Фактори ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

1. Психічні розлади.

2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.

3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та нар­котиків.

6. Невдачі в інтимних стосунках.

7. Занижена самооцінка.

8. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.

9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).

11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). Вони частіше переважають (приблизно в 70% випадків ці проблеми безпосередньо пов'язані із суїцидом), а роль «останньої краплі» виконує конфлікт у школі. [13]

Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально для тієї чи іншої особистості. В молодшому віці актуальним є зв'язок з сім’єю, і в цьому випадку, суїцид є засобом «саботування» того, що відбувається в сім’ї. Для підлітка ж пріоритетними є відносини з оточенням, а також особливості переживання підліткової кризи, що характеризується підвищеною чутливістю до того, що з ним відбувається, часто суїцид виступає, як потреба «уникнення» проблем, втечею від реальності, або ж засобом привернення уваги.

В будь якому випадку, суїцид є крайньою мірою, що спричинена байдужістю і не розумінням оточуючих.

Вік істотно впливає на особливості суїцидальної поведінки. Наприклад, кризові періоди життя, такі, як юність або початок старості, характеризуються підвищенням суїцидальної готовності.

Суїцидальна поведінка в дитячому віці носить характер ситуаційно-особистісних реакцій, тобто пов'язано власне не з самим бажанням померти, а з прагненням уникнути стресових ситуацій або покарання. Більшість дослідників відзначає, що суїцидальна поведінка у дітей до 13 років - рідкісне явище, і тільки з 14-15-річного віку суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму до 16-19 років.

За даними дослідження А.Г. Амбрумовой 770-ти дітей і підлітків з суїцидальною поведінкою, наймолодшими були діти 7 років. Більшість склали дівчинки (80,8%). Найбільш частими способами у дівчаток були отруєння, у хлопчиків - порізи вен і повішення.

Більшість авторів вважають, що концепція смерті у дитини наближається до адекватної лише до 11 - 14 років, після чого дитина може по-справжньому усвідомлювати реальність і незворотність смерті. Маленька дитина швидше фантазує з приводу смерті, погано розуміючи відмінності між живуть і померлим. І тільки ближче до підліткового віку смерть починає сприйматися як реальне явище, хоч і заперечується, здається малоймовірною для себе. Отже, терміни «суїцид» і «суїцидальну поведінку» в строгому сенсі для раннього віку мало прийнятною.

Мотиви, якими діти пояснюють свою поведінку, здаються несерйозними і швидкоплинними. Для дітей у цілому характерні вразливість, сугестивність, низька критичність до своєї поведінки, коливання настрою, імпульсивність, здатність яскраво відчувати і переживати. Самогубство в дитячому віці провокується гнівом, страхом, бажанням покарати себе або інших. Нерідко суїцидальну поведінку поєднується з іншими поведінковими проблемами, наприклад прогулами школи або конфліктами з однокласниками, вчителями та рідними.

Виникненню суїцидальної поведінки також сприяють тривожні і депресивні стани. Ознаками депресії у дітей можуть бути: сум, невластиве дітям безсилля, порушення сну і апетиту, зниження ваги і соматичні скарги, страх невдачі і зниження інтересу до навчання, почуття неповноцінності або відторгнутості від колективу, надмірна самокритичність, замкнутість, занепокоєння, агресивність і низька стійкість до фрустрації .

