- •Методичні вказівки
- •3. Кінцеві цілі навчання на практичному занятті:
- •5. Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті
- •6. Інформаційна частина методичної розробки
- •6.1 Мінімальний базовий рівень знань, необхідний для засвоєння теми
- •6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття
- •6.3 Програма самостійної підготовки до практичного заняття
- •Тема 13. Будова великих півкуль головного мозку.
- •L. Temporalis – скронева
- •6.4 Практичні навички, які закріплені за практичними заняттями їх характеристика
- •6.5. Особливості обстеження хворих з синдромом порушення внд
- •7 Технологічна карта практичного заняття
- •8 Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки до заняття
- •9. Література
- •9.1. Базова основна
- •9.2. Додаткова:
Тема 13. Будова великих півкуль головного мозку.
Цито- і мієлоархітектоніка кори. Локалізація функцій в корі головного мозку. Динамічна локалізація функцій. Моторне і сенсорні представництва в корі. Поняття про функціональну ассиметрію півкуль.
Гностичні функції. Види порушення гностичних функцій: зорова, нюхова, смакова, слухова агнозії, астереогноз, аутотопагнозія, анозогнозія.
Праксис. Види апраксій: конструктивна, ідеаторна, моторна.
Мова. Розлади мови: моторна, сенсорна, амнестична афазії.
Синдроми ураження окремих часток великих півкуль: лобної, скроневої, тім’яної, потиличної долей, лімбічної кори.
Синдроми подразненння кори великих півкуль. Синдроми ураження правої і лівої півкуль. Поняття про міжпівкулеву асиметрію. Синдром хронічного вегетативного стану. Синдром «запертого» хворого. Синдром смерті головного мозку.
1. L. frontalis - Лобна доля - анатомія, клініка ушкоджень
L. occipitalis –потилична - анатомія, клініка ушкоджень
L. temporalis – скронева - анатомія, клініка ушкоджень
Ліва півкуля –афазія, апраксія, аграфія, алексія, акалькулія характеристики симптомокомплексу
Права півкуля – аутотопагнозія, анозогнозія, порушення психіки характеристики симптомокомплексу
L. frontalis - Лобна доля –паралічі, парези,
аносмія,
лобова атаксія,
моторна афазія,
аграфія,
параліч погляду,
хватальні феномени,
Джексонівська епілепсія,
синдроми порушення уваги,
моторна апраксія,
модально-неспецифічні порушення пам’яті,
аспонтанність,
апатія,
абулія,
булімія,
псевдоагнозії,
псевдоамнезії,
інтелектуальні персеверації,
регуляторні апраксії,
(ехолалія, ехопраксія),
польова поведінка,
порушення емоцій (ейфорія, морія, експлозивність, агресивність),
L. occipitalis –потилична –
зорова агнозія,
агнозія на кольори,
прозопагнозія,
симультанна агнозія,
предметна агнозія,
літеральна агнозія,
оптико-просторова агнозія,
алексія агностична,
зорові галюцинації,
фотопсії,
L. parietalis - тім’яна
астереогнозія.
Алексія,
аграфія,
апраксія,
аутотопагнозія,
сенситивна атаксія,
порушення чутливості,
чутлива джексонівська епілепсія
аутотопагнозія,
анозогнозія.
L. Temporalis – скронева
афазії – сенсорна та амнестична,
алексія,
коркова атаксія,
геміанопсія,
агнозії – слухова,
нюхова,
смакова,
вестибулярний синдром,
галюцинації - слухова, нюхова, смакова,
Косаківський синдром,
конфабуляції,
парамнезії.
Ліва півкуля –афазія, апраксія, аграфія, алексія, акалькулія,
Права півкуля – аутотопагнозія, анозогнозія, порушення психіки.
Спинномозкова пункція.
Оболонки головного і спинного мозку. Фізіологія лікворооутворення. Склад ліквору в нормі, його видозміни при менінгітах, пухлинах, геморагічному інсульті, туберкульозу. Клітинно-білкова, білково-клітинна дисоціація. Плеоцитоз.
