Порядок спостереження за противником

Спостереження є одним із найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Розвідка спостереженням ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ.

Для ведення розвідки спостереженням солдат може бути призначеним спостерігачем (хімічним спостерігачем). Солдат, призначений спостерігачем, повинен сам все бачити і прослуховувати, при цьому залишаючись непоміченим для противника. Він повинен добре орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, володіти зоровою пам'яттю, великою витримкою і терпінням, бути кмітливим, витривалим та холоднокровним.

Спостерігач зобовязаний:

- вміти вибирати, облаштовувати та маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-яку пору року і час доби, визначати відстані до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв'язку;

- знати розвідувальні ознаки основних видів зброї і бойової техніки противника, аналізувати відомості, вести записи у журналі спостереження і чітко доповідати про результати спостереження командиру.

Спостерігачу вказується смуга спостереження або об'єкт спостереження.

При постановці завдання спостерігачу вказується:

1) орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

2) відомості про противника і про свої підрозділи;

3) місце для спостереження;

4) сектор (смуга), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звернути особливу увагу;

5) напрямок ймовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;

6) порядок доповіді про результати спостереження;

7) сигнали оповіщення.

Місце для спостереження вибирається так, щоб окрас одягу і зброї зливався з місцевістю. При розташуванні коло місцевих предметів потрібно вести спостереження лежачи, знаходячись з тіньової сторони. В населеному пункті розташовуватися в зруйнованих будинках, на горищах, завалах. В лісі дерево вибирати в глибині лісу, гіллясте і сучкувате, але яке не вирізняється на фоні інших дерев. В горах – на схилах в бік противника.

Для спостереження місцевість ділять на три зони: ближню - до 400 м; середню – 400-800 м; дальню – в межах бачення оптичними приладами.

Спостереження починається з ближньої зони і ведеться справа наліво спочатку неозброєним оком, далі повторно оптичними приладами.

Доповідь про результати спостереження.

Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості і відстань до неї, заносить на схему і в журнал спостереження, а потім доповідає старшому. Наприклад: «ор.2, ліворуч 50 ближче 100, біля куща СП противника».

На посту спостереження повинно бути:

1. прилади спостереження (бінокль, стереотруба, бусоль, далекомір тощо)

2. крупномасштабна карта

3. журнал спостереження

4. компас і годинник

5. ліхтар

6. засоби звязку

7. сигнали опізнавання, позначення і оповіщення.

Способи визначення відстаней до цілей

1. на око

2. за допомогою оптичних приладів

3. за допомогою формули тисячної (по кутовій сітці бінокля або підручними засобами):

Д=В/Ух1000

Д – дальність до цілі; В – висота цілі, м; У – кут, під яким видно ціль, тис.

При визначенні кута необхідно знати кутові розміри окремих предметів (на відстані витягнутої руки) і ціну шкал оптичних приладів, прицілів, а також габаритні розміри цілей та основних місцевих предметів.

Так, товщина сірника, 1 мм лінійки = 0-02, сірникова коробка – 0-90, 0-60, 0-15; олівець – 0-15. ціна однієї поділки бінокля 0-05, прицілів – 0-04.

Висновок: Кожний військовослужбовець повинен уміло вибирати місце для окопу та облаштовувати його, постійно спостерігати за полем бою, знати сигнали оповіщення, управління та взаємодії і вміло діяти за ними, уміти виконувати обовязки спостерігача.

№ з/п	Час (хв.)	Навчальні питання та дії викладача	Дії тих, хто навчається
3.	15 хв.	Знищення розвідки та малих груп противника. Дії солдата в обороні під час вогневої підготовки атаки противника, при відбитті атаки, зміні вогневої позиції.
		При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з порядком дій солдата при веденні оборонного бою. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань.	Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання.

Знищення розвідки та малих груп противника. Дії солдата в обороні під час вогневої підготовки атаки противника, при відбитті атаки, зміні вогневої позиції.

До переходу противника в атаку розвідка та малі групи противника знищуються за командою командира вогнем чергових вогневих засобів із тимчасових вогневих позицій.

Перед переходом в наступ противник, як правило, буде проводити вогневу підготовку. В цей же час можуть наноситися ядерні удари. З отриманням сигналу, попереджуючого про безпосередню небезпеку та початок застосування противником ЗМУ, особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і переводить засоби захисту у положення «напоготові».

З початком вогневої підготовки противника спостерігач веде спостереження, а решта особового складу укривається в щілині, в бліндажі або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

При спалаху ядерного вибуху особовий склад негайно лягає на дно окопу (траншеї), при знаходженні у БМП (БТР) закриває двері, бійниці, люки, жалюзі та включає систему захисту. Такі дії передбачені тому, що БМП (БТР), танки та фортифікаційні спорудження значно послабляють дії ударної хвилі, проникаючої радіації і радіоактивного опромінення, надійно охороняють особовий склад від пошкодження світлового випромінювання.

Якщо особовий склад в цей час знаходиться на відкритій місцевості, потрібно негайно лягти на землю лицем вниз, ногами в бік вибуху, закрити шию та лице коміром шинелі, кисті рук заховати під себе.

Після проходження ударної хвилі особовий склад одягає протигази та готується до відбиття атаки противника.

При застосуванні противником хімічної зброї особовий склад, не припиняючи виконання бойової задачі, одягає засоби індивідуального захисту, в БМП (БТР) і танках одягає протигази, закриває люки, двері, бійниці, жалюзі та включає фільтровентиляційний прилад.