Дещо іншу картину суїцидальної поведінки ми спостерігаємо в підлітковому віці. Серед підлітків спроби самогубства зустрічаються значно частіше, ніж у дітей, причому лише деякі з них досягають своєї мети. Частота закінчених суїцидів підлітків не перевищує 1% від усіх суїцидальних дій. Суїцидальна поведінка в цьому віці частіше має демонстративний характер, в тому числі - шантажу. А.Є. Личко зазначає, що лише у 10% підлітків є справжнє бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% - це крик про допомогу. Б. Н. Алмазов, обстеживши групу підлітків 14-18 років, умисно завдали собі порізи, встановив, що тільки 4% з них у момент самопорізу мали думки суїцидального змісту. Більшість же ексцесів були вчинені після сварки з однолітками, а також як бравада або обряд «братання». А.Є. Личко, А.А. Александров, провівши обстеження групи підлітків у віці 14-18 років, прийшли до висновку, що у 49% суїцидальні дії були здійснені на тлі гострої афективної реакції [13]. У групі підлітків також дещо зростає роль психічних розладів, наприклад депресії. До «дитячим» ознаками депресії приєднуються почуття нудьги і втоми, фіксація уваги на дрібницях, схильність до бунту і непослух, зловживання алкоголем і наркотиками. [5,61]

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

1. Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).

2. Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).

3. Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Науковець-психолог В. Силяхіна вказує, що більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Якщо суїцидальна спроба не завершилася загибеллю, у людини наступає етап постсуїцидальної кризи, який триває аж до повного зникнення суїцидальних тенденцій.

Ознаки, за якими можна виявити ризик суїциду у підлітків

Про ризик самогубства у підлітків можна зробити висновок, спостерігаючи за їхньою поведінкою, дослухаючись до змісту їхніх розмов, аналізуючи їхню життєву, зокрема сімейну ситуацію. Чим більше з пере­рахованих нижче чинників виявляється у ході спостереження за підлітком, тим вища ймовірність розвитку в нього суїцидальної поведінки:

• актуальні суїцидальні ідеї з відхиленням альтерна­тивних ідей, а також наявність точного плану суїциду;

• депресивний стан чи інше психічне захворювання;

• попередні  суїцидальні  спроби; ризик суїциду най­вищий протягом першого року після такої спроби;

• попередні суїцидальні спроби, здійснені не шляхом прийому таблеток;

• суїцидальні спроби в сім'ї чи серед близького оточен­ня підлітка;

• соціальна ізоляція;

• конфлікти між підлітком та його оточенням, сімейні проблеми;

• девіантна поведінка в цілому;

• вживання наркотиків чи алкоголю;

• бажання бути направленим на стаціонарне лікування.

Найчастіше в передсуїцидний період у підлітків виявляються різноманітні варіанти депресивних станів (як ендогенних, так і реактивних) і ситуаційних реакцій, як правило, на тлі акцентуацій характеру. Депресія проявляється у залежності від психологічної акцентуації характеру. [12]

Однак крім прямих ознак, дитячі психологи виділили групи підлітків, в якій ризик суїцидів набагато вищий, ніж у їхніх однолітків. Нижче описані відмітні риси характеру таких дітей:

Підлітки, які не вміють правильно формулювати свої думки, переживання, не можуть пояснити те, що вони відчувають.

Двоїсте світовідчуття підлітка і, відповідно, його поведінки. З одного боку – підліток не відчуває себе дитиною, його охоплюють дорослі переживання і почуття, він всіляко намагається відстояти свою незалежність. Але в той же самий час підліток веде себе як дитина, повністю залежачи від батьків, як у побутовому, так і в емоційному плані. Це протиріччя позбавляє дитину душевної рівноваги.

Гіпер виражений підлітковий максималізм. Дитина різкий у своїх судженнях і оцінках, як оточуючим, так і самому собі.

Невміння аналізувати свої вчинки і прогнозувати їхні наслідки.

При дослідженні достатньо великої кількості дитячих і підліткових суїцидів психологи помітили одну спільну рису – практично у всіх дітей в значній мірі порушена нормальна психо емоційний зв'язок зі своєю сім'єю, а у дівчаток – особливо з матір'ю. Яким би дорослим не позиціонував себе підліток, відсутність взаєморозуміння і контакту з сім'єю може дуже сильно посилювати всі переживання дитини, роблячи їх особливо гострими і часом практично трагічними. [3; 76]