Менінгеальні симптоми: головний біль, блювання, загальна гіперестезія, світлобоязнь, ригідність потиличних м”язів, симптом Керніга, симптоми Брудзинського (верхній, середній, нижній), тризм, локальні реактивні больові феномени с-м Менделя, виличний с-м Бехтерева, біль при натискуванні точок виходу малого й великого потиличних нервів. Менінгеальна поза хворого. Симптом Лессажа.
Анатомо-фізіологічні особливості лікворної системи -
головний і спинний мозок вкрито трьома оболонками: твердою, павутинною та м'якою.
Розрізняють такі відростки твердої мозкової оболонки:
• серп великого мозку (falx cerebri);
• серп мозочка (falx cerebelli);
• намет мозочка (tentorium cerebells),
- діафрагму турецького сідла ( diaphragma cella turcicae)
Між листками твердої мозкової оболонки та її відростками
містяться пазухи:
• верхня стрілова (сагітальна) пазуха (sinus sagittalis superior), що вливається у поперечну і розміщена уздовж випнутої сторони верхнього краю великого серпоподібного відростка;
• нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior)лежить уздовж нижнього краю великого серпоподібного відростка і вливається в пряму пазуху;
• поперечна пазуха (sinus transversus)
сигмоподібі пазухі (sinus sigmoideus);
• пряма пазуха sinus rectus міститься вздовж лінії з'єднання великого серпоподібного відростка з наметом мозочка. Разом із верхньою стріловою пазухою вона вливається в поперечну пазуху;
• печериста пазуха (sinus cavernosus) міститься по боках турецького сідла. У ній розрізняють три стінки: верхню, зовнішню і внутрішню.
Усередині пазухи проходить внутрішня сонна артерія зі своїм симпатичним сонним сплетенням. Формуючи передню міжпечеристу пазуху (sinus intercavernosus anterior), а в задніх відділах діафрагми — задню міжпечеристу пазуху sinus intercavernosus posterior. Утворена таким чином велика пазуха кільцеподібної форми отримала назву
циркулярної пазухи (sinus circularis).
• верхня кам'яниста (sinus petrosus superior) пазуха є продовженням печеристої пазухи, міститься вздовж верхнього краю піраміди скроневої кістки і з'єднує печеристу пазуху з поперечною;
• нижня кам'яниста пазуха (sinus petrosus inferior) виходить з печеристої пазухи, міститься у нижній кам'янистій борозні між схилом потиличної кістки і пірамідою скроневої кістки.;
• потилична пазуха (sinus occipitalis) лежить уздовж внутрішнього потиличного виступу (гребеня). Вона виходить з поперечної пазухи, розділяється на дві гілки, які огортають краї потиличного отвору і вливаються у сигмоподібну пазуху.
Павутинна оболонка головного мозку оточує головний мозок, вкрита ендотелієм, з'єднана з твердою та м'якою оболонками над- і підпавутинними сполучнотканинними перегородками. Між нею і твердою мозковою оболонкою є щілиноподібної форми підтвердооболонковий (субдуральний) простір, що містить незначну кількість спинномозкової (цереброспінальної) рідини.
Цистерни - (cisternae subarachnoideae).
• задня мозочково-мозкова (cisterna cerebellomedullaris), розташована між мозочком і довгастим мозком;
• цистерна бічної ямки великого мозку (cisterna fossae lateralis cerebri );
• міжніжкова цистерна (cisterna interpeduncularis );
• цистерна зорового перехрестя (cisterna chiasmatica), яка розташована між перехрестям зорових нервів і лобовими частками мозку;
• цистерна мозолистого тіла (cisterna corporis callosi), яка лежить уздовж верхньої поверхні та коліна мозолистого тіла;
• оточуюча цистерна (cisterna ambiens), яка розміщена на дні щілини між потиличними частками півкуль і верхньою поверхнею мозочка;
• бічна цистерна мосту cisterna lateralis pontis);
• середня цистерна мосту (cisterna medialis pontis).
