18.Підстави та порядок відводу д.О

Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого

1. Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

2. Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України як прокурора не є підставою для його відводу.

2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача

1. У разі задоволення відводу слідчого, прокурора у кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування або інший прокурор - керівником органу прокуратури.

Питання 19 Основні положення Рекомендації r (2000)

Функції прокуратури  1. «Прокуроратура» — це державний орган, які від імені суспільства й у суспільних інтересах забезпечує правозастосування, в разі якщо порушення закону тягне за собою кримінальне покарання, з урахуванням,з одного боку, прав особи, а, з другого, потрібної дієвості системи кримінального правосуддя.

2. Прокурори в усіх системах кримінального правосуддя:

- вирішують питання про відкриття або продовження кримінального переслідування;  - підтримують обвинувачення в суді;  - можуть оскаржувати або вносити апеляційні подання на всі або деякі судові рішення.

3. В певних системах кримінального правосуддя прокуратура також:

- здійснює державну кримінальну політику, з урахуванням, по змозі, регіональних і місцевих умов;  - веде розслідування, керує ним або здійснює нагляд за ним;  - забезпечує надання ефективної допомоги потерпілим;  - ухвалює рішення щодо заходів альтернативних кримінальному переслідуванню;  - здійснюють нагляд за виконанням рішень судів;  - тощо

Відносини прокуратури з виконавчої й законодавчої владою  11. Держави повинні вжити заходів, щоб забезпечити виконання прокурорами своїх професійних обов'язків без необґрунтованого втручання або необґрунтованого покладання на них цивільної, кримінальної й іншої відповідальності. Однак прокурори повинні періодично привселюдно звітувати у своїх діях у цілому й, зокрема, у тому, як вони здійснювали свої переважні права.  12. Прокурори не втручаються в діяльність законодавчої й виконавчої влади.  13. У випадку якщо прокуратура є частиною або підкоряється уряду, держава повинна гарантувати, що:  a. характер і обсяг повноважень уряду відносно прокуратури встановлюються законом;  b. уряд здійснює свої повноваження відкрите, відповідно до міжнародних договорів, національного законодавства й загальними принципами права;  c. якщо уряд дає загальні вказівки, вони повинні наділятися в письмову форму й бути опубліковані відповідним чином;  d. якщо уряд має повноваження для дачі вказівок про порушення певну справи, такі вказівки повинні містити відповідні гарантії відкритості й справедливості відповідно до національного законодавства, виконання урядом його обов'язків, наприклад:  вимагати попередніх письмових роз'яснень від правочинного прокурора або органа, який здійснює суспільне обвинувачення;  належним чином роз'ясняти свої письмові вказівки, особливо якщо вони розходяться з рекомендаціями прокурора, і передавати їх у порядку підпорядкованості;  подбати, щоб до суду всі роз'яснення й вказівки були залучена до справи, щоб інші особи могли з ними ознайомитися й висловити своя думка;  e. прокурори вільні у виставі суду будь-яких юридичних аргументів за своїм вибором, навіть коли вони повинні в писемній формі відображати отримані вказівки;  f. у принципі неприпустимі індивідуальні вказівки про заборону кримінального переслідування. Якщо тільки того не вимагає справу, подібні вказівки повинні залишатися винятками й підкорятися не тільки вимогам, зазначеним у параграфах "d" і "е", але й спеціальному контролю, зокрема відносно гарантій відкритості вказівок.  14. У країнах, де прокуратура незалежна від уряду, держава повинна вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі характеру й обсягу незалежності прокуратури.  15. Для того щоб сприяти зміцненню справедливості й ефективності кримінальної політики, прокурори повинні співробітничати з урядовими органами й установами в тій мері, у якій це визначене законом.  16. Прокурори повинні в кожному разі мати можливість безперешкодно збуджувати кримінальне переслідування проти державних посадових осіб, особливо за корупцію, незаконне використання повноважень, грубе порушення прав людини й за інші правопорушення, визнані міжнародним правом.  Обов'язки прокурора перед людьми  24. При виконанні своїх обов'язків прокурори повинні:  a. виконувати свої функції справедливо, неупереджено й об'єктивно;  b. поважати й намагатися захищати права людини, як зазначено в Конвенції про захист прав людини й основних свобод;  c. намагатися забезпечити, щоб система кримінального правосуддя функціонувала так швидко, як це можливо.  25. Прокурори повинні втримуватися від дискримінації за будь-якими підставами, таким, як стать, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні й інші переконання, національність або соціальне походження, приналежність до національних меншин, наявність власності, походження, здоров'я, фізичні недоліки й по інших підставах.  26. Прокурори повинні забезпечувати рівність осіб перед законом і знайомитися з усіма обставинами, що мають відношення до справи, включаючи й стосовні до підозрюваного, незалежно від того, свідчать вони на користь останнього або проти нього.  Міжнародне співробітництво  37. Незважаючи на те що інші державні органі можуть виконувати функції, що стосуються міжнародного співробітництва в області правосуддя, повинні розширюватися прямі контакти між прокурорами різних країн, які або закріплені в системі міжнародних угод, або здійснюються в робочому порядку.  38. У ряді областей повинні бути вжиті заходи для розширення безпосередніх контактів прокурорів при здійсненні міжнародного співробітництва в області правосуддя.  Зокрема, такі заходи повинні полягати в наступному:  a. поширення документів;  b. складання списків контактних адрес із вказівкою імен осіб, з якими можна зв'язатися в різних органах прокуратури, а також області їх діяльності, сфери відповідальності і т.д.;  c. установлення постійних особистих контактів між прокурорами різних країн, особливо шляхом організації регулярних зустрічей між генеральними прокурорами;  d. організація навчальних семінарів і зустрічей по обміну інформацією;  e. уведення й розширення функцій посади юриста по зв'язках, з місцезнаходженням в іноземній державі;  f. навчання іноземним мовам;  g. розширення використання електронних коштів обміну інформацією;  h. організація робочих семінарів з іншими державами з питань взаємодопомоги й загальним проблемам кримінального правосуддя.  39. З метою поліпшення раціоналізації й досягнення координації дій по взаємодопомозі повинні бути прикладені зусилля, щоб сприяти:  a. усвідомленню прокурорами в цілому необхідності активної участі в міжнароднім співробітництві й  b. спеціалізації деяких прокурорів у сфері міжнародного співробітництва.  Для цієї мети держави повинні вжити заходів по забезпеченню того, щоб прокурор запитуючого держави, де він або вона відповідають за міжнародне співробітництво, міг направити запит про взаємне співробітництво безпосередньо посадовій особі запитуваного держави, що має повноваження на виконання запитуваного дії, і щоб ця посадова особа мала можливість передати прокуророві отримані докази.