2.3 Проведення коригувальних занять

Коригувальні заняття іноді проводилися у вигляді занять з ритмічної гімнастики. Вправи ритмічної гімнастики легко дозуються, спрямовані за дією, дуже прості у виконанні і доступні у вивченні. Вони включали об'єднані у серії різні види бігу, стрибків, підскоків, танцювальних елементів, котрі виконуються в швидкому темпі. Окрім того, вправи ритмічної гімнастики виконувалися під музику і, залишаючись по суті гімнастичними вправами, мали танцювальний характер, формували почуття ритму, музичність, вміння узгоджувати свої рухи з музикою [3]. Вплив ритмічної гімнастики на організм дитини, виражається, перш за все, позитивним впливом на серцево-судинну і дихальну системи [3]. Через це комплекси коригувальної ритмічної гімнастики були рекомендовані для профілактики порушень постави у дітей з вадами зору, та розвитку дихальної мускулатури у дітей з вадами мови. Під час проведення коригувальної ритмічної гімнастики ми користувалися наступними методичними рекомендаціями. Так, комплекс коригувальної ритмічної гімнастики включав 4 частини: вправи з малою амплітудою для того, щоб підготувати організм до активної роботи; вправи з великою амплітудою; вправи для зміцнення м'язів передньої та задньої поверхні тулуба, косих м'язів, м'язів верхнього плечового пояса тощо; стрибкові вправи. Заняття проходили двічі на тиждень в 1 -му і тричі на тиждень - в 2-му і 3-му етапах. У кінці заняття обов'язково давалися вправи на розслаблення і заспокоєння нервової системи. В умовах дошкільних закладів застосування аутогенного тренування вважається придатним [3].

Під час занять з фізкультури, а також занять коригувальною гімнастикою нами застосовувалися окремі пози з йоги [3]. Відомо, що йогівські асами можна використовувати для лікування найрізноманітніших захворювань. Змінюючи зовнішню структуру положення, можна цілеспрямовано впливати на ті чи інші вегетативні функції [3]. Застосовувалися 23 асани, які покращують поставу [8]: поза зародка, кута, прямого кута, містка, дитини, доброї кішки, сердитої кішки, лагідної кішки, діамантова поза, поза гори, божественна поза, поза змії, цвіркуна, скручування, лелеки, голово колінна поза, бумеранга, берізки, плуга, лебедя, риби, верблюда, тронна поза. Враховувалися рекомендації щодо застосування таких нетрадиційних вправ хатха-йоги, як стійка на лопатках. Вважається, що подібні вправи призводять до покращення кровопостачання очних яблук, і, як показали результати досліджень [6], під час короткочасного виконання не викликають патологічних змін функцій серця. Тому стійка на лопатках короткочасно застосовувалась нами і в роботі з дітьми з косоокістю.

2.4 Особливості та значення занять з лфк в роботі зі слабозорими дітьми молодшого шкільного віку в умовах спеціалізованої школи

Серед учнів спеціалізованих шкіл для дітей з вадами зору спостерігаються стійкі патології різних органів і систем. Захворювання внутрішніх органів, нервової системи і хребта поєднуються з короткозорістю, порушенням акомодації [3,4].

Встановлено, що діти з вадами зору в моторному і фізичному розвитку відстають від своїх однолітків, які бачать добре. Це пов’язано з тим, що порушення органу зору і функцій зорового аналізатора обмежує дитину в повноцінному розвитку, а отже страждає основний вид діяльності дитячого організму – пізнання навколишнього середовища. Наслідком зниженого зору є недостатня рухова активність дитини, що, в свою чергу, спричиняє відставання фізичного розвитку, погіршення рухової функції, координації, орієнтації в просторі [2].

Сермеєв Б.В. подає порівняльну характеристику показників фізичного розвитку слабозорих і зрячих дітей шкільного віку (Табл.1).

Таблиця 1

Різниця в показниках фізичного розвитку слабозорих і зрячих дітей

Показники	Вік	Різниця у порівнянні зі зрячими дітьми
Ріст	16-18	5,5-8см
Вага	7-12 13-18	3-5% 5-7%
Окружність грудної клітки	13-14	4,7см
Гнучкість	7-10	12-15%
Координація	7-10	33%

Патологічні процеси, що розвиваються в результаті хвороби, викликають комплекс психічної неповноцінності, що характеризується тривогою, втратою впевненості в собі, пасивністю чи ізольованістю, або навпаки — егоцентризмом та агресивністю [7]. Це зумовлює певні труднощі в процесі навчання, виховання і реабілітації дітей з вадами зору.

З початком навчання у молодших школярів змінюється провідний вид діяльності: гра замінюється навчанням у школі, що, в свою чергу, змінює руховий режим дитини. З’являються урочні форми занять, в наслідок яких посилюються певні статичні навантаження на організм школяра і вимагається більша концентрація уваги.

