9. Проблема пізнання і врахування опорів в роботі з неавторським малюнком

Прийом роботи з неавторським малюнком майже не описаний у науковій літературі, однак ефективно використовується у глибинно-психологічній корекції за методом АСПН. Психокорекційну спроможність цього прийому доведено академіком НАПН України Т.С. Яценко та апробовано у кандидатських дисертаціях Л. Л. Бондаревської, Б. Б. Іваненко, А. Е. Мелоян, О. Г. Стасько, С. Г. Харенко тощо.

Застосування неавторського малюнку дозволяє дослідити проекції протагоніста, що мають інфантильний характер та переносяться в актуальну ситуацію соціальної взаємодії. Методика дає змогу пізнати глибинні детермінанти психіки суб’єкта без актуалізації опорів. Для психокорекційної роботи ми обрали картину М. Реріха «Мадонна Лаборис».

У роботі з картиною М. Реріха «Мадонна Лаборис» протагоністу представляється зміст картини, за якою Мадонна вночі кидає свій шарф у пекло, допомагаючи душам, що розкаялися, потрапити до раю. Протагоністу пропонується довільно втілити себе у будь-який персонаж, представлений на картині (Мадонна, фігурки у пеклі, святі Петро і Павло (цензори Мадонни, які вночі спостерігають за її діями в раю) і розказати від його імені про свої відчуття й почуття. Наявність на картині персонажів різного соціального статусу та санкцій спонукає протагоніста до ідентифікації з ними. Практика застосування цього прийому дозволяє визначити виражені тенденції психіки, що об’єктивуються шляхом проектування протагоністом особистісного соціального досвіду на зображення: тенденція «до високості», домінування у соціальній ситуації (наприклад, розташування себе у раю, на місці Мадонни або святих); тенденція «до самопокарання», почуття провини (втілення себе в образ зігнутої фігурки у пеклі»); тенденція до покарання інших людей; прагнення отримати захист, підтримку; прагнення особистісного зростання та соціальних успіхів тощо [1 - 4].

Неавторський малюнок «Я-реальне, Я-ідеальне» уособлює внутрішні переживання, породжені «Супер-Его»: символ «собака, яка відмовляється від їжі» втілює прагнення до самопокарання. Соціальну поведінку (свідоме) презентує зухвала кішка (справа угорі), яка «кидає виклик» соціуму й готова покарати кого завгодно, лише не себе (проекція). «Собака» (друге «Я» суб’єкта) переживає «муки совісті» під впливом «Супер-Его» [3, 4].

Робота з неавторським малюнком обов’язково передбачає врахування думки протагоніста, а також можливість переструктурування ним малюнку, додавання чи ігнорування певних образів, що упереджує виникнення опорів суб’єкта. Образи картини за рахунок проекцій та ідентифікацій особи набувають емотивного забарвлення, що актуалізує прояв умовних цінностей. Протагоніст сам визначає сюжет відповідно до власних емоційних переживань. За умов спонтанного вибору суб’єктом персонажа картини та на основі його власного сюжету картини створюються адекватні умови для діагностики.

Психологічні опори нівелюються за допомогою об’єктивування значимої інформації протагоніста, що узгоджується з його Ідеалізованим Я – це підтверджує взаємозв’язок опорів та умовних цінностей.

Робота з неавторським малюнком сприяє об’єктивуванню внутрішніх детермінант поведінки суб’єкта, які охороняються опорами і пов’язані з фіксаціями в едіпів період розвитку, що обумовлюють його особистісну проблематику. Наведений фрагмент стенограми засвідчує, що робота з неавторським малюнком сприяє пізнанню та врахуванню психологічних опорів та дає можливість засвідчити їх взаємозв’язок із захисною системою.