8.2. Визначення температури спалаху бітуму за стандартом.

Мета роботи: визначити температуру спалаху бітуму і встановити її відповід-

ність вимогам стандарту.

Обладнання: прилад Бренкена, термометр.

Х І Д Р О Б О Т И.

1. Зневоднений і очищений бітум нагріваємо до температури 100 - 160°С.

2. Підготовлений бітум заливаємо в залізний тигель на 12 мм нижче його країв.

3. Встановлюємо тигель у піщану баню. Рівень піску в бані повинен знаходи-

тись на одній висоті з рівнем бітуму в тиглі, а між дном тигля та банею

має бути шар піску товщиною 5 – 8 мм.

4. Встановлюємо термометр у тигель вертикально так, щоб ртутна кулька зна-

ходилась в середині шару бітуму.

5. Проводимо нагрів бітуму. Швидкість нагріву бітуму повинна складати 10°С

за хвилину.

6. За 40° С до очікуваної температури спалаху зменшують швидкість нагріву

до 4° С за хвилину.

7. За 10° С до очікуваної температури спалаху повільно проводять по краю

тигеля на відстані 10 – 14 мм від поверхні бітуму полум'я сірника. Довжина

полум'я 3 – 4 мм. Час руху полум'я від однієї сторони тигеля до іншої 2 – 3

секунди.

8. Випробування проводять через кожні 2° С підняття температури.

За температуру спалаху приймають температуру, яку показує термометр

при появі першого синього полум'я на поверхні бітуму.

Температуру спалаху бітуму приймають як середнє арифметичне за резуль-

татами двох визначень.

Якщо газоподібні продукти спалахнуть на поверхні бітуму і прогорять не

менше 5 секунд, то температуру, що показує термометр на цей момент,

приймають за температуру загоряння.

Дані випробування заносять у таблицю:

Номер досліду	Температура спалаху, ° С	Температура запалюван- ня, ° С.
1
2

Висновок :

Питання для самоконтролю:

1.На якому приладі визначається температура крихкості ?

2.Що характеризує значення температури крихкості ?

3.На якому приладі визначають температуру спалаху бітуму ?

4.З якою метою визначають температуру спалаху бітуму ?

Загальні відомості.

Рідкі дорожні бітуми виробляють на нафтопереробних та асфальтобетонних заводах або бітумних базах розрідженням в'язких бітумів, що відповідають стандарту, рідкими нафтовими продуктами відповідного фракційного складу з додаванням або без нього поверхнево-активних речовин.

Рідкі нафтові дорожні бітуми використовують як в'яжучий матеріал при будівництві дорожніх покриттів та основ, для виготовлення холодних асфальтобетонних сумішей, а також для поверхневої обробки дорожніх покриттів, улаштування дорожніх шарів способом прпосочування та приготування грунтових, гравійних та щебеневих сумішей холодним способом но полотні дороги.

Відповідно до нормативних документів виділяють два класи рідких бітумів:

- СГ - густіючі з середньою швидкістю;

- ПГ та ПГЗ - густіючі повільно.

Залежно від в'язкості в козному класі виділяють такі марки:

СГ 40 / 70, СГ 70 /130 , СГ 130 /200 ;

ПГ 40 / 70, ПГ 70 /130, ПГ 130 /200 ;

ПГЗ 40 /70 , ПГЗ 70 /130 , ПГЗ 130 /200.

Для одержання рідких бітумів різних класів використовують різні розріджувачі. Рідкі бітуми класу СГ готують змішуванням в'язких бітумів марок БНД 40 / 60, БНД 60 / 90 з легкими розріджувачами:

- арктичним дизельним паливом А ;

- зимовим дизельним паливом З ;

- гасом для технічних цілей.

Рідкі бітуми класу ПГ готують змішуванням в'язких бітумів марок БНД 40 /60, БНД 60 /90 з розріджувачами:

- паливом дизельним літнім Л ;

- паливом для швидкохідних дизелів ДЗ, ДА , ДС ;

- зеленим маслом.

При приготуванні рідких бітумів температура в'язкого бітуму повинна бути не вище 120° С. Розріджувач вводять непідігрітим, поверхнево-активні речовини вводять непідігрітими або розігрівають відповідно до рекомендацій виробника.

При роботі з рідкими нафтовими дорожніми бітумами температура їх нагрівання встановлюється відповідно до марок бітуму:

- СГ 40 /70, ПГ 40 /70 - 70 - 80° С ;

- СГ 70 /130 , ПГ 70 /130 80 - 90° С;

- СГ 130 /200, ПГ 130 /200, ПГЗ 40 /70, ПГЗ 70 /130 , ПГЗ 130 /200 - 90 - 100° С.

Якість рідких бітумів оцінюють, визначаючи умовну в'язкість

Умовна в'язкість характеризується часом, за який відповідна кількість бітуму протікає крізь отвір визначеного розміру при заданій температурі. Умовну в'язкість визначають у стандартному віскозиметрі.

Стандартний віскозиметр складається з латунної водяної бані діаметром 160 мм, висотою 100 мм з кришкою і патрубком для підігріву води на бані. В середині бані знаходиться трубка, на краю якої підвішують латунний циліндр для матеріалу, що випробовується. У центрі дна циліндра є отвір діаметром 10 мм. У отвір циліндра вставляється вкладиш діаметром 5 мм. Отвір дна циліндра закривається кульовим клапаном, на стержні якого знаходиться штіфт, що показує рівень бітуму. Віскозиметр закривається крищкою з отвором для термометра.

Показником умовної в'язкості для рідкого бітуму є час ( в секундах ) витікання 50 мл бітуму крізь отвір діаметром 5 мм при температурі 60°С.

В'язкість позначається символом , де верхнє число вказує на діаметр стічного отвору, а нижнє - на температуру випробування.