У підпавутинному просторі збирається спинномозкова рідина з різних відділів мозку.
М'яка оболонка головного мозку безпосередньо вкриває його і утворюється з ніжної пухкої сполучної тканини, в якій є велика кількість судин і нерви.
З м'якою мозковою оболонкою сполучаються судинні сплетення шлуночків.
Тверда оболонка спинного мозку утворює широкий, довгастий мішок циліндричної форми
( ). Верхня межа твердої спинномозкової оболонки розташована на рівні потиличного отвору, по внутрішній поверхні якого зрощується з окістям. До того ж вона сполучена з покривною мембраною ( ), із задньою атланто-потиличною перетинкою (зв'язкою), а також короткими сполучнотканинними перетинками фіксується до задньої поздовжньої зв'язки ( ). У напрямку донизу мішок твердої спинномозкової утворює кінцеву цистерну ( ), яка наповнена спинномозковою рідиною. Корінці, вузли та нерви, що відходять від спинного мозку, тверда оболонка вкриває у вигляді піхв, які поширюються у напрямку до міжхребцевих отворів.
Тверду оболонку спинного мозку іннервують оболонкові гілки ( ) спинномозкових нервів. Кровопостачання забезпечують гілки хребтових артерій (аа.vertebralis) і пристінкових артерій грудної та черевної аорти. Венозна кров збирається у венозні хребтові сплетення.
Павутинна оболонка спинного мозку, як і тверда, — це мішок, який досить вільно вкриває спинний мозок. Між нею і твердою оболонкою розташовані субдуральні простори
( ) у вигляді капілярних щілин. Підпавутинні простори
( ) мають вигляд порожнин, наповнених спинномозковою рідиною.
Павутинна оболонка сполучається з твердою оболонкою спинного мозку в ділянці корінців спинномозкових нервів. З м'якою оболонкою вона з'єднується за допомогою численних тонких сполучнотканинних перетинок, які утворюють задню підпавутинну мембрану. До того ж павутинна оболонка зв'язана з твердою і м'якою оболонками за допомогою зв'язок, які отримали назву зубчастих ( ).
М'яка оболонка спинного мозку міцніша, ніж м'яка оболонка головного мозку. Вона щільно притуляється до зовнішньої поверхні мозку і входить у його передню серединну щілину. Зубчасті зв'язки, що починаються від м'якої оболонки між передніми та задніми корінцями і кріпляться до твердої спинномозкової оболонки, фіксують обидві оболонки одну до одної.
Фізіологічне значення спинномозкової рідини: вона здійснює функцію механічного захисту мозку, регулює внутрішньочерепний тиск, екскреторну і транспортну функції, функцію імунологічного кордону тощо.
Дослідження спинномозкової рідини
Найдоступнішим способом є поперекова (люмбальна) пункція.
У певних ситуаціях роблять підпотиличну (субокципітальну) пункцію, проте ця маніпуляція потребує умов нейрохірургічного стаціонару.
Проведення поперекової пункції не рекомендоване за підозри на об'ємний процес у задній черепній ямці або скроневій частці півкулі великого мозку. Пункція також протипоказана за наявності запальних уражень шкіри і кісткового апарату в поперековій ділянці.
Методика - знати
Спинномозкова рідина
- вимірюваня її тиску, у горизонтальному положенні у здорової людини становить 1—2 кПа (100—200мм вод. ст.), у положенні сидячи — 2,5 кПа (250 мм вод. ст.) і більше, а у дітей — 0,4—0,9 кПа (45—90мм вод. ст.).
проба Квекенштдта дає змогу оцінити прохідність підпавутинного простору. Пробу здійснюють шляхом досить енергійного стисканн яремних вен протягом 10 с. - підвищується і досягає рівня на 1—3 кПа (100—300мм вод. ст.) — вищого, ніж нормальний.
проба Стукея: енергійне натискання на живіт зумовлює швидке підвищення тиску спинномозкової рідини.
Характеристику синдромів порушення внутрішньочерепного тиску подано в табл. 3.
