Слайд 8

Діоксини — це узагальнена назва великої групи дибензо–п–діоксинів, дибензофуранів і біфенилів. До родини діоксинів входять сотні хлорорганічних, борморганічних і змішаних хлорброморганічних ефірів. Одним з джерел їх утворення є хлорування питної води, біологічна очистка багатьох вод. Вони утворюються у целлюлозо–паперовій, деревообробній і металургійній промисловості. По токсичності ці речовини значно переважають сполуки важких металів і пестициди. Діоксини володіють яскраво вираженою гострою і хронічною токсичністю, яка проявляється у вигляді переродження шкіри і слизових оболонок кишково–шлункового тракту, сечових шляхів, жовчного протоку, атрофії кісткового мозку, синдрому виснаження. Ці речовини є причиною генетичних ушкоджень і порушень плоду у вагітних жінок, викликаючи спонтанні аборти і внутрішньоутробну загибель плоду. Вони викликають такі шкірні хвороби як ороговіння шкіри, порушення пігментації. Найбільш чутлива до впливу діоксинів імунна система людини. Наслідки хронічного впливу даної групи можна розглядати як прояви помірного імунодефіциту порівняно із змінами у системі при СНІДі. Токсичний ефект на ендокринну систему проявляється у понижені продукції полового гормону у чоловіків. Діоксини викликають незворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації. Дані речовини відрізняються високою стійкістю (їх період полурозкладу на відкритій місцевості складає 25 років) і здатністю до накопичення в організмі людей і тварин. У людини половина діоксинів, які утримуються в жирових тканинах, виводиться лише за 7 років.

слайд 9

Високі концентрації нітратів у питній воді чи продуктах харчування можуть спричинити до гострих отруєнь людей. Відомо, що нітрати з тонкої кишки швидко потрапляють у кров і відновляються в нітрити. Отруєння виникає як наслідок впливу комбінацій нітратів і нітритів. Чим більше утворюється нітритів, тим сильнішою є токсична дія. Нітрити взаємодіють з оксигемоглобіном, утворюється метгемоглобін, який не має змоги зв’язувати та приносити до тканин кисень. Смерть може настати вже після прийняття всередину 3,5 г нітрату натрію. Клінічна картина гострого отруєння нітратами може бути різною: вона залежить від дози препарату, що потрапив до організму, бактеріального біоценозу кишок, індивідуальної чутливості організму тощо. Чутливість до нітратів збільшується в умовах гірської місцевості, за наявності в повітрі оксиду азоту, чадного газу, вуглекислоти та у випадку вживання спритних напоїв. Перші ознаки отруєння настають через 1-6 годин після надходження отрути. Нітрати харчових продуктів викликають більш виражені клінічні прояви з боку травного каналу, серцево–судинної системи, ЦНС; нітрати води — з боку серцево–судинної, дихальної систем та ЦНС. Перша допомога полягає у промиванні шлунка, швидкому введенні в організм метиленового синього.

Слайд 10

Мікрофлора і гігієнічна характеристика води різні в залежності від її походження і використання. Для господарсько-питного водопостачання можна використовувати міжпластові, грунтові підземні води, досить добре захищені від мікробного забруднення фільтруючими шарами грунту (наприклад, в артезіанських свердловинах в 1 мл води містяться одиничні бактерії). Більш широко для водопостачання використовують відкриті поверхневі водойми. Характер мікрофлори поверхневих водойм залежить від особливостей конкретної водного середовища. Мікрофлору водойм утворюють дві групи мікроорганізмів: аутохтонние (або водні) і алохтонні (потрапляють ззовні при забрудненні різних джерел).

Автохтонна водна мікрофлора - сукупність мікроорганізмів, що постійно живуть і розмножуються у воді даного водоймища.

До її складу можуть входити: Micrococcus candicans, М. roseus, Sarcina spp., Pseudomonas fluorescens, різні види пологів Proteus і Leptospira, Васillіs cereus, В. micoides, Chromobacterium violaceum, Serratia marcescens, деякі види клостридій, фаги і ін

Алохтонне водна мікрофлора - сукупність мікроорганізмів, що знаходяться в даному водоймищі тимчасово, тобто періодично змінюється мікрофлора.

Найбільш поширені бактерії з групи кишкових паличок і ентеровіруси, що вражають шлунково-кишковий тракт, а також вірус гепатиту. Вони потрапляють у воду з міських каналізацій, розносяться стічними водами, але більшою мірою - з полів, удобрюваних гноєм. Дощі і розливи річок змивають гній у водойми, де мікрофлора починає бурхливо розмножуватися. Щоб воду знезаразити, її хлорують, так що поки без хлорування води не обійтися.