2.6. Вираження іронії на рівні простого речення

Іронія може виникати на рівні членів простого речення:

1) головних (між підметом і присудком), напр.: Майбутнє щодня стає минулим (1, c. 11). Іменна частина складеного іменного присудка є антонімом до підмета;

2) між присудком і додатком, напр.: Сподіваюся, вони не помітять його президентської лексики (1, с. 164).

3) між присудком і відокремленим означенням, напр.: Теща у нас – як Мері Поппінс, занесена радіоактивним вітром, тільки що з деревами не розмовляє, бо десятий поверх (1, c. 37). Теща – головний герой порівнюється із літературним персонажем, а означення вказує на її проживання в Чорнобильській зоні;

4) між підметом і додатком, напр.: Панство панству вручає премії (1, c. 208). Іронія тут досягається через використання в ролі додатка лексеми, що дублює підмет;

5) між підметом й обставиною часу, вираженими однією лексемою, напр.: У нас же вибори починаються задовго до виборів (1, c. 57);

Між підметом та СДЧР, напр.: Чому домінує жлобство на державному рівні?Диктат приматів (1, с. 95);

6) між узгодженим і неузгодженим означенням, напр.: Мало того, що записував (майор) президентські бесіди з-під дивана, він ще й заговорив (1, c. 30) – тут іронія досягається через поєднання урочистої лексеми узгодженого означення і не сумісним із нею неузгодженим означенням;

7) через вставні конструкції, напр.: У Краматорську зайнявся морг (отже, у нас гинуть уже й небіжчики) (1, c. 370). Лексема небіжчики у своїй структурі містить сему “смерть”, яка дублюється в дієслівному предикаті гинути. Цей приклад засвідчує, що автор іронізує над тим, що про вже померлих людей влада піклується більше, ніж про живих.

2.7. Реалізація іронії на рівні складного речення

Іронія може досягатися в межах складного речення, зокрема:

1) складносурядного, напр.: Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що (1, c. 26), де позитивно зіставлені явища набувають негативної оцінки через уживання зневажливої лексеми. По-різному протиставляє автор патріотів і байдужих, напр.: Одні мерзнуть у наметах, а іншим по барабану (1, c. 55); Акції призначаються, а повстання – ні. (1, с. 271).

2) складнопідрядного речення, напр.: Дружина знайшла під ялинкою подарунок від мене, який сама ж і купила (1, c. 47) – тобто прагнучи відчути свято, жінки часто роблять собі подарунки. Іронія може досягатися в підрядній частині через повтор однієї лексеми, напр.: Вона завжди в опозиції, хоч і при владі, а все одно в опозиції (1, c. 36); Де ж іще на планеті є така чорнобильська зона, що там де й не зона, все одно зона? (1, с. 212); Ті, що вже побили диявола, і ті, що ще не побили, не змогли розминутися і побилися між собою (1, с. 267). Повтор служить не лише для створення асоціативних зв’язків між окремими відрізками тексту, він експлікує постійність авторської суб’єктивно-оцінної модальності, тим самим підтверджуючи, що нічого випадкового на художньому полотні немає;

3) безсполучникового речення, напр.: Але найкращий подарунок отримали ветерани та інваліди війни – віднині їх ховатимуть безплатно (1, c. 47). Іронії досягнуто через несумісність позитивно забарвленої лексеми, що міститься в першій предикативній частині, з тим змістом, який розкрито в другій частині. Зазвичай, подарунок – це лексема з позитивною оцінкою, однак ветеранам буде байдуже, як їх ховатимуть. У таких прикладах – одна з актуальних проблем сьогодення: проблема поховання, адже сьогодні ця річ занадто дорого коштує.

Інший приклад: В Тулі на честь Року Змії пройшов Міжнародний конкурс краси серед гадюк: 34 гадючі красуні претендували на звання міс (1, c. 48). Так автор іронізує над всілякими конкурсами.

Отже, найактивніше іронія реалізується на рівні синтаксису, через зв’язок із контекстом. Мовними засобами її вираження є: 1) порівняльні конструкції, 2) явища парцеляції й сегментації, 3) синтаксичні транспозиції, 4) лексико-синтаксичний алогізм й парадокс, 5) пряма мова та діалог.

У структурі речення іронія досягається через зіставлення членів речення в простому та компонентів у складному реченні. Використання саме зазначених синтаксичних конструкцій зумовлене їхніми сутнісними характеристиками.