21. Основні наслідки іі с. В. Для Великобританії:

- втрата частини торгового та воєнно-морського флоту;

- втрата частини колоній, що проголосили незалежність (Індія, Цейлон, Бірма та ін..)

- зростання держ боргу майже в 3 рази, що підірвало стабільність нац. Валюти.

Економічна політика Великобританії:

• посилення держ регулювання - перехід лейбористів до соціалізму;

• запровадження режиму жорсткої економії видатків;

• здійснення часткової націоналізація в базових галузях економіки (енергетика, металургія тощо)

• запровадження ситеми планування, з метою забезпечення без кризового розвитку;

• підтримка фермерських господарств шляхом дотацій;

• збереження високого податкового тиску з метою приборкання приборкання інфляції.

22. Основні наслідки іі с. В. Для Франції:

- масштабне руйнування промислових об’єктів та інфраструктура скорочення промислового в-цтва на 70%;

- повна втрата торгового та воєнно-морського флоту;

- різке скорочення с/г виробництва;

- втрата частини колоній (Вєтнам, Сирія, Ліван).

23. Економ політика Шарля де Голля у Франції:

- створення генерального комісаріату з планування (1946) і запровадження с-ми індикативного планування та програмування;

- ств фонду соц.-економічного розвитку;

- націоналізація депресивних галузей промисловості та ств адміністративних рад для управління націоналізованими п-ствами;

- розширення прав фабрично-заводських, профспілкових комітетів;

- обмеження планування монополій.

24. Основні наслідки іі с. В. Для Німеччини:

- зруйновані промислові об’єкти, інфраструктура та житло;

- фін колаж - знецінення рейхсмарки, що призвів до розквіту чорного ринку;

- країна поділена на 4 зони окупації;

- масове безробіття у поєднанні з нестачею продовольства та ін.. необхідних товарів.

Політика Л. Ерхарда у ФРН:

• грошова реформа (заміна рейхсмарки на дойчмарки);

• різке обмеження війск видатків та конверсія в-цтва;

• підтримка стратегічних галузей (вуг промисловість, металургія, електрон.)

• реформація цін в напрямку їх лібералізації;

• податкова реформа (розвиток дрібного і середнього бізнесу);

• ств схеми соц. захисту населення;

• ств системи участі робітників в розподілі прибутків.

25. Основні наслідки іі с. В для Японії:

- значне зниж рівня промислового в-цтва;

- втрата захоплених територій, що позбавило країну колоніальних поставок сировини, палива та продовольства;

- зупинка більшості п-ств та витіснення японських товарів на світовому ринку;

- інфляція та зниження реальної ЗП та добробуту людей

- надзвичайне збільшення к-сті безробітних за рах демобілізованих солдатів та офіцерів (10 млн осіб).

Економічна політика Японії на основі плану Доджа-Макатура:

• прийняття нової конституції;

• лібералізація господарської с-ми та демонополізація промисловості шляхом розпуску вертикальних концернів-холдингів (дзайбацу);

• структурна перебудова економіки, спрямована на розвиток зовсім нових галузей промисловості;

• стрімка торгова експансія на зовн ринки;

• жорстка бюджетна реформа, спрямована на балансування держ бюджету та приборканя інфляції;

• аграрна реформа, що передбачала викуп землі державою у поміщиків та продаж її селянам;

• реформа трудового законодавства та середньої школи, що дало свого часу Японії найкваліфікованішу та найдешевшу робочу силу;

• запровадження специфічних методів управління та організації праці.

26. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Неокенсіанство (Р. Харрод, О. Домар, Е. Хенсел, Дж.Хікс) – це моди фікований варіант кейнсіанства, ключовий напрям економічної теорії 1950-60х років.

Основні положення:

• Предметом дослідження є проблема забезпечення стабільних темпів економічного зростання;

• Глибоке теоретичне переосмислення теорії ринкової рівноваги Кейнса;

• Ключове значення інвестицій в теоріях економічного циклу і зростання;

• Включення «виробничого ефнкту» в модель економічного зростання і дослідження умов необхідних для забезпечення безперервного зростання економіки.

27. Посткейнсіанство (Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Стаффа, Й. Шумпетр)– течія в розвитку кейнсіанської теорії представники якої виступали з критикою та переглядом кейнсіанської та неокейнсіанської доктрини, намагались завершити розпочату Кейнсом «революцію » в економічній теорії.