Білково-клітинна дисоціація є ознакою наявності пухлин головного і спинного мозку. Клітинно-білкова дисоціація свідчить про запалення мозкових оболонок. Основні показники спинномозкової рідини у нормі й при деяких патологічних станах – знати.
Підвищення кількості клітин у спинномозковій рідині (плеоцитоз) є ознакою подразнення мозкових оболонок патологічним процесом або розвитку в них запальних явищ.
Симптомокомплекс подразнення мозкових оболонок. Подразнення мозкових оболонок може бути зумовлене їх запаленням, інтоксикацією і крововиливом у підпавутинний простір.
Виникає менінгеальний (оболонковий) синдром, що включає:
Загально мозковий синдром з особливими характеристиками - упертий, стійкий головний біль, часто з нудотою і фонтаноподібним блюванням, гіперестезією шкіри, підвищенням чутливості до зорових і слухових подразників (спостерігається при лікворній гіпертензії).
Менінгеальний синдром характеризується наявністю менінгеальних симптомів:
ригідності потиличних м'язів,
симптомів Менделя, Керніга, Брудзінського, Бєхтєрєва.
Досить типовим є положення хворого у ліжку: лежачи, із закинутою головою і підтягнутими до живота ногами (поза лягавого собаки).
Ригідність потиличних м'язів спричинена різким підвищенням тонусу м'язів, що розгинають голову.
Таблиця 3. Основні показники спинномозкової рідини в нормі та при різних патологічних станах
Захворювання |
Колір |
Прозорість |
Тиск |
Цитоз в 1 мм3, формула |
Вміст білка, г/л |
Вміст глюкози, ммоль/л |
Вміст хлоридів, ммоль/л |
Норма |
Безбарвна |
Прозора |
1-2 кПа |
0-3 |
0,12-0,45 |
2,5-4,4 |
120-130 |
|
|
|
(100- |
|
|
|
|
|
|
|
200мм |
|
|
|
|
|
|
|
вод. ст.) |
|
|
|
|
Менінгіт |
Жовто- |
Каламут- |
Підвище- |
Тисячі— десятки тисяч |
1-3 |
1-2,4 |
Дещо зни- |
гнійний |
зеленувата |
на |
ний |
(70-90% нейтрофілів, |
|
|
жений |
|
|
|
|
10—30% лімфоцитів) |
|
|
|
туберкульоз- |
Безбарвна |
Прозора, |
Те саме |
200-800 (20-30% ней- |
0,33-1,65 |
1-2 |
90-100 |
ний |
або помір- |
опалес- |
|
трофілів, 65—80% лім- |
і вище |
|
|
|
на ксан- |
центна |
|
фоцитів, 1—5% плазма- |
|
|
|
|
тохромна |
|
|
тичних клітин) |
|
|
|
серозний |
Безбарвна |
Прозора |
— « — |
50-1500 (1-4% нейтро- |
0,33-1 |
У нормі |
У нормі |
|
|
|
|
філів, 90—95% лімфо- |
|
або дещо |
або |
|
|
|
|
цитів, 1—3% плазматич- |
|
знижений |
дещо зни- |
|
|
|
|
них клітин) |
|
|
жений |
Пухлина головно- |
Те саме |
Те саме |
— « — |
0-3 |
0,6-0,9 |
У нормі |
У нормі |
го мозку |
|
|
|
|
|
|
|
Пухлина спинно- |
Ксанто- |
— « — |
Знижений |
0-3 |
0,6-35 |
Те саме |
Те саме |
го мозку |
хромна |
|
|
|
|
|
|
Субарахноїдаль- |
Рожева |
Каламут- |
Норма |
Плеоцитоз помірний, |
Підвище- |
— « — |
— « — |
ний крововилив |
або |
= на |
або незнач- |
багато еритроцитів |
ний про- |
|
|
|
червона |
|
не підви- |
|
порційно |
|
|
|
|
|
щення |
|
кількості |
|
|
|
|
|
|
|
еритроци- |
|
|
|
|
|
|
|
тів |
|
|
