Техніка безпеки

Робітник зобов’язаний:

• дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку;

• правильно застосовувати колективні та індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситись до виданих спецодягу, спецвзуття та іншим засобам індивідуального захисту;

• негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся під час роботи;

• виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом – допуском після проходження цільового інструктажу;

• забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння;

• повинен бути обережним під час роботи з електричним обладнанням, не підіймати та не переносити важкий вантаж в ручну;

• здійснювати операції тільки спеціальним інструментом та приладдям;

• перед початком роботи з електроінструментом потрібно перевірити наявність і справність заземлення;

• після закінчення роботи працівник повинен вимкнути електрообладнання і тільки з дозволу керівника покинути робоче місце.

Вибір напруги та джерел живлення

Вибір напруги живлячих мереж залежить від напруг мереж енергосистеми в даному районі, від потужності, споживаної підприємством, його віддаленості від джерела живлення, числа і потужності електроприймачів (електродвигунів, електропечей, перетворювачів). При неоднозначності вибору величини напруги слід проводити техніко-економічне порівняння різних варіантів. При рівності або незначній різниці витрат (5-10%) перевагу слід віддавати варіанту з більш високою напругою. Електричні мережі напругою до 1кВ змінного струму можуть виконуватися з глухозаземленою або ізольованою нейтраллю. Для живлення ОУ використовується система напруги змінного струму 380/220В з глухозаземленою нейтраллю і змінного струму 220В з ізольованою нейтраллю, і постійного струму 220В. Системи 220/127В використовується тільки в новобудовах. Система 660/380В знаходить все більшого застосування на технічних підприємствах, де обладнання на 660В і для освітлення таких підприємств використовують потужні ксенонові лампи на 380В або ДРІ-2000 на 380В. Для живлення місцевого або переносного освітлення використовується напруга 42, 36,24,12В. Для цього використовується понижуючі трансформатори або однофазні, або трифазні. У сирих і в особливо сирих приміщеннях використовується напруга 36,12В. Коливання напруги в мережі не повинно бути менше 95%, більше 105%. Втрати напруги віддаленого джерела світла:

• для промислових підприємств і установок зовнішнього прожекторного освітлення – 2,5% (не менше);

• для житлових приміщень і зовнішнього освітлення світильниками – 5%;

• для низьковольтних мереж – до 10% з боку низької напруги понижуючого трансформатора.

Вибір групових щитків

Електрична освітлювальна мережа, як правило, складається з живлячих, розподільчих та групових щитків. Живильна лінія – це лінія від джерела живлення (трансформатор) до розподільчих щитків, вона виконується трифазними чотирьохдротовими проводами. Розподільчі лінії – це лінії від розподільчих до групових щитків, вони також виконуються трьохфазними, чотирьохдротовими. Групові лінії – це ділянки від групових щитків до світильників. Вони бувають однофазними дводротовими, двофазними трьохдротовими, трифазними чотирьохдротовими. Якщо світильники виконані з металевими корпусами, то обов’язково використовуються додатковий нульовий захисний провід. Між живлячими і розподільчими лініями, а також між розподільчими та груповими лініями встановлюються щитки, які виконують функції захисту та управління освітленням. В даний час широко використовуються щитки ПР-900, СУ-960, ВП, ОЩ, ОЩВ, ЩАОВ(для аварійного освітлення). Щитки випускаються на максимальну кількість груп 36, щитки інших груп на 6 або 12. Щитки встановлюються в центрі навантаження. Праворуч підключаються - непарні групи, ліворуч – парні групи. Щитки встановлюються в місцях, зручних для управління, і таким чином, щоб було видно світильники, які керуються з даного щитка. Максимальна кількість ламп на одну фазу потужністю 50Вт і більше не повинно перевищувати 20 штук. Люмінесцентних ламп потужністю 80Вт – 50шт., 36Вт -75шт., 20Вт – 100шт. Найбільша протяжність лінії в системі напруги 380/220В на одну фазу – 35м, на три фази – 80м. На схему напруги 220/127В на одну фазу – 25м, на три фази – 60м. Щитки випускаються з автоматами і запобіжниками. Щитки випускаються з ввідними й лінійними автоматами. Останнім часом в громадських, цивільних, житлових будинках встановлюють УЗО, яке спрацьовує при витоку струму 30млА. Магістральний розподільний пункт (щиток) розташовується на початку лінії живлення і, як правило, поблизу вбудованої або прибудованої