У випадку застосування противником запалюваних засобів особовий склад для захисту використовує фортифікаційні спорудження, танки, БМП (БТР), засоби індивідуального захисту, шинелі, куртки, плащ-палатки, різні місцеві матеріалі (дерев’яні щити, настили, мати з зелених гілок та трави).

Гасіння запалювальних речовин, що попали на шкіру або на одяг солдата, здійснюється ним самим або з допомогою товариша. Для гасіння запалювальної суміші, що горить, необхідно щільно накрити це місце рукавом, полою шинелі, плащ-палаткою, загальновійськовим захисним плащем, вологою глиною, засипати землею або піском. При відсутності засобів гасіння полум’я збивати перекочуванням на землі. Запалений одяг необхідно негайно зняти. На поверхні шкіри, що обпеклася, необхідно накласти пов’язку, змочену водою або 5% розчином мідного купоросу. При гасінні бойової техніки та споруджень, що горять, необхідно засипати землею, піском або снігом вогнище пожежі або накрити брезентом, плащ-палатками, шинелями, а також можливо збивати полум’я свіжозрубаними гілками дерев, кущів).

Для підвищення стійкості від загорання відкритих елементів дерев’яних споруджень потрібно засипати їх землею, а у траншеях створити пороги, які будуть перешкоджати затіканню суміші, що горить, в траншею.

При виявленні переходу противника в атаку за командою командира «Відділення - до бою» солдат швидко займає своє місце на позиції відділення.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

Танки та інші броньовані машини противника знищуються вогнем БМП, гранатометів та ПТКР, а піхота противника вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків та знищується. З підходом піхоти противника на 30-40 м солдати самостійно або за командою командира відділення закидають противника ручними гранатами та знищують вогнем впритул. Якщо танк противника не вдалося знищити з гранатомета (ПТУР), необхідно почекати, поки він підійде до позиції відділення на 25-30 м; на такій відстані танк своїм вогнем не небезпечний. З відстані 15-20 м солдат повинен кинути в танк протитанкову гранату і на час вибуху укритися в траншеї, після цього він повинен відкрити вогонь по піхоті, що прямує за танками, з тим, щоб відсікти їх від танків та знищити.

Якщо танк підбити не вдалося, солдат укривається в траншеї, як тільки він пройде над ним, кидає гранату у кормову частину танка, після чого продовжує вести вогонь по атакуючій піхоті.

Якщо окремі групи противника увірвуться на передній край оборони і спустяться в траншею, то солдат, щоб не допустити розповсюдження противника по траншеї, встановлює загородження (перепони, рогатки) і знищує противника вогнем впритул, а також діє ножем, багнетом, прикладом, магазином автомата, піхотною лопаткою, сталевим шоломом та іншими підручними засобами, кулаком, застосовує прийоми рукопашного бою, наносячи удари в пах, обличчя, шию, коліна, гомілки та інші незахищені ділянки тіла противника.

Противник, який проник на позицію сусіда, знищується вогнем у фланг і в тил з основних окопів або запасних вогневих позицій (ходів сполучення).

Після відбиття атаки противника солдати поповнюють боєприпаси, дозаряджають зброю, відновлюють зруйновані оборонні спорудження та загородження і знаходяться в готовності до відбиття повторних атак.

Нічні умови створюють певні труднощі у веденні оборонного бою. Перевага тих, хто обороняється, перед тими, хто наступає, в тому, що солдат в обороні знаходиться в траншеї (окопі), добре орієнтується на місцевості, а також в тому, що заздалегідь готується система вогню. Вночі спостерігач і чергові вогневі засоби повинні нести службу пильно, ні на хвилину не послабляти увагу, посилити спостереження за місцевістю і противником. Вогонь по цілі, що виявляє себе спалахами пострілів, ведеться довгими чергами. Для кращого коректування вогню доцільно застосовувати патрони з трасуючими кулями.

Вогонь із стрілецької зброї по літаках (вертольотах) ведеться у складі відділення або взводу на дальності до 500 м. При діях солдата на відкритій місцевості вогонь по повітряних цілях може вестися з положення лежачи, з коліна або стоячи. Розташовуючись в траншеях, солдат готується до ведення вогню по цих цілях з упором передпліччя лівої руки і магазина у передню крутість траншеї або з опорою спиною і лівої ноги о її крутості.

Висновок: Стійкість кожного військовослужбовця в обороні є запорукою успішного виконання бойового завданя підрозділу в цілому.

№ з/п	Час (хв.)	Навчальні питання та дії викладача	Дії тих, хто навчається
4.	20 хв.	Зайняття вихідного положення для наступу. Підготовка до наступу. Перехід в атаку, способи пересування на полі бою. Знищення противника в ході наступу.
		При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з порядком дій солдата при веденні наступального бою. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань.	Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання.

Зайняття вихідного положення для наступу. Підготовка до наступу. Перехід в атаку, способи пересування на полі бою. Знищення противника в ході наступу.

Наступ є вид бою, який має рішуче значення в досягненні перемоги над противником.

В наступі, як і в обороні кожен солдат повинен вести спостереження за полем бою і противником; з повним напруженням сил, вогнем своєї зброї знищувати противника, що обороняється, проявляти хоробрість, ініціативу та винахідливість в бою. Наступ повинен бути стрімким і безперервним, щоб противник не зміг організувати опір на проміжних рубежах.

В залежності від обстановки наступ на противника, що обороняється, може вестися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з ним.