2. Недобросовісна конкуренція суб’єктів договірного права

Відповідно до Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р. зі змінами від 18 грудня 2008 р. недобросовісною конкуренцією вважаються дії у конкуренції, зокрема неправомірне використання репутації суб'єкта господарювання; створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці .

Конкретний перелік дій, які можуть характеризуватися як недобросовісна конкуренція в законодавстві України невичерпний. Вітчизняні нормативні акти містять також їх уточнюючу кваліфікацію, що є вимогою практики. Серед дій, пов’язаних із дискредитацією конкурента та досягненням в результаті цього неправомірних переваг у конкуренції названо наступні:

• дискредитація конкурента;

• купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

• порівняльна реклама;

• схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);

• схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

• схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

• підкуп працівника постачальника а також

• досягнення неправомірних переваг у конкуренції, що означає різноманітні форми нечесної конкурентної боротьби.

Значна кількість актів недобросовісної конкуренції пов’язана з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності, такі як торгові марки, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Серед них зокрема:

• копіювання зовнішнього вигляду виробу;

• неправомірне використання товару іншого виробника;

• неправомірне використання чужих рекламних матеріалів, позначень, упаковки тощо.

Вважається, що економічна свобода господарюючих суб’єктів може бути ефективно забезпечена тільки за допомогою цілого комплексу дій з профілактики недобросовісної конкуренції і активної боротьби з нею. Ділова репутація і власний комерційний досвід потребують постійної уваги і надійного захисту.

Основними органами, які покликані надавати такий захист, — це суди України, Антимонопольний комітет, правоохоронні органи держави та інші.

Розвиток економіки на сьогодні пов’язується із посиленням конкуренції, яка надає усім процесам позитивного ринкового забарвлення. Для держав у глобалізованому світі запровадження і захист конкурентних відносин стає пріоритетним завданням.

Сьогодні можна зазначити, що за 7 років з моменту прийняття Закону про захист ЕК сформувалась значна за обсягом практика його застосування.

Перш за все, звертає на себе увагу правове регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності — монополістів. Закон України про захист ЕК, не визначаючи безпосередньо самого терміну “монопольне (домінуюче) становище”, встановлює критерії, за допомогою яких його можна вірно розуміти. Відповідно до ст. 12 Закону України про захист ЕК, суб’єкт господарювання посідає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

1) на цьому ринку в нього немає жодного конкурента;

2) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Захист економічної конкуренції не був би ефективним без здійснення захисту суб'єктів господарювання та споживачів від недобросовісної конкуренції.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарські діяльності, в тому числі неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

На практиці питання недобросовісної конкуренції постають перед суб'єктами господарювання вельми часто. Досягаючи переваг у бізнесі, суб'єкти господарювання нерідко тяжіють до використання сумнівних з точки зору конкурентного законодавства методів (порівняльна реклама, використання недостовірної інформації, тощо). З іншої сторони, суб'єкти господарювання так само стикаються з проявами недобросовісної конкуренції, вчиненими щодо них, та бажають такі прояви припинити, а винних у їх вчиненні притягти до відповідальності. Тут же слід відмітити істотність санкцій, які можуть бути застосовані органами Антимонопольного комітету України за вчинення дій, визнаних недобросовісною конкуренцією.

Поняття недобросовісної конкуренції з'явилося в Україні в результаті розвитку ринкової економіки і ґрунтувалось на глибоких дослідженнях законодавства і практики багатьох держав, для яких поняття недобросовісної конкуренції відоме з XIX ст. В результаті під недобросовісною конкуренцією розуміються в Україні будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Разом з тим слід розрізняти недобросовісну конкуренцію і дії, що призводять до монопольного становища на ринку, що є усталеною практикою в інших державах. В Україні ці поняття складають основу двох інститутів, які у поєднанні регулюють відносини в сфері конкуренції.