8.2. Структура та етапи реалізації технології соціальної профілактики

Технологія соціальної профілактики – сукупність форм, методів, прийомів, соціальної роботи, спрямованих на запобігання виникненню, поширенню чи загостренню негативних соціальних явищ та їх небезпечних наслідків. Загальна структура технології соціальної профілактики є загальноприйнятою в соціальній педагогіці. Вона складається із таких етапів:

• постановка й дослідження проблеми (діагностика, прогноз розвитку проблеми (дослідження причин проблеми, стану її розвитку, чинників, які її визначають, аналіз ефективності реалізації профілактичних програм);

• планування діяльності, організаційна й методична підготовка до реалізації профілактичної програми;

- вплив на особистість (профілактична інтервенція) і вплив на проблемне соціальне середовище (попередження негативної дії об’єктивних чинників: вплив на об’єктивні (природні, матеріальні, економічні) причини й чинники проблеми (подолання, нейтралізація, попередження, компенсація наслідків). Профілактичне втручання – профілактична інтервенція – це цілеспрямований вплив на особистість чи цільову групу з метою зміни ставлення до проблеми й подолання суб´єктивних чинників (уявлення, погляди, переконання, мотиви, інтереси, звички, стереотипи поведінки, ціннісні орієнтації), які призводять до проблеми. Вона, як правило, здійснюється шляхом інформування особистості й представників цільової групи й залучення їх до певних видів діяльності. Профілактична інтервенція сприяє підвищенню ресурсів особистості, корекції негативних особистісних якостей, розвитку якостей, які підвищують адаптивні можливості, формуванню адекватного ставлення до проблеми. Вплив на проблемне середовище спрямований на попередження негативного впливу соціального оточення, попередження розповсюдження негативних соціальних цінностей, взірців поведінки, захист від негативного впливу інших людей;

• підвищення ресурсів середовища: створення чи підвищення можливостей для подолання проблеми й чинників, які її створюють, пошук альтернативного існуючій проблемі способу життя, повноцінного задоволення потреб;

• моніторинг проблеми, аналіз ефективності профілактичних дій.

Технологія соціальної профілактики як спеціально організована діяльність має такі основні стадії:

1. Стадія попередження – головним завданням діяльності соціального педагога на цьому етапі є організація заходів, дій, що формують у школяра соціально прийняту систему цінностей, потреб і уявлень. Це дозволить уникати таких форм поведінки й діяльності, які можуть ускладнити процес соціалізації, створити проблеми для його соціального оточення.

2. Стадія уникнення – діяльність спрямована на прийняття своєчасних й ефективних заходів уникнення ситуації, що може ускладнити процес життєдіяльності учня (наприклад, засвоєння дитиною правил поведінки на дорозі уможливлює зниження ризику загрози для її здоров’я та ін.).

3. Стадія блокування – використовуючи соціально допустимі засоби, соціальний педагог створює умови для блокування форм діяльності й поведінки школяра, які можуть привести до виникнення негативних наслідків для нього й оточуючих та суспільства в цілому (законодавче, адміністративне й інші види покарань і санкцій).

Послідовна реалізація стадій технології профілактики вимагає використання різних прийомів і методів профілактичної діяльності. До них відносяться:

- медико-соціальні – спрямовані на створення необхідних умов для збереження достатнього рівня фізичного й соціального здоров’я (медико-соціальна просвіта, пропаганда здорового способу життя, медико-соціальний патронаж і ін.);

- організаційно-адміністративні – створення системи соціально-педагогічного контролю, розробка відповідної правової бази (соціальний контроль, соціальний патронаж, соціальне планування й ін.),

- правові – розробка й створення відповідної системи правових норм і правил поведінки й діяльності у всіх сферах соціального життя (правова просвіта, правовий контроль, правові санкції і ін.);

- педагогічні – формування соціально прийнятної системи цінностей, норм, стереотипів і ідеалів, підвищення рівня знань й розширення світогляду (методи освіти, виховання, просвіти);

- економічні – спрямовані на підтримку достатнього рівня життя й створення необхідних умов для задоволення матеріальних потреб дитини (економічне стимулювання, економічне заохочення, пільги й підтримка і ін.);

- політичні – створення в суспільстві ефективної системи політичних прав, свобод, цінностей і орієнтирів, що дозволяє дитині відстоювати свої інтереси в соціально допустимих межах.

До ефективних методів профілактичної роботи відносяться:

• профілактична інформаційно-консультативна бесіда;

• профілактичні тренінги;

• стимулювання розвитку нових соціальних навичок, моделей поведінки;

• метод завчасної нейтралізації конфліктної ситуації;

• метод профілактичного втручання (профілактична інтервенція) та ін.

Соціальний педагог використовує такі організаційні форми профілактичної соціально-педагогічної роботи:

• анімаційні (фестивалі, концерти, марафони, форуми, змагання, конкурси агітбригад, плакатів, листівок та ін.);

• інформаційні (зібрання, прес-конференції, презентації, виставки);

• навчальні (бесіди, лекції, практикуми, заняття, тренінги);

• методичні (семінари, круглі столи);

• дослідницькі (опитування, анкетування, тестування).

При проведенні профілактичної роботи перевага надається масовим формам: проведення днів, тижнів, місячників, присвячених боротьбі з наркоманією, СНІД, злочинністю, різноманітні фестивалі, естафети молодіжних організацій, конкурси тощо.