- •Література
- •1. Міжнародний бізнес: суть, розвиток, характерні риси Що таке міжнародний бізнес
- •Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
- •1. Комерційна ера (1500–1850 рр.)
- •Значення ери комерції для міжнародного менеджменту
- •2. Ера експансії (1850–1914 рр.)
- •3. Ера концесій (1914–1945 рр.) Характеристика ери концесій
- •Значення ери концесій для міжнародного бізнесу
- •4. Ера національних держав (1945–1970 рр.) Особливості розвитку міжнародного бізнесу
- •5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.)
- •Характерні риси сучасного бізнесу (міжнародного)
- •Взаємозв'язок накопичення знань і глобалізації бізнесу
- •Основні риси міжнародного бізнесу
- •Розподіл багатонаціональних корпорацій і їхніх закордонних філій
- •2. Міжнародний менеджмент: суть, структура та особливості Що таке міжнародний менеджмент
- •Структура міжнародного менеджменту
- •Відмінності від національної моделі Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища
- •Особливості міжнародного менеджменту
- •Завдання міжнародного менеджменту
- •Висновок
Періодизація розвитку міжнародного бізнесу
Лише виразне розуміння причин вигідності для фірми міжнародних (а не внутрішньокраїнних) операцій дозволяє зрозуміти природу і специфіку міжнародного бізнесу як об'єкту взаємодії формованого їм же міжнародного менеджменту. Таким чином, йдеться про мотивацію підприємця (менеджера), а вона розвивалася в контексті історичного розвитку цивілізації в цілому і її економічного ядра – перш за все. Які ж основні етапи цього розвитку?
Цікаву структуру для дослідження цієї проблеми запропонував американський дослідник Р. Робінсон, який розділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за п'ять останніх століть на чотири ери.
1. Комерційна ера (1500–1850 рр.)
Починається з часу великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX ст.
Передумови розвитку міжнародного бізнесу
Пошук величезних особистих вигод, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був тією щонайпотужнішою рушійною силою, яка більше трьохсот років зумовлювала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Звичайно, такі ж великі були і ризики цього бізнесу, пов'язані з небезпеками далеких морських подорожей (особливо в XVI-XVIII вв.), але сама можливість отримання прибутків, що багато разів перевищують витрати, була достатньо могутнім стимулом, що залучав до цього найпершого міжнародного бізнесу все нові і нові покоління підприємців. Більш того, разом і паралельно з ним розвивалася достатньо велика сфера, яку на сучасній мові можна було б назвати сервісом бізнесу власне міжнародного бізнесу – від інвестиційного і страхового (фінансування торгових експедицій і страхування їх) до інфраструктур (розвиток складського і транспортного господарства). Немає потреби говорити і про той могутній поштовх, який одержала промисловість європейських країн: від суднобудування і металообробки до переробки заморської сировини. Зрозуміло, все це в значно більшій мірі стосувалося таких передових в сенсі розвитку міжнародного бізнесу країн, як Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція, але в тій чи іншій мірі торкнулося практично всіх європейських країн. Тут доречно відзначити ще один важливий момент, правда, що дещо виходить за рамки комерційної ери.
Взагалі кажучи, будь-який вид національного (внутрішньокраїнного) бізнесу так або інакше стикається з державною владою, її органами і встановленнями — це природно. Чи йде мова про реєстрацію нового бізнесу, податки, ліцензії – бізнес так або інакше взаємодіє з державою і його інтересами. Проте принципова відмінність міжнародного бізнесу в цьому сенсі достатньо очевидна і полягає воно в двох головних обставинах.
Перше – той жорсткий вплив взаємин країн на можливість і ефективність ведення бізнесу між їх фірмами. Ера комерції дає в цьому сенсі абсолютно унікальні приклади: досить пригадати абсолютну самоізоляцію Японії, початок якої відноситься приблизно до середини XVII в., або хай не такі крайні, але достатньо показові в цьому сенсі заборони і обмеження на роботу іноземних купців в Росії в допетровскі часи.
Друге, ще важливіша обставина – підтримка, яку уряд країни надає власним підприємцям в їх зарубіжній діяльності. Природно, що тим самим влада вирішувала і власні міжнародні проблеми, хоча б частково. А «зародковий варіант» такого роду політики дав цілком зрілі плоди в новітній час.
