1.6. Стандарти технології Ethernet

Ethernet - це найпоширеніший на сьогоднішній день стандарт локальних мереж. Загальна кількість мереж, що використовують в даний час Ethernet, оцінюється в 5 мільйонів, а кількість комп'ютерів, що працюють з встановленими мережевими адаптерами Ethernet - у 50 мільйонів.

Коли говорять Ethernet, то під цим звичайно розуміють будь-який з варіантів цієї технології. У більш вузькому сенсі, Ethernet - це мережевий стандарт, заснований на технологіях експериментальної мережі Ethernet Network, яку фірма Xerox розробила і реалізувала в 1975 році (ще до появи персонального комп'ютера). Метод доступу був випробуваний ще раніше: у другій половині 60-х років у радіомережі Гавайського університету використовувалися різні варіанти випадкового доступу до загального радіо середовища, які отримали загальну назву Aloha. У 1980 році фірми DEC, Intel і Xerox спільно розробили й опублікували стандарт Ethernet версії II для мережі, побудованої на основі коаксіального кабелю. Тому стандарт Ethernet іноді називають стандартом DIX по заголовних букв назв фірм.

На основі стандарту Ethernet DIX був розроблений стандарт IEEE 802.3, який багато в чому співпадає зі своїм попередником, але деякі відмінності все ж таки є. Тоді як в стандарті IEEE 802.3 розрізняються рівні MAC і LLC, в оригінальному Ethernet обидва ці рівня об'єднані в єдиний канальний рівень. У Ethernet DIX визначається протокол тестування конфігурації (Ethernet Configuration Test Protocol), який відсутній в IEEE 802.3. Декілька відрізняється і формат кадру, хоча мінімальні і максимальні розміри кадрів в цих стандартах співпадають. Часто для того, щоб відрізнити Ethernet, визначений стандартом IEEE, і фірмовий Ethernet DIX, перший називають технологією 802.3, а за фірмовим залишають назву Ethernet без додаткових позначень.

У 1995 році був прийнятий стандарт Fast Ethernet, який багато в чому не є самостійним стандартом, про що говорить і той факт, що його опис просто є додатковим розділом до основного стандарту 802.3 - розділом 802.3u. Аналогічно, прийнятий в 1998 році стандарт Gigabit Ethernet. Всі види стандартів Ethernet (зокрема Fast Ethernet і Gigabit Ethernet) використовують один і той же метод розділення середовища передачі даних - метод CSMA/CD.

1.7. Фізичне середовище передачі даних

В якості середовища передачі інформації в локальних мережах найчастіше використовуються: вита пара провідників i оптоволоконні середовища.

Вита пара (англ. twisted pair) - вид мережевого кабелю, є однією або декількома парами ізольованих провідників, скручених між собою (з невеликою кількістю витків на одиницю довжини), для зменшення взаємних наведень при передачі сигналу, і покритих пластиковою оболонкою. Використовується як мережевий носій в багатьох технологіях, таких як Ethernet, ARCNet і Token ring. В даний час, завдяки своїй дешевизні і легкості в установці, є найпоширенішим для побудови локальних мереж.

Рис. 2. Вита пара

Залежно від наявності захисту — електрино заземленої мідної сітки або алюмінієвої фольги навколо скручених пар, визначають різновиди даної технології:

- неекранована вита пара (UTP — Unshielded twisted pair)

- екранована вита пара (STP — Shielded twisted pair)

- фольгована вита пара (FTP — Foiled twisted pair)

- фольгована екранована вита пара (SFTP — Shielded Foiled twisted pair)

В деяких типах екранованого кабелю, захист може використовуватися ще і навкруги кожної пари. Екранування забезпечує кращий захист від електромагнітних наведень як зовнішніх, так і внутрішніх, і так далі.

Вита пара підключається до комп'ютера за допомогою роз'єму RJ-45 (Registered Jack 45)

Рис. 3. Registered jack RJ-45

Вита пара здатна забезпечувати роботу мережі на швидкостях 10, 100 і 1000 Мбіт / с.