструкцій чи інших актів будь-якого органу або вищих органів внутрішніх справ. У вказівці мають бути зазначені дії оперативного, разового характеру, які приписується виконати.