Ознаки та симптоми

АГ рідко виявляється через які-небудь симптоми; її виявляють, як правило, підчас обстеження, або при зверненні по медичну допомогу з приводу проблем зі здоров'ям, не пов'язаних з АГ. Деякі люди з високим кров'яним тиском скаржаться на головний біль (особливо у потиличній частині голови і в першій половині дня), а також на млість, запаморочення, дзвін у вухах (дзижчання або шипіння у вухах), погіршення зору і епізоди непритомності.^[10]

Підчас медичного огляду АГможна запідозрити при виявленні гіпертензивної ретинопатії підчас обстеження очного дна у задній частині ока за допомогою офтальмоскопії.^[11] Традиційно тяжкість змін гіпертензивної ретинопатії оцінюється за шкалою від I до IV, хоча більш легкі види може бути важко відрізнити один від одного.^[11] Результати офтальмоскопії можуть також вказувати на те, як довго людина була гіпертоніком.^[10]

Вторинна гіпертензія

Деякі додаткові ознаки і симптоми можуть вказувати на вторинну гіпертензію, викликану причинами, які може бути діагностовано та усунуто. Зокрема, це захворювання нирок або ендокринні захворювання. Наприклад, ожиріння грудної клітки і живота, порушення толерантності до глюкози, місяцеподібне лице, "бичачий горб" і багряні стрії свідчать про синдром Кушинга. ^[12] Захворювання щитовидної залози та акромегалія також можуть привести до АГ і мають характерні симптоми та ознаки.^[12] Судинний шум у верхньопоперековій ділянці може вказувати на стеноз ниркової артерії (звуження артерій, що постачають нирки). Зниження артеріального тиску в ногах або затримка чи відсутність пульсу у стегновій артерії може вказувати на коарктацію аорти (анатомічне звуження аорти). АГ, що коливається в широких межах і супроводжується головними болями, серцебиттям, блідістю та потінням, має викликати підозру щодо феохромоцитоми.^[12]

Гіпертензивні кризи

Значне підвищення кров'яного тиску (до значення, що дорівнює або перевищує 180 систолічного тиску та/або 100 діастолічного тиску з симптомами ураження органів-мішеней, яке ще іноді називають злоякісною або прогресуючою гіпертензією) називають "гіпертензивним кризом". Артеріальний тиск вище цих рівнів вказує на високий ризик ускладнень. Люди з артеріальним тиском у цьому діапазоні можуть не мати ніяких симптомів, але зазвичай частіше повідомляють про головний біль (22% випадків)^[13] і запаморочення, ніж загальна популяція.^[10] Інші симптоми гіпертензивного кризу можуть включати в себе погіршення зору або задишку у зв'язку із серцевою недостатністю чи загальне погане почуття нездужання у зв'язку із нирковою недостатністю.^[12] Відомо, що більшість людей з гіпертензивним кризом мають підвищений кров'яний тиск, але додаткові чинники можуть призвести до його різкого зростання.^[14]

"Ускладнений гіпертензивний криз", який раніше називався "злоякісна гіпертензія», виникає, коли є докази прямого ушкодження одного або декількох органів в результаті сильно підвищеного кров'яного тиску. Це ушкодження може включати в себе гіпертензивну енцефалопатію, викликану набряком і дисфункцією мозку, і характеризується головними болями і зміненим рівнем свідомості (сплутаність свідомості та сонливість). Набряк сітківки і фундальний крововилив та ексудати є ще однією ознакою ураження органів-мішеней. Біль у грудях може вказувати на пошкодження серцевого м'яза (яке може прогресувати до інфаркту міокарда), а іноді й до розриву аорти, розриву внутрішньої стінки аорти. Задишка, кашель і відходження закривавленого мокротиння є характерними ознаками набряку легенів. Це захворювання є набряком тканини легенів у зв'язку із лівошлуночковою недостатностю, нездатністю лівого шлуночка серця адекватно перекачувати кров з легенів до артеріальної системи великого кола кровообігу.^[14] Швидке погіршення функції нирок (гостре ушкодження нирок) і мікроангіопатична гемолітична анемія (руйнування клітин крові) можуть також мати місце.^[14] У таких ситуаціях необхідне швидке зниження артеріального тиску для того, щоб зупинити тривале ушкодження органу.^[14] З іншого боку, немає жодних доказів того, що артеріальний тиск має бути швидко знижений при гіпертензивних кризах, коли немає доказів ураження органів-мішеней. Надто стрімке зниження артеріального тиску також має певні ризики.^[12] При гострих гіпертензивних кризах показане застосування пероральних препаратів для поступового зниження кров'яного тиску протягом 24–48 годин.^[14]

