8. Цілі і методи зменшення статутного капіталу

До основних цілей зменшення СК слід віднести такі:

• підтримання курсу корпоративних прав, якщо він падає;

• одержання санаційного прибутку;

• концентрація СК в руках найактивніших власників;

• зменшення високого рівня капіталізації підприємства;

• зменшення надлишку ліквідності;

• вихід окремих учасників зі складу товариства (у ТОВ).

Зменшення розміру СК АТ може відбуватися за такими способами:

а) зменшення номінальної вартості акцій (деномінації);

б) зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості.

В останньому випадку можливі такі варіанти:

• зменшення кількості акцій на основі їх конверсії (об’єднання кількох акцій в одну);

• безкоштовна передача акцій до анулювання;

• зменшення кількості акцій на основі їх викупу з подальшим анулюванням.

Зменшення СК ТОВ може здійснюватися двома основними способами:

1) в результаті виходу одного або кількох учасників зі складу товариства;

2) на основі зменшення частки у статутному капіталі всіх чи окремих учасників.

9. Класифікація резервів п-ва

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі резервного (резерви, створені за рахунок ЧП) та додаткового капіталу (капітальні резерви).

Резервний капітал п-во можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з резервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний капітал».

За джерелами формування резерви поділяють на:

• капітальні резерви - відображаються за статтями «додатковий вкладений капітал» та «інший додатковий капітал»;

• резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку п-во;

За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті резерви можуть бути засвідчені в балансі за статтями «Додатковий капітал» та «Резервний капітал», а приховані резерви жодним чином не фігурують у балансі.

За обов'язковістю створення виокремлюють обов'язкові та необов'язкові резерви. Створення перших регламентується чинними нормативними актами. Останні ж формуються з ініціативи менеджменту п-во та його власників. До обов'язкових резервів належать резерв сумнівних боргів і резервний капітал. Усі інші резерви, наприклад резерв дивідендів, резерв виконання гарантійних зобов'язань, є необов'язковими.

Резервний капітал (у вузькому розумінні) — це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами п-во та нормативними актами.

Додатковий капітал характеризує суму емісійного доходу (різниця між ринковою і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав.

До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові:

• інший вкладений капітал;

• дооцінка (уцінка) необоротних активів;

• вартість безкоштовно отриманих необоротних активів.

До числа обов'язкових резервів, належить резерв сумнівних боргів, який формується з метою покриття можливих збитків п-во в результаті непогашення боржником сумнівної чи безнадійної дебіторської заборгованості.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у п-во, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.