49. Призначення посадових інструкцій та порядок їх розробки. Зміст посадових інструкцій (обрати довільно).

Посадова інструкція – це оргаізаційно – правовий документ, в якому визначаються основні функції, права та обов’язки співробітників організації, під час здійснення ними діяльності на визначеній посаді. Вони розробляються на основі положень про структурні підрозділи, враховуючи технічний та кваліфікаційний поділ праці. Посадова інструкція є, з одного боку, організаційно – розпорядчим документом, який визначає посадові обов’язки кожного працівника, його права та відповідальність за виконану роботу, з іншого боку – нормативною основою для оцінки діяльносьі робітника, встановлення відповідності зайнятої посади під час проведення атестації і прийому на роботу. Під час прийому на роботу претендент знайомиться з посадовою інструкцією, бо вона визначає коло його завдань і функцій. Інструкції складаються для всіх посад робітників, передбачених штатним розписом, крім керівників, бо їх права та обов’язки визначаються положенням про відповідні підрозділи. Директор підприємства керується в своїй діяльності статутом підприємства, в якому визначають його основні задачі, обов’язки та права. Для керівників виробничих виробничих підрозділів розробка посадових інструкцій, які регламентують їх функції та повноваження, доцільна. Це допоможе уникнути дублювання іх функцій. Вимоги до оформлення та змісту посадових інструкцій: 1. Назва організації, 2. Гриф про затвердження, 3. Назва посади – вказується повна назва посади службовця і підрозділу, в якому дана посада передбачена, 4.Загальні положення (категорію посади; кваліфікаційні вимоги, порядок призначення та звільнення з посади; основоположні організаційно – правові документи, на основі яких працівник здійснює службову діяльність та реалізує свої повніваження; назва посадових осіб, яким підпорядковується співробітник тощо, 5. Посадові обов’язки - включає в себе повний перелік робіт, що виконуються працівником, 6. Права - наводиться перелік прав працівників, визначених законодавством та внутрішніми документами організації, 7. Відповідальність - тут вказуються міри відповідальності працівника за недотримання своїх посадових обов’язків, а також вимог законодавства, 8. Посилання на документ, у відповідності з яким розроблена посадова інструкція, 9. Підпис керівника структурного підрозділу.

50. Поняття стресу. Управління стресами.

Слово “стрес” походить від англійського слова “stress”- напруга. Як науковий термін це поняття було введено в практику менеджменту канадським фізіологом Ганс Селье. На його думку стрес– це фізіологічна реакція організму у відповідь на зовнішнє фізичне або емоційне подразнення.

Г.Селье в результаті своїх досліджень прийшов до висновку, що стрес – це таке явище, яке є характерним для будь-якого організму. Існує дві діаметрально протилежні реакції організму – негативна – дистрес і позитивна – еустрес. Відповідно до цього, надмірний стрес має назву дістрес. Це такий стан людини, при якому в значній мірі падає життєва активність, дезорганізується поведінка. Природа стресу переважно психологічна. Для нього характерні три фази: хвилювання, опір і виснаження.

Причини стресу Таблиця 2

№	Причини	Характеристика
1.	Політичні фактори	Нестабільність економічна, політична
2.	Соціально-економічні	Рівень життя, заробітна плата, місце і роль в суспільстві і т.ін.
3.	Організаційні фактори	Пов’язані з роботою: страх припустити помилку, страх не виконати роботу, страх втратити роботу, страх втратити власне “я”, страх втратити авторитет і т.ін.
4.	Особисті фактори	Особисте життя людини: хвороби, втрата близької людини, розлучення, проблеми в сім’,ї і т.ін.

Сила стресу залежить від характеру професії, від віку і т.ін. Встановлено, що чоловіки отримують найчастіше стрес на роботі, а жінки в сім,ї.

Існує досить велика кількість порад щодо управління стресами.

1. Розробити пріоритети в роботі

2. Навчитись говорити “ні”,

3. Налагодити ефективні взаємостосунки з керівником, особливо в тих випадках, коли його можна назвати “складним або важким керівником”

4. Відстоювати свої позиції і обговорювати з керівником критерії оцінки своєї роботи

5. Знаходити кожень день час для відпочинку.

В тому випадку, коли ви керівник:

1. Роботу для підлеглих підбирати відповідно до їх здібностей, потреб і схильностей

2. Дозволяти підлеглим відмовлятись від виконання завдання, якщо вони мають для цього підстави

3. Чітко встановлювати конкретні повноваження

4. Забезпечувати відповідну винагороду за ефективну роботу

Обговорювати з підлеглими складні питання.