3. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків та його виконання

Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Чинним законодавством встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків[1, ст.51]. Таке піклування може полягати в особистому догляді за батьками, допомозі в побуті, захисті прав й інтересів, матеріальній підтримці.  Таким чином, ця моральна норма була спочатку зафіксована на конституційному рівні, а потім знайшла своє відображення в Сімейному кодексу України.

Безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Тим не менш потрібно пам'ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин є утвердження почуття обов'язку перед батьками[2, ст.1].

Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов'язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Проблемним моментом, на нашу думку, є відсутність положення про наявність у дітей працездатності, для забезпечення можливості дітей утримувати своїх батьків.

Діти, які отримали повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття шляхом вступу в шлюб чи емансипації, не повинні виплачувати аліменти своїм батькам до досягнення ними вісімнадцяти років. Іншого погляду дотримується Антокольська М.В.,яка стверджує, що підставою для емансипації є те, що неповнолітній працює за трудовим договором або займається підприємницькою діяльністю, отже, він володіє певним доходом і немає підстав звільняти його від обов'язку по утриманню батьків[22, с.211].

 Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення, факт біопоходження);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин.

Слід зазначити, що моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним[16, п.24].

Батьки нерідко ухиляються від виконання своїх обов'язків. Це виражається в ухиленні від сплати аліментів на дітей, нездійснення виховання дітей або турботи про них, відмові від спільного проживання з дитиною без поважних причин та інших подібних діях. Факти ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків можуть підтверджуватися усіма засобами доказування.

Позбавлення батьків батьківських прав, обмеження їх у батьківських правах або засудження за злісне ухилення від сплати аліментів для звільнення дітей від обов'язку по утриманню батьків, несумлінно ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, необов'язково.

Батьки, позбавлені батьківських прав, згодом можуть бути відновлені в батьківських правах, однак звільнення дітей від обов'язку по утриманню батьків не проводиться[22, с.213].

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Позов про стягнення аліментів може бути пред'явлений:

- до одного з дітей;

- до кількох з дітей;

- до всіх дітей разом.

У випадку пред'явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред'явлено до них позов чи ні.

Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Аліменти підлягають сплаті щомісяця в твердій грошовій сумі[52, с.117].

Аліменти, що сплачують діти на утримання своїх батьків, безумовно повинні забезпечувати достатній життєвий рівень та необхідні умови для існування. Проте в сучасних умовах тяжка хвороба, інвалідність або немічність батьків потребують значних додаткових витрат, які не покриваються сумами сплачуваних дітьми аліментів. Саме з метою уникнення випадків матеріальної незахищеності батьків закон встановлює обов'язок дітей брати участь у додаткових витратах на батьків. Додаткові витрати на утримання батьків є різновидом аліментних платежів.

Законодавством визначається вичерпний перелік обставин, за яких у дітей виникає обов'язок по несенню додаткових витрат на батьків, а саме:

- тяжка хвороба;

- інвалідність

- немічність[2, ст.203].

При невиконання дітьми обов'язку по сплаті додаткових витрат, батьки мають право звернутися за захистом своїх прав до суду. Суд в кожному конкретному випадку визначає наявність однієї або декількох з перелічених вище обставин на підставі відповідного медичного висновку.

Суд визначає розмір коштів на оплату додаткових витрат в тому самому порядку, що і при визначені розміру коштів на утриманнями батьками своїх неповнолітніх дітей.

Суд визначає суму необхідних додаткових витрат на батьків в залежності від матеріального та сімейного становища дітей та батьків та інших обставин. З дитини-відповідача (дітей-відповідачів) додаткові витрати на батьків стягуються в твердій грошовій сумі і, зазвичай, підлягають сплаті щомісячно. Але можливий і інший варіант, буде визначений одноразовий платіж з урахуванням конкретної ситуації.

