1. Загальнотеоретичні основи обліку зовнішньоекономічної діяльності

1. Предмет та об’єкти обліку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій, які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічна діяльність являє собою заходи та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.

Об’єктами обліку зовнішньоекономічної діяльності є майно та джерела його утворення, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, а також їх результати.

Відповідно до чинного законодавства зовнішньоекономічна діяльність підприємств здійснюється в різних формах:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

• організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках.

В міжнародній торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

• експорт – продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон;

• імпорт – придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням його з-за кордону;

• реекспорт – продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон;

• реімпорт – придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

2. Основні завдання та принципи обліку зовнішньоекономічної діяльності

Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності – забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень, а також створення системи внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок чи інших зловживань.

Організація та здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребують дотримання наступних вимог:

• відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

• своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, в тому числі зовнішньоекономічної;

• забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.

Для виконання зазначених вимог та досягнення поставлених цілей необхідно вирішити комплекс задач бухгалтерського обліку:

• методологічного характеру – пов’язані з використанням національного Плану рахунків бухгалтерського обліку та правильним відображенням на рахунках операцій зовнішньоекономічної діяльності;

• методичного характеру – пов’язані із систематизацією інформації об’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• організаційного характеру – раціоналізація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності, що пов’язана з чітким розподілом функціональних обов’язків серед працівників бухгалтерії;

• технічного забезпечення – раціональне ведення обліку зовнішньоекономічної діяльності за допомогою комп’ютерної, копіювальної техніки при наявності матеріальних можливостей.

Завдання методологічного характеру. Як правило, для обліку зовнішньоекономічної діяльності застосовується План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зазначено в договорі. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься в зазначених документах, може бути надана на підставі Плану рахунків його держави. Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.

Завдання методичного характеру спрямовані на: достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного та аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.

Завдання організаційного характеру наступні: організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об’єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов’язків повинен передбачати обов’язки працівників бухгалтерії, конкретні обов’язки кожного по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов’язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Технічне забезпечення бухгалтерського обліку передбачає автоматизоване формування первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Чітке виконання поставлених завдань на підприємстві досягається налагодженою роботою бухгалтерської служби, наслідком чого є своєчасне надання менеджерам різних рівнів інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якого суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарювання при проведенні зовнішньоекономічної діяльності повинні керуватися наступними принципами:

• принцип суверенітету народу України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов’язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов’язання в галузі міжнародних економічних відносин;

• принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, суть якого полягає у праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та у виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності;

• принцип юридичної рівності та недискримінації, тобто рівність перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (крім випадків, передбачених законодавством), як з боку держави, так і з боку інших суб’єктів;

• принцип верховенства закону, тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України;

• принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за її межами згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами відповідно до законів України та умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

• принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.