4.8. Огляд і поточний ремонт швидкодіючих вимикачів постійного струму
Швидкодіючі автоматичні вимикачі, вживані на тягових підстанціях, є основними апаратами розподільних пристроїв постійного струму напругою 3,3 кВ. Однією з модифікацій швидкодіючих вимикачів є ВАБ-43-4000/30-Л-У4, призначений для захисту установок і ліній постійного струму при КЗ і неприпустимих перевантаженнях.
Огляди вимикачів на тягових підстанціях з постійним обслуговуючим персоналом проводяться щодня при прийомі зміни, а без такого персоналу - в терміни, затверджені головним інженером ЕЧ, але не рідше за 1 раз на 10 днів. Такі огляди проводяться без відключення вимикачів; при цьому перевіряють зовнішній стан камер, відсутність слідів підгарів і перекриттів, справність заземлення, свідчення лічильника числа аварійних відключень, навантаження (по кілоамперметру) і відповідність сигналізації положенню вимикачів.
Додатково 1 раз на 3 місяці, а якщо немає спрацьовувань - через 3 місяці, а також через один місяць після введення в експлуатацію проводяться огляди із зняттям напруги. Періодичність і об'єм оглядів можуть бути змінені залежно від місцевих умов.
Для вимикачів ВАБ-43, обладнаних пристроями для шунтування реакторів, передбачається також контроль технічного стану (КТС). Він виконується через 1000 ка сумарного відключеного струму, який визначається за свідченнями фіксатора-суматора, а при його відсутності обчислюється по формулі
I∑відкл = 1.5 ∙n∙Iуст
де п - число автоматичних відключень вимикача (за свідченнями лічильника числа аварійних відключень);
I уст - струм уставки вимикача, кА.
КТС включає: візуальний контроль стану вимикача і камери; силових, дугогасячих контактів і гирла камер, болтових з'єднань ошиновки, а також протирання частин вимикача і ізоляторів. Крім цього вимірюють деякі технічні параметри і порівнюють їх з табличними (допустимими), приведеними в табл. 4.9. При виконанні КТС не дозволяється змінювати механічні параметри, регулювати вимикач.
Поточний ремонт проводиться через кожні 3000 кА повного підсумовуваного відключеного струму бригадою, що складається з двох чоловік, і включає наступні операції.
Очищення частин вимикача і ізоляторів серветкою і пилососом, протирання ошиновки і видалення надлишків змащувального матеріалу серветкою, змоченою бензином або уайт-спіритом, виконують перед початком ремонту.
При огляді вторинних ціпі і, заземлень і реле переконуються в надійності і правильності електричних з'єднань і перевіряють достатність відстані від ланцюгів вторинної комутації до частин, що знаходяться під високою напругою. Упорядковують кріплення проводів на клемних складках, комутаторі, станції управління. Перевіряють легкість ходу тяги і натиснення контактів комутатора при відключеному і включеному положенні вимикача; надійність болтових або зварних з'єднань опорної конструкції. Обстежують стан металевого кожуха, що закриває комутатор, клемну збірку вимикача і тягу комутатора, а також контура заземлення. Вимірюють цілісність і болтові з'єднання ошиновки і вимикача; справність діодів, що забезпечують потрібний напрям струму в ланцюзі тримаючих котушок. Вимірюють мегаомметром опір ізоляції ланцюгів вторинної комутації вимикача. Воно повинне бути не меншого 5 МОм.
При вимірюванні лімітуючих зазорів спочатку заміряють провал головних( δ1 ) і дугогасячих (δ2 ) контактів (мал. 4.23, а). Заздалегідь перевіряють при відключеному положенні вимикача кріплення гнучкого зв'язку 27 до дугогасительному контакту 21. Якщо кріплення ослабіло, то знімають скобу 1, пружину 3 і затягують гайку, що кріпить гнучкий зв'язок до дугогасительному контакту (мал. 4.23, в). Включають вимикач і заміряють зазор δ2. Він повинен бути рівний 1,8-3,0 мм (див. мал. 4.23, а). Зазори δ1 і δ2 перевіряються після визначення натиснення дугогасительного контакту. Динамометром зволікають контакт за гайку 2 і у момент рівноваги, який визначається по згасанню лампочки, що харчується від джерела напругою 12В, включеною в ланцюг дугогасительного контакту, заміряють натиснення. Воно регулюється переміщенням скоби 1. Зазор δ1 повинен бути рівний 2,0-2,4 мм. При необхідності його регулюють і ретельно контрять упор 8. Заміряють довжину пружини 20: L = 195-205 мм.
Зазор між дугогасячим контактом і рогом δ6 - зазор вільного розчеплення повинен бути рівний 4,0-4,5 мм (мал. 4.3, б). Він заміряється в передвключеному положенні, яке досягається включенням вимикача до того моменту, коли рухомий контакт зупиняється важелем 32 і клямкою 31 (див. мал. 4.23, а), тобто коли клямка не зривається. Якщо клямка зривається, то піднімають скобу 33 або відключають вимикач, виймають вісь, що зв'язує рухомий контакт 25 з тягою 4. Відводять тягу від рухомого контакту і регулюють її довжину.
Регулювання цього зазору дуже важливе, оскільки механізм вільного розчіплення забезпечує готовність вимикача до швидкого відключення, якщо в ланцюзі зберігся аварійний режим у момент включення.
