2.3 Безсполучникове складне речення.

Безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без допомоги сполучників і сполучних слів: Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море. У безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: Весна ледачого не любить, вона проворного голубить.

Крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

Двокрапка ставиться, якщо:

- друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б’є джерело.

- друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): Говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.

Тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:

- зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, мов...): Мало прожити життя — треба життя зрозуміть

- друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: На годину спізнишся — за рік не доженеш.

- у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: Защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.

- відбувається швидка зміна подій: Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.

2.4 Складні синтаксичні конструкції

Складними синтаксичними конструкціями називаються складні речення з різними типами зв’язку між його частинами — сполучниковими і безсполучниковими: Не китайкою покрились козацькії очі, не вмили біле личко слізоньки дівочі: орел вийняв карі очі на чужому полі, біле личко вовки з’їли.

Серед складних синтаксичних конструкцій виділяються речення: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові, з різними типами зв’язку. Речення такого типу зберігають принципи вживання розділових знаків, які характерні для окремих типів складних речень.

Зверніть увагу! Якщо в складнопідрядному реченні збігаються два підрядні сполучники або сурядний і підрядний, то кома між ними ставиться лише тоді, коли вилучення підрядного речення не вимагає перебудови всього речення. І, як з берега в воду, прожогом метнулася до дверей.

Якщо перший сполучник протиставний (але, а, однак і т. ін.), то кома після нього взагалі не ставиться: Довго сидів, а коли стемніло, пішов із села.

Висновок

Нам вдалося перш за все розглянути поняття про складне речення. Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні без­спо­лу­ч­ни­ко­ві, складні сполучникові (скла­д­но­сурядні, складнопідрядні) і складні з різними ви­да­ми зв'язку.

Серед розглянутих питань важливим було використання складних речень у нашому житті. Можна зробити висновок, що простими реченнями висловлюються думки про окремі самостійні явища, увага читача чи слухача акцентується саме на цих явищах, а не на їх взаємозв’язку, а складним реченням висловлюється думка, яка відображає взаємозумовленість явищ, зв’язок одного явища з іншим.

Було з’ясовано, що у складних сполучникових реченнях використовуються сполучники. Вони зв’язують  сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Як учитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

Ми прийшли до висновку, що складні речення мають багато варіантів розподілу розділових знаків, багато варіантів залежності підрядних частин у складнопідрядному реченні. З’ясували, що складні речення можуть слугувати для підсилення виразності мови.