Вагітність

АГ спостерігається у 8–10% вагітних.^[12] Більшість жінок з гіпертензією під час вагітності мають передіснуючу первинну артеріальну гіпертензію. Високий кров’яний тиск під час вагітності може бути першою ознакою прееклампсії, серйозного захворювання другої половини вагітності та перших тижнів післяпологового періоду.^[12] Діагноз прееклампсії включає підвищений кров’яний тиск та наявність білків у сечі.^[12] Прееклампсія спостерігається приблизно у 5% вагітних та є причиною приблизно 16% усіх материнських смертей в усьому світі.^[12] Прееклампсія також подвоює ризик смерті немовляти.^[12] Зазвичай це захворювання протікає без симптомів, але його можна виявити при проходженні регулярного медичного обстеження. Серед основних симптомів преекламспії: головний біль, порушення зору (часте "блимання"), блювота, епігастральний біль та набряки (опухання). Іноді прееклампсія може переходити у небезпечну для життя хворобу під назвою еклампсія. Еклампсія – це гіпертензивний криз, який має ряд важких ускладнень. Серед таких ускладнень: ризик втрати зору, набряк мозку, судоми, ниркова недостатність, набряк легень та синдром дисимінованого внутрішньосудинного згортання крові (порушення згортання крові).^[12][15]

Немовлята та діти

Затримка розвитку, напади, подразливість, слабкість та ускладнене дихання^[16] можуть бути пов’язаними з гіпертензією у новонароджених та немовлят. У більш старших немовлят та дітей гіпертензія може викликати головний біль, безпричинну подразливість, перевтому, затримку розвитку, затуманений зір, носову кровотечу та параліч лицевого нерву.^[7][16]

Ускладнення

Докладніше: Complications of hypertension

Малюнок, який ілюструє основні ускладнення внаслідок постійно високого кров’яного тиску.

Гіпертензія є найбільш значним фактором ризику передчасної смерті в усьому світі, який можна попередити.^[17] Вона підвищує ризик ішемічної хвороби серця ,^[18] інсультів,^[12] захворювання периферичних судин^[19] та інших серцево-судинних захворювань, включаючи серцеву недостатність, аневризму аорти, поширений атеросклероз та тромбоемболію легеневої артерії.^[12] Гіпертензія також є фактором ризику для розвитку когнітивних порушень, деменції та хронічного захворювання нирок.^[12] Інші ускладнення:

• Гіпертензивна ретинопатія

• Гіпертензивна нефропатія^[20]

Причина

Первинна гіпертензія

Первинна (ессенціальна) артеріальна гіпертензія (власне гіпертонічна хвороба) – це найбільш розповсюджена форма гіпертензії, яка становить майже 90–95% усіх випадків артеріальної гіпертензії.^[1] У людей майже з усіх верств суспільства кров’яний тиск з віком підвищується, і ризик виникнення захворювань на фоні гіпертензії стає більш значним.^[21] Гіпертензія виникає внаслідок складної взаємодії генів та навколишніх факторів. Були знайдені численні загальні гени, які мають незначний вплив на кров’яний тиск, ^[22] а також деякі рідкісні гени, які у значній мірі впливають на кров'яний тиск, ^[23] однак генетична сторона гіпертензії досі недостатньо вивчена. На кров’яний тиск також впливають деякі навколишні фактори. Фактори способу життя, які знижують кров’яний тиск: дієтичне харчування зі зменшеним вмістом солі,^[24] споживання більшої кількості фруктів та продуктів з низьким вмістом жирів (дієтологічний підхід до лікування гіпертензії (DASH-дієта)). Фізична активність,^[25] втрата зайвої ваги^[26] та зменшене вживання алкоголю також допомагають знизити кров’яний тиск.^[27] Можлива роль інших факторів, таких як стрес,^[25] вживання кофеїну^[28] та дефіцит вітаміну D^[29] досі не є чітко визначеною. Інсулінорезистентність, яка є розповсюдженим явищем при ожирінні та синдромі X (або метаболічному синдромі), також вважається одним з факторів, які сприяють гіпертензії.^[30] Окрім того, недавні дослідження говорять про те, що деякі події у ранньому віці (наприклад, недоношення, паління під час вагітності та відсутність грудного вигодовування) також вважаються факторами ризику для розвитку ессенціальної гіпертензії у дорослих.^[31] Однак механізми, які пов’язують ці типи впливу на гіпертонію у дорослих, залишаються невідомими.^[31]. Дослідження на спонтанно гіпертензивних щурах (2012) виявили у якості причини гіпертензії запалення вазомоторного центру стовбура головного мозку ^[32]