Переводять вимикач у відключене положення (див. мал. 4.23, в), встановлюють зазор δ8 = 1-4 мм. Закріплюють гайкою упор 8 і перевіряють зазор δ7 = 18-20 мм. Стискаючи контактну пружину 6, регулюють натиснення головних контактів. Воно повинне бути 32-36 кгс. Зачіпляють динамометр за шнур, пропущений через отвір в рухомому контакті і перед вимірюванням натиснення кілька разів зволікають на 2-3 мм рухомий контакт. Слід знати, що контактне натиснення, зміряне без попереднього зволікання контакту безпосередньо після включення вимикача, може бути дещо більше.
Закривають чистою серветкою котушки і магнітопроводи (щоб уникнути забруднення під час чищення контактів). За наявності на контактах напливів міді або підгарів видаляють їх плоским напилком, заздалегідь знявши шар окислу і грязі. Якщо на контактах з'явився робочий майданчик шириною 10-12 мм, то їм необхідно надати первинну форму. Заміна головних контактів виконується при обгарі срібних накладок на 2 мм від первинного стану або при вигоранні 1/3 площі контакту. Дугогасячі контакти міняються при обгарі по товщині на 3 мм кожен. Ріг нерухомого контакту і прокладки зачищають шліфувальною шкіркою. Знімають відбитки головних контактів. Для цього при розімкнених контактах прикладають до нерухомого контакту смужку паперу разом з тією, що копіює, потім включають вимикач. При подальшому відключенні вимикача витягують смужку паперу, на якому залишаться сліди контактів. Площа зіткнення головних контактів повинна бути не меншого 70 %
Рисунок 4.23. Елементи вимикача ВАБ – 43: а – у включеному стані; б – в перед включеному стані; в – у відключеному стані; г – розстановка рогів і дугогасячих контактів; 1 – скоба; 2,5 – гайки; 3,6 – пружини; 4 – тяга; 7 – вісь; 8 – упор; 9 – тяга; 10 – ричаг; 11 – блок-контакти; 12 – гайка; 13 – пружина; 14 – котушка управління; 15 – сердечник; 16 – якір; 17 – утримуюча котушка; 18 – котушка магнітного дуття; 19 – вкладиш; 20 – пружина; 21 – дугогасячий контакт; 22 – вкладиш; 23 – вісь; 24 – ріг вимикача; 25 – рухомий контакт; 26 – вісь; 27 – гнучкий зв'язок; 28 – упор; 29,30 – роги дугогасячої камери; 31 – защолка; 32 – ричаг; 33 – скоба
Виміри сумарних зазорів між шийками осі і торцями у важелі якоря δ3 і вільного ходу тяги блок-контактів δ10 проводять у включеному положенні вимикача.
Заміряють лінійкою або штангенциркулем зазори δ3 і δ10 (див. мал. 4.23, а). Зазор 83 повинен бути 1-8 мм, а 810= 1,5-2,5 мм. При необхідності регулюють блок-контакти зі встановленою тягою 9. Гайками 12 розтягують пружину 13 настільки, щоб важіль 10 чітко перемикав блок-контакти. Після цього додатково розтягують пружину 13 ще на 4 мм і регулюють довжину тяги 9 так, щоб у включеному положенні вимикача вона мала вільний хід.
Чищення і розбирання дугогасячої камери оглядають з потреби. При цьому перевіряють цілісність і справність вставки гирла камери; стан рогів, щік камери, фібрових екранів, центральних перегородок. У-подібні перегородки замінюють за наявності великих тріщин і сколов У-подібпаза, а фіброві екрани - при великих деформаціях і підгарах. Також підлягають заміні щоки камери, якщо є злами і жалюзі, що зварилися. По темному сліду на лабіринтових перегородках визначають правильність розвитку електричної дуги в камері, інакше усувають нерівномірність зазорів або іншу несправність. Гострим клином з твердого дерева очищають внутрішню поверхню камери, видаляють краплі міді, рідкого скла і інші шорсткості. Перевіряють зазор 89 між дугогасячимтактом і рогом (мал. 4.23, г), для чого знімають з вимикача один з полюсів магнітного дуття і відповідний йому екран і встановлюють камеру без щік на вимикач, який повинен знаходитися в передвключеному положенні. Заміряють зазор 89, який повинен бути рівний 3-10 мм; якщо він менше норми - підпилюють дугогасячийтакт 21 або ріг 24, якщо більше - знімають камеру, ослабляють кріплення у верхній частині, регулюють положення рогів 30, затягують кріплення, встановлюють камеру на вимикач і знову заміряють зазор 89.
Мастило частин вимикача, що труться, проводять мастилом ЦИАТІМ-203. Особливу увагу звертають при цьому на мастило площини зіткнення якоря і сердечника, місця того, що стосується клямки і важеля. Заздалегідь всі місця мастила протирають чистим дрантям. Опробивают дистанційне керування включенням вимикача; потім імітують його автоматичне відключення, створивши зазор між якорем і стрижнем магнітопровода, і відлічують по секундоміру час, через який відбулося повторне включення. Аналогічно викликають повторне відключення вимикача і переконуються в його блокуванні при одноразовому автоматичному повторному включенні (АПВ) і правильній роботі аварійної сигналізації. Фідерниє вимикачі головних шляхів повинні мати одноразове АПВ з витримкою часу 6 з, якщо пересувний склад обладнаний мінімальним захистом, і 10-12с - в решті випадків.