Раздел I.1Гіпертоксична форма дифтерії мигдаликів:

• дуже гострий початок; біль в горлі при ковтанні; біль в ділянці шиї; біль при відкриванні рота; біль при пальпації лімфатичних вузлів; температура тіла гектична; прогресуюча слабкість, млявість, запаморочення, нудота, багаторазове блювання, анорексія; набряк мигдаликів та супутніх слизових оболонок ротоглотки різко виражений; гіперемія ротоглотки із ціанотичним відтінком; регіонарний підщелепний, шийний лімфаденіт; наліт на піднебінних мигдаликах плівчастий, фібринозний.

Ларингеальна дифтерія (дифтерійний ларинготрахе.т):

• початок поступовий; температура тіла субфебрильна; осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім – афонія; кашель спочатку гучний, грубий, гавкаючий, потім – беззвучний; швидке наростання симптомів дихальної недостатності; у розпал хвороби характерне утруднення дихання під час вдиху, шумне дихання з подовженим вдихом, за участю допоміжної мускулатури; характерна стадійність – катаральна стадія – стенотична – асфіктична; в асфіктичній стадії – серцеві тони приглушені, пульс частий, аритмія; сплутанна свідомість, непритомнімть, судоми. під час ларингоскопії – набряк, гіперемія слизової оболонки, сіруваті плівки в гортані та на істинних голосових зв'язках.

Назофарингеальна дифтерія (дифтерійний назофарингіт, дифтерійний фарингіт):

• утруднення носового дихання; гугнявість голосу; біль в горлі з іррадіацією у вуха; виділення з носу сукровично-гнійні; відсутнє видиме запалення у порожнині носа; при задній риноскопії набряк та помірна гіперемія слизової оболонки глоткового мигдалика і (або) на його поверхні фібринозних плівки; "списоподібний" наліт, який сповзає по задній стінці глотки; регіонарний (задньошийний) лімфаденіт; прояви загальної інтоксикації помірні або значні (млявість, блідість, анорексія, підвищення температури).

Дифтерія переднього відділу носа:

• утруднення носового дихання і смоктання у дітей першого року життя з невеликим слизовим, серозно-слизистим або кров”янисто-гнійним виділенням; подразненням шкіри біля отворів носу з екскоріаціями та тріщинами; температура тіла субфебрильна, рідко фебрильна; в”ялий тривалий затяжний перебіг; під час риноскопії – типові фібринозні дифтеритичні нальоти на перегородці носа а іноді поверхневі ерозії, можуть бути на раковинах, дні носу, у навколоносових пазухах; починається з ураження однієї половини носа, потім процес переходить на другу половину носа; набряки у ділянці перенісся, щік, під очима – при тяжкій формі.

Дифтерія іншої локалізації:

• відноситься ураження очей, вух, пошкодженої шкіри, зовнішніх статевих органів, травного каналу (стравоходу, шлунку); частіше комбінується з дифтерією ротоглотки, гортані, носа; характерні типові місцеві зміни – фібринозний наліт, під яким у разі його зняття виявляється кровоточива поверхня; регіонарний лімфаденіт; набряк навколишньої підшкірної клітковини; токсикоз незначно виражений.

Комбінована форма:

• найчастіше зустрічається дифтерія мигдаликів і дифтерійний фарингіт; дифтерія мигдаликів і переднього відділу носа; дифтерія мигдаликів і ларингеальна дифтерія; швидке наростання клінічних симптомів та їхня динаміка; токсикоз значно виражений; поліморфізм клінічних проявів.

ДІАГНОСТИКА:

1. ЗАК– лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, прискорення ШОЕ.

2. Тяжкість стану	Перша доза сироватки (МО)
   Легка форма дифтерії	20 000 - 40 000
   Середньотяжка форма дифтерії	50 000 – 80 000
   Тяжка форма дифтерії	90 000 – 120 000
   Дуже тяжка форма дифтерії (ІТШ, ДВЗ – синдром)	120 000 - 150 000

   Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів – наявність або відсутність бактерій морфологічно подібних до коринебактерій дифтерії.

3. Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, з носу та інших місць ураження – виділення культури коринебактерії дифтерії та визначення її токсигенних властивостей.

4. РПГА крові з дифтерійним діагностикумом – зростання титру антитоксичних антитіл у сироватці крові у динаміці хвороби.

5. РНА з комерційним дифтерійним антигеном – виявлення дифтерійного токсину у сироватці крові.

6. РПГА крові з еритроцитарним діагностикумом до введення ПДС - визначення рівню дифтерійного токсину в сироватці крові.

Дослідження для діагностики ускладнень:

7. Коагулограма – гіперкоагуляція або коагулопатія.

8. Загальний аналіз сечі – можлива протеінурія, циліндрурія, мікрогематурія, підвищена питома вага.

9. Ниркові тести – підвищення рівню залишкового азоту, сечовини, азоту сечовини.

10. ЕКГ – дослідження у динаміці.

11. Огляд отоларингологом, кардіологом та неврологом у динаміці.

12. Ларингоскопія пряма та непряма при ларингеальній дифтерії.

13. Риноскопія при назофарингеальній дифтерії.