- •Контрольні запитання з курсу «історія україни»
- •Давньоруська Київська держава та її місце в історичній долі українського народу.
- •Утвердження християнства на Русі. Культура Київської Русі.
- •Галицько-Волинська держава ‒ спадкоємиця державницьких і соціокультурних традицій Київської Русі.
- •Литовсько-Руська держава.
- •Люблінська унія 1569 р. Утворення Речі Посполитої. Становище українських земель.
- •Виникнення козацтва. Запорозька Січ та її місце в історії українського народу.
- •Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії.
- •Розгортання національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького (лютий 1648 – серпень 1657 рр.).
- •Причини, рушійні сили, періодизація української національної революції XVII століття.
- •Іван Мазепа ‒ видатний державний та політичний діяч України.
- •Кирило-Мефодіївське товариство. Т. Г. Шевченко.
- •Створення і початок діяльності Української Центральної Ради.
- •Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.
- •Західноукраїнська Народна Республіка (зунр).
- •Форсована індустріалізація в Україні.
- •Насильницька колективізація та її наслідки для України.
- •Голодомор 1932‒1933 років в Україні та його соціально-демографічні наслідки.
Іван Мазепа ‒ видатний державний та політичний діяч України.
Ответ: Іва́н Мазе́па (* 20 березня 1639 — † 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній(1687–1704)[1] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[2]. Князь Священної Римської Імперії (1707–1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Зовні під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.
Скасування царизмом автономії України у складі Росії у XVIII столітті.
Ліквідація царизмом Запорозької Січі і подальша доля козацтва.
Ответ: 1775 року, за наказом Катерини II царські війська захопили і зруйнували Запорізьку Січ. Згодом вийшов маніфест імператриці про скасування цього останнього оплоту автономії на Україні, оплоту волі і демократії, національної незалежності і притулку для втікачів з усієї Російської імперії від кріпацтва; місце розвинутої економіки і прогресивних фермерських форм господарювання, вогнища свободолюбства, героїзму, блискучого військового мистецтва.
Доля Запорізької Січі остаточно була вирішена 23 квітня 1775 року на так званій раді при височайшому дворі. На ній з проектом скасування Січі виступив новоросійськийгенерал-губернатор Потьомкін. Був докладно розроблений план каральної експедиції. Всесильний володар Південної України, фаворит Катерини II відіграв підступну роль. Деякий час він загравав з козаками, навіть вписався до Кущівського куреня, одержавши прізвисько Грицька Нечеси (так його називали запорожці з огляду на великі буклі перуки). На Потьомкіна старшина і козаки покладали певні надії, сподіваючись, що він виступить захисником Січі в урядових колах. Але саме він став виконавцем “монаршої волі” і жорстоко розправлявся із запорізькою вольницею.
Приєднання Росією Криму і Північного Причорномор'я. Заснування Одеси.
Соціально-економічна ситуація в Наддніпрянській Україні в дореформений період.
Ответ:
Початок українського національного відродження у першій половині XIX століття.
Ответ: Украї́нський націона́льний рух — соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-угорської імперії, що виступав за культурно-національне відродження й становлення української нації. Існує безліч різних теорій і оцінок сутності українського національного руху, як політичного, соціального, національно-визвольного руху. Український національний рух зародився на території Російської імперії у колах козацької старшини, під впливом історичних процесів у Європі кінця XVIII ст. Великодержавна політика царського самодержавства призвела до піднесення українського національного руху в Росії в середині XIX ст. На початку XX ст. він остаточно перейшов у свою політичну стадію і характеризувався активною боротьбою українців за свої як культурні, так і політичні права. З виникненням українських партій, розв'язання національного питання в Росії пов'язується з вирішенням глобальних політичних проблем: ліквідація самодержавства, встановлення парламентаризму, надання демократичних свобод
