Хрящова тканина та її морфо-фізіологічні особливості
Складається з хрящових клітин — хондроцитів, розташованих в особливих порожнинах міжклітинної речовини (лакунах). Міжклітинна речовина представлена колагеновими (хондроїтиновими) волокнами й основною речовиною. Основна речовина — щільна. Поверхня хряща покрита охрястям. За рахунок клітин охрястя відбувається ріст хряща. У хрящі немає кровоносних судин, живлення його відбувається шляхом дифузії живильних речовин з охрястя.
Розрізняють такі види хрящової тканини: гіалінова та еластична. Гіаліновий хрящ переважає у кістяку ембріона. У дітей та дорослих він присутній в ребрах, на суглобових поверхнях кісток, по всій довжині повітроносних шляхів. Еластичний хрящ утворює вушну раковину, надгортанник, деякі хрящі гортані, є в стінках зовнішніх слухових проходів і в євстахієвій трубі.
Рис. 10. Особливості ультраструктури хрящової тканини
Група м’язових тканини
Розрізняють два типи м’язової тканини – посмуговану і гладеньку. Будова кожної тканини визначає її функції. Функції цих тканин – опорна та рухова.
Посмугована м’язова тканина та її особливості
Для м’язових волокон посмугованої м’язової тканини характерною ознакою є наявність зон перекривання міофібрил (м’язових ниток). Саме ця особливість визначає властивості і функції цього типу м’язової тканини. Посмуговані м’язи можуть скорочуватись зі значною силою – саме тому вони утворюють скелетну мускулатуру, в той же час вони потребують хорошого забезпечення енергетичними ресурсами (при активній м’язовій роботі інтенсифікується кровообіг у м’язах, як джерело енергії використовуються глікоген та креатинін-фосфат, активно використовується кисень), досить швидко втомлюються. Скорочення більшості цих м’язів залежить від бажання людини, тому вони вважаються довільними.
Як уже зазначалось, з цієї м’язової тканини складається скелетна мускулатура, що виконує функцію переміщення тіла в просторі, а також частина мускулатури, що забезпечує травну функцію (м’язи рота, язика, глотки і частково стравоходу, сфінктер відхідника); мімічна мускулатура; рухова мускулатура органів зору, слуху і дихання. Особливе місце займає серцева м’язова тканина.
Розрізняють посмуговану скелетну м’язову тканину та серцеву. Посмугована скелетна м’язова тканина є найпоширенішою м’язовою тканиною тіла людини. Струкурно-функціональною одиницею скелетної м’язової тканини є веретеноподібне м’язове волокно, що являє собою симпласт (утворюється злиттям багатьох клітин, про що свідчить велика кількість ядер). Крім того, є особливі клітини – міосателітоцити, які активуються при пошкодженні м’язових волокон і забезпечують регенерацію. Скоротливий апарат посмугованого м’язового волокна представлений міофібрилами –скоротливими нитками і проходять уздовж волокон. Міофібрили складаються з двох типів волокон (міофіламентів) – актинових та міозинових. У оптично більш темних ділянках м’яза відбувається перекривання обох типів волокон.
Повноцінна регенерація м’язових волокон можлива при їх незначних ушкодженнях. Повноцінній регенерації сильно ушкодженій ділянці м’яза перешкоджає розростання сполучної тканини (утворення рубця). Функція м’яза при цьому порушується.
Посмугована серцева м’язова тканина дещо відрізняється своєю ультраструктурою. Навідміну від м’язових волокон, основні клітини серцевої тканини – кардіоміоцити майже прямокутної форми, а міофібрили займають периферійну частину цитоплазми. Характерною морфологічною ознакою серцевого м’яза є контакти двох сусідніх кардіоміоцитів. Межі з’єднаних кінець-у-кінець кардіоміоцитів утворюють вставний диск.
Для серцевої м’язової тканини характерна велика кількість мітохондрій, що розташовуються біля ядра. З цим пов’язана здатність серця до безперервної діяльності, оскільки мітохондрії – носії великої кількості ферментів, що беруть участь в окисно-відновних процесах.
Фізіологічна регенерація серцевої м’язової тканини відбувається на внутрішньоклітинному рівні з високою інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів характерне швидке зношування. Активність цього процесу посилюється при підвищеному навантаженні на серцеву м’язову тканину (наприклад, при виконанні важкої механічної роботи). У вказаних умовах відбувається різко виражена гіпертрофія кардіоміоцитів із збільшенням їхнього діаметра вдвічі. Репаративна регенерація на тканинному і клітинному рівнях у дорослої людини не відбувається. При виражених пошкодженнях цієї тканини (наприклад, при інфаркті міокарда) кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в подальшому розростається сполучна тканина, що формує рубець.
Рис. 11. Будова скелетного м’яза