Суд вправі зобов'язати дітей прийняти участь у фактично понесених витратах батьків, що були викликані перерахованими у коментованій статті обставинами, так і у витратах, що необхідно буде здійснити в майбутньому. Таким витратами можуть бути, зокрема, витрати по здійсненню майбутньої операції, направлення для лікування у відповідний санаторій тощо. Сторона, яка звертається в суд з вимогою до дітей, про понесення нею додаткових витрат на утримання, зобов'язана надати докази, що підтверджують суми фактично понесених витрат, або надати обґрунтований висновок щодо майбутніх витрат[44, с.140].

При стягненні коштів на оплату додаткових витрат по утриманню батьків, суд залучає до справи всіх повнолітніх дітей батьків (батька, матері) незалежно від того чи був до них пред'явлений позов. Як правило, це здійснюється за ініціативою відповідача.

У главі 17 СК України не міститься спеціальної норми, яка взагалі закріплювала б підстави припинення зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків. Зобов'язання по утриманню батьків припиняється у випадку, якщо відпадає хоча одна з умов, на підставі яких воно виникло. Таким чином, вказане зобов'язання припиняється у разі:

а) поновлення працездатності матері, батька;

 б) припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі.

Поновлення працездатності матері або батька підтверджується відповідними документами, тому встановлення цього рішенням суду не потрібно. Виходячи з системного аналізу норм СК України, можна припустити, що право на утримання припиняється від дня настання зазначеної обставини автоматично. Факт припинення потреби в матеріальній допомозі, навпаки, може бути предметом спору, тому у всіх випадках підлягає встановленню в судовому порядку і підлягає доказуванню заінтересованою стороною. Стягнення аліментів припиняється від дня набрання законної сили рішенням суду[53, с.123].

У виняткових випадках суд може присудити з повнолітніх дочки, сина аліменти на користь батьків на певний строк, що не перевищує трьох років. Тобто фактично йдеться про обмеження права батьків на утримання певним строком у межах трьох років. Тривалість строку, протягом якого стягуватимуться аліменти, визначає суд, з урахуванням фактичних обставин справи. Строк зазначається у рішенні суду. Після спливу цього строку повнолітні дочка, син не зобов'язані утримувати матір, батька.

Важливим є те, що вказане положення може бути застосоване судом, якщо встановлено, що мати чи батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Саме у зв'язку з цією обставиною право батьків на утримання обмежується строком.

Якщо в ході судового засідання встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, суд може стягнути аліменти тільки у виняткових випадках. Таким випадком можна вважати, наприклад, перебування матері, батька у стані крайньої нужденності, повну відсутність у них коштів для існування у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, якщо немає інших осіб, які зобов'язані надавати їм утримання. Суд, враховуючи конкретні обставини справи, має визначити, чи є випадок таким, коли на перший план висувається мета зобов'язання по утриманню - надати матеріальну допомогу нужденним непрацездатним особам, а саме батькам.

Таким чином, присуджуючи з повнолітніх дочки, сина аліменти на користь батьків на визначений строк, суд має встановити такі обставини:

а) непрацездатність матері, батька;

 б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі;

в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов'язків;

 г) наявність виняткових обставин.

Виходячи з аналізу даної  норми, можна припустити, що суд, присуджуючи з повнолітніх дочки, сина аліменти на певний строк, може стягнути з них додаткові витрати, пов'язані з тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю батьків. 

У главі 17 СК України не міститься спеціальної норми, яка взагалі закріплювала б підстави припинення зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків. Зобов'язання по утриманню батьків припиняється у випадку, якщо відпадає хоча б одна з умов, на підставі яких воно виникло. Таким чином, вказане зобов'язання припиняється у разі:

а) поновлення працездатності матері, батька; 

б) припинення потреби матері, батька в матеріальній допомозі.

Перелік обставин, що беруться судом до уваги при визначенні розміру аліментів на батьків, в СК України значно розширено. Зокрема це матеріальний і сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: повнолітніх дочки, сина, дружини, чоловіка, своїх батьків[2, ст. 205]. Вказані обставини враховуються судом також при визначенні додаткових витрат на батьків. Суд має врахувати всі обставини, що мають значення для справи.

