Розподіл ліків в організмі. Біологічні бар’єри. Депонування.

Ліки в крові перебувають у вільному або зв’язаному стані з білками плазми крові. Співвідношення кількості зв’язаного препарату і кількості вільного є постійним. Вільний стан – це активна , а зв’язана – це неактивна форма препарату. При гіпоглобулінемії ( захвор. печінки, опіки, ферментопатії, голодуванні, у новонароджених та хв.. літнього віку)- збільшується кількість вільної форми ( активної фракції), що проявляється токсичним ефектом від лікувальної дози, тому їх дозу зменшують.

Деякі препарати зв’язуються з певними тканинами, наприклад з жировою – при ожирінні початок дії препаратів сповільнюється, а тривалість подовжується (пролонгована дія).

Вплив на характер розподілу ліків мають біологічні бар’єри: ГЕБ , плацентарний. Гематоенцефалічний бар’єр - гальмує розподіл водорозчинних ліків.

Депонування – це тимчасовий зв’язок препаратів з певними тканинами: жирова – засоби для наркозу, кісткова – тетрацикліни. Тканина, яка зв’язує препарат пролонгує його дію.

Біотрансформація ( метаболізм).

Це хімічне перетворення препаратів, яке відбувається в печінці, стінках кишечнику, нирках. Унаслідок біотрансформації жиророзчинні препарати перетворюються у водорозчинні і виводяться нирками, а також утворюються менш активні метаболіти. Препарати можуть підвищувати ( бутадіон, ріфампіцин ) або пригнічувати ( левоміцетин, тетрациклін )активність ферментів печінки, це слід враховувати при комбінованому призначенні препаратів.

На біотрансформацію ліків впливають :

вік ( діти до 2-х років та літні хворі в яких знижений метаболізм); захворювання – при інфекціях та С-С патологіях метаболізм уповільнюється, генетичні особливості – вроджене ферментопатії; тютюнопаління частіше прискорює метаболізм;

у вегетаріанців метаболізм знижений.

Екскреція ліків.

Ліки та їх метаболіти частіше виводяться нирками ( 80% ). На швидкість виведення впливає багато факторів: фільтрація сечі знижена у новонароджених та хворих літнього віку, кислотно-основний стан сечі – кислий препарат легко виводиться лужною сечею.

Препарати виводяться з жовчю в кишечник ( багато антибіотиків) деякі препарати утворюють ліпідорозчинні сполуки, які повторно всмоктуються у кров, а потім знову виділяються з жовчю ( ентерогепатична циркуляція).

Газоподібні та леткі рідини виділяються легенями ( спирт, ефіри).

Через залози виділяються окремі препарати: потові – водорозчинні вітаміни, бронхіальні – відхаркувальні, молочні – всі антибіотики.

Основні поняття фармакодинамики.

Фармакологічний ефект – це зміни в організмі під дією ліків.

Механізм дії – це спосіб досягнення фарм ефекту. У більшості випадків ліки взаємодіють зі специфічними компонентами клітин – рецепторами.

Види дії ліків.

Місцева – дія на місце застосування. За характером може бути: в’яжуча, припекаюча, знеболююча, подразлива.

Рефлекторна – дія на екстеро та інтерорецептори проявляється ефектами виконавчих органів ( гіркоти – збуджують апетит).

Резорбтивна - після всмоктування, надходження у кров, а потім у тканини; Залежить від шляху введенні і здатності проникати крізь біологічні мембрани.

Пряма дія – це безпосередній контакт препарату з тканинами ( в’яжучи – на слизові оболонки ).

Непряма (опосредована ) дія – є наслідком прямої ( серцеві глікозиди посилюючи роботу серця нормалізують кровообіг у нирках і зростає фільтрація – сечогінна дія.

Вибіркова ( специфічна ) дія – впливають на певну групу клітин, рецепторів, тканин ( серцеві глікозиди – на кардіоміцети.

Неспецифічна дія – на всі клітини, рецептори організму ( засоби для наркозу, спирт).

Зворотня дія – неміцна взаємодія « речовина – рецептор» - зникає після виведення ліків ( для більшості препаратів).

Незворотня дія – міцна взаємодія «речовина – рецептор» залишається після лікування – токсична дія ( ототоксична дія гентаміцину).

Основна дія – дія препарату на яку ми розраховуємо ( анаприлін знижує високе А/Т.

Побічна дія – небажеиій ефект препарату ( анаприлін викликає бронхоспазм).