Епізоотологічні дані
Джерелом збудника інфекції служать хворі і перехворіли свині, які виділяють вірус зносовим слизом, фекаліями, сечею і спермою. Вірус РРСС довгостроково персистує ворганізмі свиней.
Найбільшактивно передача вірусу відбувається при прямому контакті сприйнятливих і хворих тварин (з виділеннями від хворих свиней). Вірус може передаватися через сперму кнурів-плідників при злучці або при штучному осіменінні.Є відомості про аерогенним передачі вірусу на відстань 3 ... 20 км відджерела зараження. Можлива вертикальна - трансплацентарний передача вірусу.
Факторами передачі збудника РРСС служать інфіковані корми, вода, повітря, гній,транспорт, спецодяг, гризуни, що живуть на фермі, і інші об'єкти зовнішнього середовища. При певних умовах м'ясо хворих свиней може бути фактором передачі збудника інфекції.
Частіше всього РРСС виникає після придбання клінічно здорового ремонтногопоголів'я свиней, у яких можливо вірусоносійство або безсимптомний перебіг хвороби в прихованій формі. Загострюють РРСС і переводять латентну стадію хвороби в гостру різні стресові явища, пов'язані зі змінами вгодуванні, догляді, транспортуванні та перегрупування, ветеринарними профілактичними маніпуляціями. Зазвичай інфекція проявляється через 3 ... 5 міс після завезення племінних свиней з неблагополучних господарств.
Репродуктивна патологія зустрічається в 2 ... 93 % випадків. Перехворіли свиноматки приносять не більше 37,5% благополучного по хворобі приплоду. Під час первісної гострої фази перебігу інфекції загибель поросят-сисунів перший тиждень життя досягає 100%, в окремому віці - 30 ... 40%, втрати серед дорослого племінного поголів'я можуть досягати від 1 до 3%.
Зазвичайхвороба протікає у вигляді епізоотії в будь-який час року з найбільш вираженим проявом у період опоросів. В одних і тих же тварин хвороба, як правило, повторно не виникає, але часто відзначають прохолостів раніше перехворілих свиноматок.
Відмінною особливістю РРСС є те, що ця хвороба часто перебігає в асоціації з іншими інфекціями (парвовірусного; рота-, корона-і ентеровірусної; хворобоюАуєскі та ін.) На тлі вірусної патології виникають ускладнення бактеріальною флорою з розвитком колібактеріозу, сальмонельозу, пастерельозу та інших факторно-інфекційнихі внутрішніх незаразних хвороб.
Патогенез
Проникнувши в організм через слизові оболонки респіраторного, травного або статевого тракту, вірус розмножується в макрофагах в області воріт інфекції. До7-го дня зараження руйнується до 40% альвеолярних макрофагів. Розмноження вірусу в компонентах клітинної захисту (імуносупресія) тимчасово знижуємісцеву резистентність, тим самим створюючи умови для інфікування тварин іншими збудниками через респіраторний тракт.
Велике значення в патогенезі має вірусемія, яка триває від 4 до 8 тижнів, при цьому відзначаються пошкодження ендотеліальних клітин кровоносних судин і розвиток васкулітів, що служить причиною набряків тканин. Крім того, збудник РРСС підвнутрішніх органах розмножується в ретикулоцитах, а також циркулюючих моноцитах. Плацента, як і альвеолярні макрофаги, являє собою орган-мішень для вірусу РРСС. У місцях з'єднання з маткою вона відшаровується через некротичний розпад клітин, в результаті чого інфіковані макрофаги мігрують через плаценту і розмножуються в тканинах плода.
При респіраторному синдромі вірус спочатку розвивається в альвеолярних макрофагах, руйнує частину з них, порушує імунну систему легенів і тим самим відкриває ворота для секундарной мікрофлори. В результаті інфекції пригнічується активністьвій миготливого епітелію дихальних шляхів, що сприяє розвитку і накопиченню в них збудників, що володіють тропізмом до епітелію респіраторного тракту.