Вторинна гіпертензія

Вторинна гіпертензія розвивається внаслідок відомих причин. Ниркові захворювання є найбільш розповсюдженою причиною вторинної гіпертензії.^[12] До гіпертензії також можуть призвести захворювання ендокринної системи, такі як синдром Кушинга, гіпертиреоз, гіпотиреоз, акромегалія, синдром Конна, або гіперальдостеронізм, гіперпаратиреоз та феохромоцитома.^[12][33] Серед інших причин вторинної гіпертензії: ожиріння, апное уві сні, вагітність, коарктація аорти, надмірне вживання алкоголю та деяких медичних препаратів, лікарських трав та заборонених наркотичних речовин.^[12][34]

Патофізіологія

Схема, яка пояснює фактори, що впливають на артеріальний тиск

У більшості людей зі сталою ессенціальною (первинною) гіпертензією підвищений опір кровотоку (загальний периферичний опір судин) пояснює високий тиск у той час, як хвилинний серцевий викид залишається в межах норми.^[35] Існують докази того, що деякі молоді люди з передгіпертензією або “транзиторною гіпертензією” мають високий хвилинний серцевий викид, прискорений серцевий ритм та загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) у межах норми. Таке захворювання називається гіперкінетичною транзиторною гіпертензією.^[36] У цих людей основні симптоми сталої ессенціальної гіпертензії розвиваються пізніше, оскільки з віком їхній серцевий викид зменшується, а периферичний опір судин підвищується.^[36] Досі немає єдиної думки щодо того, чи такий хід розвитку є типовим для усіх людей, схильних до гіпертензії.^[37] Підвищений периферичний опір судин при сталій гіпертензії, головним чином, пов’язаний зі структурним звуженням невеликих артерій та артеріол.^[38] Зменшення кількості або щільності капілярів також впливає на периферичний опір.^[39] Гіпертензію також пов’язують зі зниженням еластичності периферичних вен,^[40] що може підвищити зворотній кровотік до серця, кінцевий кінцевий діастолічний тиск і в подальшому призвести до діастолічних порушень. Досі невідомо, чи впливає на сталу форму ессенціальної гіпертензії надмірне активне скорочення кровоносних судин.^[41]

Пульсовий тиск (різниця між систолічним та діастолічним кров’яним тиском) часто підвищений у літніх людей з гіпертензією. Подібна ситуація може призвести до надмірно високого систолічного тиску, однак при цьому діастолічний тиск може бути нормальним або навіть низьким. Таке захворювання називається ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією (ІСАГ).^[42] Високий пульсовий тиск у літніх людей з гіпертензією або ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією пояснюється підвищеною артеріальною ригідністю, яка зазвичай супроводжує процес старіння та може погіршуватися через високий кров’яний тиск.^[43]

Стосовно механізмів, які впливають на підвищення опору артеріальної системи при гіпертензії, висувалося багато гіпотез. Найбільше свідчень було отримано для наступних причин:

• Порушення водно-сольового обміну у нирках, зокрема розлад інтраренальної ренін-ангіотензинової системи^[44]

• Розлади симпатичної нервової системи^[45]

Ці механізми не є взаємовиключними, скоріше вони певною мірою поєднуються у більшості випадків ессенціальної гіпертензії. Можна припустити, що ендотеліальна дисфункція (дисбаланс фізіологічних механізмів і біологічних речовин) та запалення судин також можуть сприяти підвищенню периферичного опору судин та ушкодженню судин при гіпертензії.^[46][47]