трансформаторної підстанції (ТП) і комплектується триполюсними автоматичними вимикачами. Групові щитки, розташовані на стику живлячих і групових ліній, призначені для установки апаратів захисту і керування електричними освітлювальними мережами. При виборі типів щитків враховуються умови середовища в приміщенні, способи установки в них апаратів, комутовані освітлювальні навантаження, струми і т.д. Розташовувати щитки слід, по можливості, ближче до центру навантаження в місцях, зручних для обслуговування. Групові щитки, як було вище сказано, є розподільчими та живильними пунктами в освітлювальних установках. Щитки представляють собою невеликі панелі, на яких змонтовані запобіжники, вимикачі або рубильники та затискачі для приєднання проводів, що відходять до струмоприймачів.

ДРЛ

Найчастіше використовуються ртутні лампи високого тиску. Це пов’язано з можливістю отримання з їх допомогою випромінювання в різних діапазонах спектру – від ультрафіолетового до інфрачервоного, з високою пружністю парів ртуті, яка дозволяє технологічно просто створити лампи з тиском від сотень паскалів до десятків мегапаскалів, крім того, пари ртуті практично не взаємодіють з матеріалами колби і електродів. Ці лампи характеризуються високою щільністю випромінювання, в зв’язку з чим їх часто називають лампи високої інтенсивності.

Лампи типу ДРЛ потрібні для загального освітлення промислових приміщень і відкритих просторів, а також для застосування в різних освітлювальних і випромінюючих установках спеціального призначення.

Стабілізація параметрів ламп відбувається через 5-10хвилин після ввімкнення. Повторне запалення можливе лише після охолодження лампи через 10-15хв.

Рис.5 - Схема включення лампи ДРЛ

Для лампи ДРЛ використовується кварцове скло, яке пропускає ультрафіолетове випромінювання і спектр ртутного розряду, яке дозволяє за рахунок люмінофорів перетворювати ультрафіолетове випромінювання в видиме, значно збільшуючи світлову віддачу ламп. Лампи ДРЛ мають ртутно-кварцевий пальник трубчатої форми, яка розміщується в середині скляної колби, яка покрита з середини тонким шаром люмінофору.

Для лампи ДРЛ люмінофори повинні задовольняти ряд основних вимог:

• перетворювати в видиме випромінювання з високим квантовим виходом все ультрафіолетове випромінювання ртутного розряду (особливо лінії з довжиною хвилі 313 і 365нм);

• перетворене видиме випромінювання ртутного розряду повинно забезпечувати біле світіння і правильну кольорову передачу;

• повинні мати достатню температурну стійкість, яка дозволяє використовувати його при робочих температурах вище 200°С.

Важливою проблемою, яка визначала значення світлового потоку лампи і його спектральний склад, являється забезпеченням оптимальної товщини нанесеного люмінофорного шару. Відомо, що з ростом товщини шару потік люмінесценції збільшується до самого максимуму і поволі падає, при цьому видиме випромінювання ртутного розряду монотонно вбиває.

При конструюванні лампи ДРЛ розрахунку підлягають пальник з парами ртуті при тискові в робочому стані 0,5-0,8МПа, що забезпечує оптимальне співвідношення ультрафіолетового і видимого випромінювання розряду, і зовнішня колба з нанесеним на її внутрішню поверхню шару люмінофору. Розміщення пальника в зовнішній колбі, розміри і форма колби повинні створювати оптимальну температуру для шару люмінофору по всій поверхні і забезпечувати поглинання всього ультрафіолетового потоку пальника. Отже, форма колби повинна по можливості забезпечувати ізотермічність її поверхні. Нагрів зовнішньої колби здійснюється за рахунок теплопередачі через газ, який її наповнює (поглинання частини випромінювання розряду, нагрітого кварцового пальника і електродів). Охолодження визначається теплопередачею в навколишнє середовище і випромінювання нагрітого скла.

Для отримання поверхні з однаковою температурою необхідно, щоб колба мала приблизно однакове теплове навантаження. По конструкції колби лампи бувають двох типів:

• повністю покриті шаром люмінофору;

• у вигляді рефлектора, які мають відбиваюче покриття на частині колби.