Не виключена ситуація, коли батьки з особистих міркувань подають позов про стягнення аліментів тільки до одного з дітей. Мотиви не звернення за допомогою до інших дітей можуть бути різноманітними: непрацездатність, важке матеріальне становище дітей, особливості особистих відносин, що склалися, тощо. Закон не зобов'язує батьків висувати свої вимоги до усіх дітей, якщо їх кілька. Тому вони вправі звертатися до будь-кого із дітей за своїм вибором.

Однак, оскільки обов'язок по утриманню батьків покладається на всіх дітей рівною мірою, наявність інших повнолітніх дітей враховується судом при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача.

Норми глави 17 СК України в цілому регулюють відносини між повнолітніми дітьми та їхніми батьками по утриманню. Проте в останній статті зазначеної глави СК певні майнові обов'язки щодо батьків покладаються на дитину, тобто особу, віком до 18 років. У виняткових випадках, якщо батьки є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, суд може стягнути з неї витрати на лікування та догляд за батьками.

Поняття достатній дохід (заробіток) є оціночним поняттям і визначається у кожному конкретному випадку судом. Джерела доходу (заробітку) дитини можуть бути досить різні наприклад: кошти отримані за результати інтелектуальної та творчої діяльності, премії, гонорари, грошові винагороди, стипендії, кошти отримані від підприємницької діяльності, доходи по акціям, дивіденди заробітна плата тощо. При отриманні дитиною доходу (заробітку) в іноземній валюті відбувається перерахування в національну валюту - гривню і встановлення або одноразового платежу або строкових аліментних платежів.

Позов про присудження аліментів може бути пред'явлений безпосередньо до дитини, якій виповнилося 14 років. У випадку, якщо дитина не досягла 14 років, позов може бути пред'явлений до її опікуна. У випадку пред'явлення позову до одного з дітей, суд розглядає можливість залучення до справи і інших дітей, розмір доходу (заробітку) яких є достатнім для стягнення з них аліментів.

Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів з дитини на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням і доглядом за батьками, тільки у виняткових випадках. У законі не вказано, які випадки є винятковими. Однак можна зробити висновок, що тяжка хвороба або інвалідність зазначені не на пояснення того, що слід вважати винятковими випадками. Можна припустити, що кошти з дитини на користь матері, батька можуть стягуватися лише у тих випадках, коли останні перебувають у стані крайньої нужденності, потреби в матеріальній допомозі, абсолютної відсутності коштів до існування у зв'язку з тяжкою хворобою, інвалідністю, за відсутності інших осіб, зобов'язаних надавати їм утримання тощо. Іншими словами, дана норма застосовується не у всіх випадках, коли мати, батько є тяжко хворими або інвалідами, а дитина має достатній дохід, а лише у виняткових. Які саме конкретні життєві обставини є винятковими, визначає виключно суд при розгляді справи.

 Суд може ухвалити рішення щодо стягнення коштів одноразово або протягом певного строку, а також на покриття фактично понесених або майбутніх витрат,якщо їхній передбачуваний розмір може бути визначений попередньо.

Кошти, що стягуються з дитини, мають строго цільове призначення - покриття витрат, пов'язаних з доглядом за батьками та їхнім лікуванням.

У СК України не міститься інших норм, які передбачають стягнення коштів з дитини на користь батьків. Закон визначає певні немайнові обов'язки дитини щодо батьків. Дитина зобов'язана піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу[2, ч. 1 ст. 172]. Можна висловити сумніви щодо правового характеру зазначеного обов'язку, тому що його виконання не може бути забезпечено примусово. Ця норма скоріше є моральним приписом. З дитини не можуть бути стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних з наданням такого піклування третіми особами, як це передбачено стосовно повнолітніх дітей [2, ч.3 ст.172].

Підстави для стягнення з дитини коштів на користь батьків містяться лише в ст. 206 СК України. Позов може бути пред'явлений матір'ю, батьком до опікуна дитини, а також безпосередньо до дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Очевидно, дана норма не матиме широкої практики застосування. Навряд чи можна припустити, що матір, батько в судовому порядку звертатимуться з вимогою про сплату коштів до дитини, яка з ними проживає. Найбільш ймовірним є стягнення з дитини витрат на своє лікування тим з батьків, який проживає окремо від неї.

Розділ 4.ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