Різноманітні порушення органу зору і функцій зорового аналізатора змушують школяра обирати оптимальне положення тіла при читанні, письмі, яке, нерідко, суперечить вимогам щодо правильної постави. Коли дитина постійно приймає неправильне положення тіла під час шкільних занять, під час сну, прийняття їжі тощо, у неї виникають різні порушення і деформації опорно-рухового апарату. Тому основним завданням батьків, педагогів та вчителів, що працюють зі слабозорими дітьми є попередження появи даних порушень як під час перебування дитини в школі, так і в домашніх умовах [3].

Дані багатьох досліджень переконливо показали, що ефективність лікування зорової патології, а саме підвищення центральної гостроти зору, відновлення бінокулярного зору, зорова працездатність, є більш істотним в дітей з високою та раціонально організованою руховою активністю. Систематичні заняття фізичними вправами позитивно впливають на функціональний стан зорового аналізатора, а саме: на показники швидкості переробки інформації, стійкості акомодації і швидкості розпізнавання предметів. Відзначено також позитивний вплив фізичних вправ на поліпшення кровообігу циліарного м’язу, гостроту зору і гостроту глибинного зору в слабозорих дітей [5].

Дослідження, проведені у Львівському навчально-реабілітаційному центрі для дітей з вадами зору „Левеня” та результати медичного обстеження дозволили визначити найбільш поширені та поодинокі очні захворювання вихованців шкільного відділення (рис. 1).

Найбільш поширеними захворюваннями є міопія високого ступеня (25%), ністагм (14%), гіперметропія (12%), катаракта, афакія (11%) та гіперметропічний астигматизм (10%). Рідше зустрічаються такі діагнози, як міопічний астигматизм (8%), атрофія зорових нервів (5%), косоокість (4%), змішаний астигматизм (3%), міопія середнього ступеня (3%), субатрофія очного яблука та сліпота одного ока (3%). Найменший відсоток припадає на відшарування сітківки (1%) та хоріретиніт (1%).

Рисунок 1. Структура очних захворювань дітей молодшого шкільного віку навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору „Левеня”

Щодо наявності порушень постави та захворювань опорно-рухового апарату у учнів Львівського навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору „Левеня”, на рисунку 2 зображене відсоткове співвідношення основних відхилень.

Отже, з поданої діаграми видно, що найпоширенішим захворюванням опорно-рухового апарату серед слабозорих дітей молодшого шкільного віку є сколіоз (34%) та порушення постави (29%). Рідше зустрічається плоскостопість (19%), ДЦП (6%) та інші порушення (10%). Дітей, у яких відсутні порушення опорно-рухового апарату лише 2%.

В зв’язку з наявністю великої кількості відхилень у фізичному розвитку слабозорих дітей молодшого шкільного віку особливого значення набувають заняття лікувальною фізичною культурою, так як вони мають цілеспрямований корекційний і лікувальний вплив на ті чи інші відхилення у здоров’ї дитини.

Рисунок 2. Порушення опорно - рухового апарату у учнів молодшого шкільного віку навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами зору „Левеня”

Можна запропонувати наступний графік занять з ЛФК в поєднанні з уроками фізичного виховання: понеділок, середа та п’ятниця – заняття з ЛФК; вівторок і четвер – урок фізичного виховання. Даний розподіл занять на тиждень дозволяє дотримуватись основних принципів – систематичність, послідовність та безперервність впливу фізичних навантажень, що є дуже важливим аспектом при роботі з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку.

При правильній організації корекційних занять з ЛФК наявні в дітей очні захворювання та аномалії розвитку органу зору не заважають правильному виконанню фізичних вправ. Такі діти потребують індивідуального і диференційованого підходу, встановлення спеціальних режимів рухової активності з урахуванням конкретної аномалії зорового аналізатора, а також спеціальних умов навчання руховим діям [16].

Вади зору у дітей, які складають контингент спеціалізованих шкіл, не можуть бути протипоказами до занять з фізичного виховання та ЛФК. Але, що стосується окремих вад, таких як: відшарування сітківки ока, атрофія зорових нервів, глаукома, високий ступінь міопії тощо, то в даному випадку можна виділити ряд протипоказів до застосування фізичних навантажень, а саме: піднімання вантажів, різкі струси тіла, стрибки і зістрибування, різкі нахили тулуба та тривале виконання вправ з нахиленою до низу головою, робота, яка вимагає бінокулярного зору та посиленої концентрації уваги; окрім цього, дітям забороняється займатись видами спорту, що передбачають характерні навантаження. Важливо чітко дозувати навантаження, уникати перевтоми та протипоказів, уважно планувати програму на кожне заняття зі слабозорими дітьми, а також регулярно консультуватись з дитячим офтальмологом [6.].