20. Модель сталого розвитку регіональної економіки.

Модель сталого розвитку побудована на концепції сталого економічного розвитку, яка визнана світовою спільнотою як домінантна ідеологія розвитку людської цивілізації у ХХІ ст.

Розбудова держави на основі узгодження і гармонізації її соціальної, економічної, екологічної, інституційної, духовної складових є метою постіндустріального суспільства. Системний підхід та сучасні інформаційні технології дозволяють моделювати різні варіанти напрямків економічного розвитку країн, з високою точністю прогнозувати їхні результати та обирати найбільш оптимальні. На сьогодні більшість теоретиків та практиків світу вважають найбільш перспективною для третього тисячоліття модель «сталого економічного розвитку», яка з поглибленням її наукової обґрунтованості витісніть усі існуючі світові моделі як такі, що є фрагментарними та неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

Модель сталого економічного розвитку ґрунтується на доктрині сталого розвитку, яка уявляє собою сукупність ідей, концепцій, положень та постулатів різних наук, зокрема філософії, соціології, економіки, екології, і які вже лягли в основу документів ООН та окремих країн (наприклад, «Порядок денний на ХХІ століття» (Ріо-де-Жанейро, 1992р.), Конвенція щодо змін клімату, збереження біорозмаїття, боротьби зі злиднями та інше, загальноєвропейські та національні стратегії сталого розвитку країн). Доктрина сталого розвитку – це системна суспільно-соціальна доктрина, яка спрямована на зміну стосунків людини і природи задля розширення можливостей економічного зростання, та на створення скоординованої глобальної стратегії виживання людства, орієнтованої на збереження і відновлення природних спільнот у масштабах, необхідних для повернення до меж господарської місткості біосфери.

Щодо компонентів моделі сталого розвитку, то на сьогодні ними можуть бути такі, як соціалізація, державне регулювання, суспільна відповідальність, екологічність, безпека, інформатизація, власність, корпоративна система, ринкове регулювання, алокація ресурсів, інтелектуалізація, транс націоналізація. Зазначені компоненти виступають не лише як статичні, а насамперед як динамічні механізми організації та функціонування, національної, регіональної та світової економіки, поєднання або взаємний вплив яких певним чином дозволяє визначати зміст та структуру моделі.

Жодна економічна модель не може дати абсолютно точне відображення реальності. Це стосується й моделі «сталого економічного розвитку».

21. Економічна безпека як об'єкт регіональної політики.

Економічна безпека – основа функціонування суспільства, його національної, політичної, економічної і соціальної стійкості. Система її критеріїв включає кількісні і якісні характеристики ресурсного, виробничого, науково-технічного потенціалу, ефективність його користування і розвитку, структурного перетворення виробництва, конкурентоспроможність продукції і розподіл праці на світовому ринку, цілісність економічного простору, можливість адаптації до нових умов і ін. Але, зрештою, метою економічної безпеки є недопущення нераціонального користування природних і трудових ресурсів по соціально-економічних, політичних і національних критеріях, їх перерозподіли на користь конкуруючих країн.

Існує ряд об’єктивних причин, по яких система економічної безпеки сучасного суспільства повинна розглядатися в регіональному аспекті. Кожен регіон має свою специфіку: географічне розташування; природно-ресурсний потенціал, демографічні і соціальні проблеми, рівень розвитку галузей господарського комплексу, внутрішньо регіональні відмінності. Сучасна економічна ситуація передбачає зростання ролі кожного регіону, оскільки на перший план вирушає задача створення сприятливих умов для життя і благополуччя їх населення. Основна мета держави – отримання максимального економічного ефекту, враховуючи специфіку конкретного регіону і чинники, сприяючі її багатогранному розвитку, а також підвищення соціальної захищеності і рівня життя населення, поліпшення екологічної ситуації і раціональне користування природних ресурсів, зниження рівня безробіття, злочинності і т.д.

Економічна безпека регіону – комплекс заходів, спрямованих на стійкий, постійний розвиток і вдосконалення економіки регіону, обов’язково передбачаючи механізм протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам.

Поняття регіональної безпеки характеризують наступні ознаки: 1) безпека конкретної сфери життєдіяльності суспільства, держави, а не виду діяльності (як, наприклад, електроенергетика, зовнішня торгівля і т.д.) або конкретного об’єкту матеріального світу; 2) об’єкт регіональної безпеки –відносини в суспільстві з метою реалізації регіональної політики, в яку залучені не лише державні органи, але і окремі особи, населення.

Як найсерйозніші із загроз економічної безпеки можна виділити наступні: наростаючий спад виробництва; руйнування науково-технічного потенціалу; деіндустріалізація економіки; небезпека втрати продовольчої незалежності; збільшення зовнішнього і внутрішнього боргу; зростання дефіциту бюджету; скорочення фізичної чисельності населення; зниження рівня народжуваності і неможливість репродуктивності населення; глибоке соціальне розшарування на вузьке коло багатих і переважаючу масу малозабезпечених громадян; збільшення питомої ваги населення, що живе за межею бідності; зростання безробіття і послаблення трудової мотивації; криміналізація економіки; корумпованість; зростання злочинності, в т.ч. організованої, тероризм, криза системи охорони здоров’я і ін.