2.Реформи л. Ерхарда у відродженні німецької економіки

У чому ж все-таки «секрет» швидкого відродження німецької економіки, її незвичайної стійкості і життєздатності? Працьовитість працьовитістю, але кожна людина повинна знати, чого і в ім'я чого він трудиться, бути впевненим, що вона робить не даремно. Якщо ж цього немає, якщо економічний курс політичного керівництва веде в нікуди, якщо сам уряд постійно кидається з боку в бік і керує народом за принципом «йди туди - не знаю куди, шукай то - не знаю що», то всяка праця скоро перетворюється на сізіфову, а потім у людей і зовсім пропадає бажанняпрацювати.Всі ці, загалом-то, нехитрі істини добре розумів і максимально враховував у своїй практичній політиці Ерхард, під керівництвом якого в 1948 році в Німеччині почалося здійснення грошової та економічної реформ. Старт був важким і болісним. Промислове виробництвостановило лише 40 відсотків від рівня 1936 року. Катастрофічно не вистачало самих елементарних товарів. Неймовірно набрякла грошова маса не залишала шансів для проведення скільки-небудь розумної грошово-фінансової політики. Процвітали спекуляція і чорний ринок. Справжньої валютної одиницею стала пачка американських сигарет, «панували голод, нужда і економічний хаос. Люди Були переповнені сумнівами, деморалізіровани і без будь-якої надії наполіпшення в майбутньому ». « Було розраховано, що в середньому на одного німця тільки кожні п'ять років проводилася одна тарілка, кожні дванадцять - пара взуття, що тільки кожен п'ятий немовля міг лягти у власну ліжко і лише кожен третій німець мав шанси лягти у власний труну ». Політика окупаційної влади тоді будувалася на ідеях відплати, покарання та опікунства. При цьому вони перейняли від нацизму командну економіку з її тотальним раціонування, дефіцитом, контролем над цінами, фінансами, експортом і імпортом.«Проти введення ринкового господарства були в той час СДПН і ХДС (головні партії Західної Німеччини), а також профспілки. СДПН вимагала «соціалістичне господарство шляхом планомірного управління» ... ХДС заявляв у своїй Аденській програмі: «Планування і регулювання економіки є необхідними взначному обсязі ще тривалий час »... і пропонував усуспільнити гірничу справу і металургію. Профспілки хотіли введення громадськоївласності в ключових галузях ...».Спочатку економічна політика ХДС як правлячої в той час партії була змінена з політичних мотивів - через жорсткий протистояння зі Східною Німеччиною, де почалося будівництво командної економіки. Одночасно союзники усвідомлювали, що післявоєнне відродження Європи неможливе без Німеччини (в Америці був прийнятий план Маршалла, де була передбачена значна допомога також і Західній Німеччині, крім того, західні союзники відмовилися від отримання репарацій), а що останнє неможливо без надання німцям певної самостійності. Так в західних окупаційних зонах була обрана Економічна рада, як гравроль обмеженого парламенту. У березні 1948 р. Л. Ерхард обраний економічним директором цієї ради. За своїми економічними поглядами Ерхард був переконаний «риночник».Високо кваліфікований вчений-економіст, він ще в роки війни переконався взгубності методів фінансової та господарської політики націонал -соціалізму, що включала в себе всі основні атрибути командної системи:планування «зверху», адміністративний розподіл ресурсів, жорсткий контроль над цінами, диктат найбільших виробників-монополістів, розрісся до гігантських розмірів Ерхард називав таку економіку "примусовою".