7.3. Впровадження екологічного маркетингу у практичну діяльність.

Екологічно чиста продукція зараз починає утримувати міцні позиції у випуску як товарів промислового призначення (очисна техніка, контрольно-вимірювальне обладнання, чисті технології), так і споживчих товарів (від натуральних продуктів харчування до нешкідливих фарб). Виробництво такої продукції вважається престижним, при чому компанії тим самим створюють собі рекламу і схвальний імідж. Можна виділити багато причин, які впливають на впровадження екологічного маркетингу в практич­ну діяльність, а саме соціальні, економічні, мода тощо. У даний час конкурентноздатність на національному і світовому ринках визначається у тому числі й екологічними параметрами товарів, що випускаються, а також затратами на охорону навколишнього середовища під час виробництва, які впливають на рівень загаль­них витрат. Тому виникає потреба у виокремленні мотиваційних типів компаній, які запроваджують екологічний маркетинг у своїй діяльності. Крім того необхідно відмітити, що впроваджен­ню випуску екологічної продукції притаманні перспективи та проблеми, які розглядаються при визначенні місця екологічного маркетингу у діловій практиці.

7.3.1. Типологія «зелених» компаній

На даний час проходить формування ідей компаній, діяль­ність яких орієнтована на активні підприємницькі підходи до екологічного маркетингу.

У порядку визначення ефективності діяльності підприємства у напрямку екологічного маркетингу можуть аналізуватися два екологічно важливі рівні (рис. 7.5.):

1) соціально-економічний рівень;

2) біо-фізичнний рівень.

Рис. 7.5. Екологічно важливі рівні, які впливають на діяльність фірми

На першому рівні враховуюся соціально-економічні взаємо­відносини, які ґрунтуються на суспільних процесах у напрямку охорони навколишнього середовища, законодавстві (нормативні підходи) щодо регулювання використання ресурсів та допустимих норм забруднення, політичних пріоритетах, ринковому попиті та пропозиції на екологічно чисту продукцію, тощо.

На біо-фізичному рівні аналізуються такі показники: шкід­ливі викиди в повітря, відходи, шум, забруднення ґрунтів, води, витрати ресурсів та енергії тощо.

Оскільки індустріалізація здійснила помітний вплив на суспіль­ство, особливо у напрямку збільшення споживання, вона ж сти­мулювала впровадження таких процесів виробництва, які менше забруднюють навколишнє середовище. У світовій практиці вони мають назву чисті або екологічно чисті (зелені) виробництва.

Діяльність у цьому напрямку може бути ініційована, вихо­дячи з суспільного тиску, регулювання, задоволення соціальних сподівань.

Ehrefeld and Hoffman висвітлюють основні напрямки «зеленого» виробництва. Вони виділяють 5 стадій їх історичного розвитку. Фірма може рухатися через різні кроки до моделі «зеленої компанії». На першій стадії виключне розуміння дов­кільних проблем походить від небажання платити зайві кошти за забруднення. На наступній стадії виділяється певний штат працівників для збирання та опрацювання інформації про вплив екологічного регулювання та законодавства на діяльність під­приємства. Третя стадія передбачає те, що орієнтація на охорону навколишнього середовища може надавати стратегічні конку­рентні переваги. Зменшення викидів сприяє позитивному впливу на паблік рілейшинз. На четвертій стадії діяльність фірми в на­прямку зменшення забруднення навколишнього середовища узгоджується із стратегічними напрямками діяльності. У прак­тичній діяльності впроваджується відповідальність як окремого працівника, так й цілого колективу за діяльність в напрямку збереження навколишнього середовища.

На фінальній, п’ятій стадії, «зелена компанія» виділяє діяль­ність в напрямку збереження навколишнього середовища як стратегічну.

Причини, з яких компанія має бажання представляти себе як «зелену», можуть бути викликані різними мотивами, тому поруч зі стадіями розвитку зеленого виробництва окремо слід виділити мотиваційні типи зелених компаній. М. Townsen виділяє такі типи «зелених» компаній, зображені на рис. 7.6.

Рис. 7.6. Типи «зелених» компаній

Слухняні компанії — це ті компанії, що прийняли більш чисті технології виробництва та виготовили «зелені»/екологічно чисті вироби, насамперед, щоб виконати норми, або/та уникнути штрафів.

Опортуністичні компанії — вбачають у зменшенні відходів нові можливості для стратегічної переваги над конкурентами через більш чисті методи виробництва та/або впровадження «зелених» виробів.

Прагматичні компанії — компаніїї, що прийняли більш чисті технології виробництва або виготовили «зелені»/екологічно чисті вироби, виходячи, насамперед, із практики діяльності на ринку.

Ідеологічні компанії — це компанії, що прийняли більш чисті технології виробництва, або виготовили екологічно чисті («зеле­ні») продукти з ідеологічних причин.