Основні положення:

• Головне завдання- це оновлене вчення Кейнса та доведення до логічного завершення неокласичної с-ми;

• Критика неокласицизму, а особливо його метологічної основи – маржиналізму;

• Критика ортодоксального кейнсіанства, як теорії рівноваги з неповно. Зайнятістю.

28. Школа неокласичного синтезу (Дж. Хікс, П. Самуельсон, Ф. Модільяні, Р. Солоу, В. Леонтів, К. МАкконен)– вникла на основі проголошеного на прикінці 1970-х років принципу кейнсіансько-неокласичного синтузу, який набув цілковитого пізнання в економічних колах.

Основні положення:

• Розгляд кейнсіанської теорії, як окремого випадку традиційної неокласичної теорії;

• Рівень активності політики держави має залежити від стану економіки, найкращим регулятором є грошово кредитний механізм;

• Використання поряд з макроекономічними методами мікроекономічних підходів розквиваючи прикладні аспекти економіної теорії;

• Виокремлення поняття якості економічного зростання.

29. Неолібераліз – це один із основних напрямів суч. Економічної теорії та економічної політики, що виник в 1930-х роках.

Основні положення:

• Вик-ня методології неокласиків та нової історичної школи;

• Основою господарського життя є свобода під-ства, вільне ціноутворення та приватна власність як найвища гарантія…

• Заперечення прямого держ. Втручання у господарс. Процеси.

30. Фрейберзька школа (ордолібералізм) (В. Ойкен, А. Мюлер, Л. ЕРхарт)- утворилась у Фрейбурзькому ун-теті (Німеччина).

Основні положення:

• Вик-ня метології неокласиків у поєднанні з інституціональними підходами;

• Поєднання неокласичної ідеї саморегулювання економіки з ідеї сильної держави, що виконує інституціональні організаторські та виховні ф-ції і має на меті створити сильну конкурентну економіку;

• Заперечення рейнських методів регулювання економіки вик-ня яких загрожує фор-ням авторитаризму.

31. Лондонська школа(Е. Кеннал, Л. РОбінс, Ф.Хайєк) – сформувалась в лондонському ун-теті і зробила сучасним класичне трактування завдань і цілей економічної науки: функціонування ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів.

Основні положення:

• Дотримання принципа абсолютного індивідуалізму та свободи підприємницької діяльності;

• Заперечення б.-я. втучання в економіку;

• Втручання часового аспекту координації.

32. Віденська (неавстрійська; Представники: Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. РОтбард)- Розвинула провідні ліберальні ідеї класичної школи, традиції неокласичного мікроекономічного аналізу та суб»активно психологічний підхід австрійської школи маржиналізму.

Основні положення:

• Вірність соціальній філософії лібералізму, принципам методологічного індивідуалізму та суб»єктивізму;

• Критика класичного тарктуваня рівноваги, як ідеального стану економічної с-ми в якому з причин ідеальності відсутні стимули до змін та розвитку;

• Принципове заперечення макроекономічної теорії та б.-я. форм держ. Втручання в економічний процес.

33.Паризька школа (Дирежизм; Ж. Рюеф, М.Алле, Е. Маннінво, Т. Монбріаль) – виникла в 20-30х роках в фрвнції в умовах тотальної монополізації економіки і активної ролі держави.

Основні положення:

• Метою економічних дослідженя є визначення особливостей урівноваження економіки та дій чинників економічного зростання за умови панування державної – монополістичної форми власності;

• Використання теоретичних засад запрованованих як неокласиками так і представниками альтернативних напрямків (інституціоналізм);

• Закріплення за державою дирижиських ф-цій;

• В суспільно-екномічному розвитку країни, метою було вирішення соціальних проблем, передовсім проблеми безробіття.

34. Монетаризм(І.Фішер, М.Фрідман) – течія, що виникла в 1940-50х роках як своєрідна реакція на тривалий період ігнорування ролі грошового фактора в госп-ких процех.

Основні положення:

• Визначальна роль в циклічному розвитки економіки належить грошам;

• Всі гроші повинні бути зароблення, а не просто отримані, тому необхідно зменшити розмір соціальних витрат, а також перелік людей, які мають право їх отримувати;

• Державне втручання в економіку не дає бажаних результатів, тому необхідно повністю відновити механізм ринкового саморегулювання, ліквідувати державну власність;

• Держ. Регулювання допустиме лише по відношенню до грошового ринку, де д-ва може регулювати пропозицію грошей впливаючи тим самим …

35.Теорія раціональних очікувань(Дж.Лукас, Р.Лукас,) – виникла 70-80х роках, як опозиційний кейнс. Школі напрям акцентуючи увагу на неефективності і навіть шкідливості економ. політики д-ви в силу неможливості повного урахування очікувань та прогнозів індивідуальних ринкових суб»єктів.