Діагностика

Типові обстеження, що проводяться при артеріальній гіпертензії
Система	Обстеження
Ниркова	Мікроскопічний аналіз сечі, протеїнурія, сироватка АСК (азот сечовини крові) та/або креатинін та цистатин C
Ендокринна	Сироватка натрій, калій, кальцій, ТТГ (тиреотропний гормон).
Метаболічна	Глюкоза в крові натще, загальний холестерин, ЛПВЩ та ЛПНЩ холестерин, тригліцериди
Інші	Гематокрит, електрокардіографія, ехокардіографія та рентгенографія грудної клітини
Джерела: Принципи внутрішньої медицини Гаррісона[48] others[49][50][51][52][53]

АГ діагностується, коли у пацієнта, що не приймає гіпотензивних лікарських засобів, постійно наявний високий кров'яний тиск (систолічний 140 мм. ртутного стовпчика та/або діастолічний 90 мм. ртутного стовпчика або вище). Для стандартного ^[3] діагностування необхідно зробити три окремі вимірювання сфігмоманометром з інтервалами в один місяць.^[54] Первісна оцінка хворих на АГ включає в себе повний аналіз анамнезу та медичний огляд. За наявності 24-годинних моніторів артеріального тиску в амбулаторних умовах та домашніх вимірювачів артеріального тиску, необхідність уникнення неправильного діагностування пацієнтів з гіпертензією "білого халата" призвела до зміни протоколів. У Великобританії поточною рекомендованою практикою є подальше спостереження після одного єдиного підвищеного показника тиску, виміряного у клініці, шляхом вимірювання тиску в амбулаторних умовах. Подальше спостереження також може бути проведене шляхом відстеження артеріального тиску протягом семи днів у домашніх умовах, але таке спостереження вважається менш вдалим варіантом.^[3]

Одразу після встановлення діагнозу артеріальної гіпертензії лікарі намагаються визначити причину на основі факторів ризику та інших симптомів, якщо вони присутні. Вторинна гіпертензія частіше зустрічається у дітей предпубертатного віку й у більшості випадків викликана нирковою недостатністю. Первинна, або ессенціальна гіпертензія частіше зустрічається у підлітків і має декілька факторів ризику, включаючи ожиріння і сімейний анамнез гіпертензії.^[55] Також можуть бути зроблені лабораторні аналізи, щоб виявити можливі причини вторинної гіпертензії й визначити, чи не завдала гіпертензія шкоди серцю, очам і ниркам (органам-мішеням). Проводяться додаткові дослідження на діабет та високий рівень холестерину, тому що ці стани здоров'я є факторами ризику для розвитку хвороб серця і, можливо, потребують лікування.^[1]

Креатинін сироватки крові вимірюється для визначення захворювання нирок, яке може бути причиною або результатом гіпертензії. Креатинін сироватки сам по собі може переоцінити швидкість клубочкової фільтрації. Останні рекомендації підтримують використання прогнозних рівнянь, таких як формула Модифікації дієти при захворюваннях нирок (MDRD) для оцінки швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ).^[56] ШКФ може також надати вихідний показник функції нирок, що може бути використаний для відстеження побічних ефектів деяких антигіпертензивних препаратів на функцію нирок. Крім креатиніну для визначення фільтраційної здатності нирок рекомендовано використання цистатину C, рівень якого точніше відповідає ШКФ та не залежить від маси тіла, віку, статі, раси, характеру харчування пацієнта. Аналіз зразків сечі на білки також використовується в якості додаткового індикатора захворювання нирок. Електрокардіографія (ЕКГ) проводиться для виявлення свідчень того, що серце тривало перебуває під напругою від високого кров'яного тиску. ЕКГ може опосередковано показати потовщення серцевого м'яза (гіпертрофію міокарду лівого шлуночка) або те, чи зазнало серце незначних порушень, таких як безсимптомний серцевий напад. Рентгенографія грудної клітини або ехокардіографія можуть бути виконані для виявлення ознак збільшення розмірів серця, наявності анатомічних дефектів, що порушують нормальний тік крові або пошкодження серця.^[12]