6.3. Програма самопідготовки студентів до практичного заняття:

1. Вивчити теоретичні питання теми 5 (див. перелік теоретичних питань та джерел інформації)

2. Знати методику обстеження координаторної системи

3. Ознайомитись з тестами та ситуаційними задачами та знати вірні відповіді (збірник тестових питань та задач – розділ «мозочок»).

6.4. Практичні навички, які закріплені за практичним заняттям, їх характеристика:

1. Оцінити ходу та визначити наявність атаксії

2. Методика оцінки пози Ромберга

3. Методика проведення пальце-носової проби та п’ятково-колінної проб

4. Методика проведення проб на діадохокінез, відсутність рухів (дісметрія)

5. Методика проведення і оцінки проби зворотного поштовху (Стюарта-Холмса)

6. Методика оцінки ністагму

7. Визначити стан мови та оцінити характер її порушення (скандована мова)

8. Методика оцінки м’язового тонусу

9. Вміти диференціювати різни види атаксій

6.5. Особливості обстеження хворих з патологією мозочка: Студенти під контролем викладача проводять обстеження хворих, при цьому засвоюють методику дослідження функцій координаторної системи, визначають тип (синдром) порушень її функції, встановлюють топічний діагноз.

Орієнтовна карта для самостійної аудиторної роботи:

№ з/п	Послідовність дій	Набуття практичних навичок
1	Опитати хворого (паспортні дані, скарги, анамнез життя й захворювання)	З розмови з хворим звернути увагу на його положення в ліжку, визначити його загальний стан, характер активних рухів у суглобах рук і ніг.
2	Дослідження координаторної функції: 2.1. Дослідити функцію півкуль мозочка 2.2. Дослідити функцію черв’яка мозочку	Перевірити, чи є ністагм, вивчити мову, розмовляючи з хворим. Попросити хворого виконати пальце-носову та п’яточно-колінну проби і пробу на відсутність зворотного поштовху (Стюарта-Холмса). Вивчити ходу хворого, перевірити перебування його в позі Ромберга з відкритими та закритими очима.

Додаток 1

Методика дослідження координаторної системи

Мозочкові розлади проявляються у вигляді у порушенні координації і синергії рухів, рівноваги тіла і м’язового тонусу. Атаксичні або дискоординаторні розлади проявляються у порушенні статики і динаміки рухів. Розрізняють статико-локомоторну і динамічну атаксії.

Статико-локомоторна атаксія проявляється у вигляді порушень стояння і ходіння. Порушення статичної координації м’язів тіла виявляють за допомогою симптому Ромберга – розхитування тулуба хворого, який стоїть прямо із з’єднаними докупи носками та п’ятками та опущеними руками; хитання посилюється, якщо хворий протягує руки вперед або закриває очі.

Для дослідження ходи хворому пропонують пройти (з розплющеними очима, потім з заплющеними очима) по прямій лінії так, щоб носок стопи однієї ноги торкався п’ятки другої ноги або зробити крокові рухи в бік (фалангова хода).

Для дослідження сполучення простих рухів (синергії) використовують проби Бабинського і Стюарта-Холмса.

Для виявлення іншої форми мозочкової атаксії, яка виникає при ураженні півкулі мозочка – динамічної атаксії, при якій порушується точність і плавність невимушених рухів в гомолатеральних кінцівках, користуються такими координаторними тестами: пальце-носова та п’яточно-колінна проби, вказівна проба, проба на діадохокінез, проба на відповідність рухів.

При мозочковій патології можлива також поява ністагму – ритмічного посмикування очних яблук при погляді в боки або вгору, що обумовлено дискоординацією м’язів ока, інервованих окоруховими нервами. Для дослідження ністагму хворому пропонують відвести очні яблука ліворуч, праворуч, вгору, вниз, зафіксовуючи погляд у цьому напрямку протягом кількох секунд. Ністагм буває вертикальним, горизонтальним, ротаторним.

Порушення письма виявляється зміною почерку – він стає крупним (макрографія), нерівним, зигзагоподібним, ломаними лініями.

Мозочкова патологія, як правило, супроводжується зміною м’язового тонусу (м’язова дистонія) звичайно в бік його зниження – гіпотонія аж до повної атонії. Особливо знижується тонус м’язів при ураженні черв’яка мозочка. Обсяг пасивних рухів у суглобах при цьому перевищує фізіологічні межі, сухожильні і періостальні рефлекси знижуються, м’язи навпомацки стають в’ялими.