Основні положення:

• Виділення 2-х підходів до очікуваних оцінок: «адаптивні очікування»,які спираються на колишній досвід і визначають пристосувальні реакції суб»єктів; «раціональні очікування» – базуються на наук. Прогнозах. Що враховують функціон. Реальної економічної моделі;

• Заперечення необхідності держ. Втручання в економіку, спираючись на тезу про типовість економічної поведінки, яка врівноважує ситуацію і нівелює б.-я. політичні рішення.

36.Теорія економіки пропонування (А.Лаффер, Р.Манделл) – виникла на поч.. 80х роках,зосередивши увагу на критиці держ. Фіск. Політики за кейнсіанськими рецептами, що передбачають стимулювання сукупного попиту.

Основні положення:

• Сукупний попит залежить від сукупного пропоную а не навпаки;

• Держ. Втручання в економіку передовсім податки та надмірні урядові видатки стримує сукупне пропонування та гальмує економічний розвиток, відтак має бути зведений до мінімума.

37.Політика Рейгена («рейганоміка») і США була основ. На теорії пропонування з вик-ня практ. Пропозиції М. фрізмана і передбачала:

1. Ліквідацію неконкурентоспроможних п=в і навіть галуей ек-ки, формування нових науково ємних галузей;

2. Розробку с-ми стимул. Прямих приватних інвестицій;

3. Відмову від політики перерозп. Доходів, що мала на меті пом»якшення соціал. Напруження, натомість перетворилася на с-му загального перерозподілу і сприяла деформ. Еконю структури;

4. Податк. Реформу з метою збільшення заощаджень та інвестування середнього класу, а отже підвищення національної норми нагромадження та стимул в-ва

5. Істотне скорочення бюджетних витрат

6. Обмеження зростання з/п, замороження рівні мінім. з/п.

7. Застосув. Стримувальної монет. Політики для підтримки стаб курсу долара

8. Обмеж.регламент. екон. Д-сті з метою пожвавлення п-ства

9. Реаліз. Концепції нового федералізму, яка передбачена перенес. Центру ваги у прийнятті грошових рішень на місцеві органи й активний розвиток само вряд. На місцях

38. Програма уряду М. Тетчер («тетчаризм») включала:

1. Масштабну приватизацію п-в та житлового фонду з метою обмеження держ. Підприємництва;

2. Створ. Зон вільного під-цтва, в межах яких запроваджено пільгові правила оподаткування;

3. Поступове скорочення грошового пропонування шляхом підвищення облік. Ставки та скорочення кредитування

4. Диригування та дебюрокритизація, структурну перебудову управлінського апарату, спрямовані на підтримку підпр. Активності

5. Реформування бюджетної с-ми

6. Формування мобільного ринку роб. Сили шляхом каліф. Перепідготовки та проф.. підготовки молоді при одночасному скорочені витрат на підтримку безробітних

7. Приборкання влади профспілок

39.Технологічна трансформація прямо або опосередковано охопила усі країни світу в 2-гій половині ХХ ст., пов’язана з черговим етапом НТР. Найбільш виразні зміни відбулись в таких сферах:

1. енергетика (широке викор енергії атома і освоєння ін. джерел енергії);

2. електроніка (створення ЕОМ 4 і 5 покоління);

3. інформац технології (впровадження оптововолоконних каналів безпровідного зв’язку);

4. робототехніка (використання верстатів з ЧПУ, лазерів, повністю автоматизованих виробничих ліній);

5. біотехнології (генна інженерія);

6. освоєння космосу (запуск космічних кораблів, супутників, буд станцій).

40. Структурна трансформація (Д. Белл, Е. Тоффлер, К. Кларк та ін.) розпочалась в 1960-х рр.. в розвинутих капіталістичних країнах світу, пов’язана з витісненням живої роб сили, робототехнікою в багатьох галузях: металургія, машинобудуванні, хім. Промисловості, с/г. це зумовило зростання капіталовкладень, а згодом і зайнятості у невиробничій сфері, початкове становлення постіндустріального суспільства.

41.Системна трансформація передбачає перетворення с-ми соціалістичного господарства на модель змішаної економіки. Вона поступово охопила абс більшість соціалістичних країн внаслідок розчарування в суспільній ефективності командної економіки.